Справа № 11-598/10 Головуючий у І інстанції Черняк В.В.
Категорія: ст.191 ч.2, ст.366 ч.1 КК України Доповідач Фідря О.М.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 30 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Фідрі О.М.,
суддів – Матвієнко Н.В., Силки Г.І.,
при секретарі – Уманській Л.С.,
з участю прокурора – Старчука В.М.,
засудженої – ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на вирок Горохівського районного суду від 5 серпня 2010 року, яким –
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка АДРЕСА_1, жителька АДРЕСА_2, громадянка України, з вищою освітою, працююча посезонно ваговою у «Волинь-агро», заміжня, на утриманні малолітня дитина, несудима, –
засуджена:
за ч. 1 ст. 366 КК України на один рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-розпорядчих і адміністративно-господарський функцій, пов’язаних з виборчим процесом строком на один рік;
за ч. 2 ст. 191 КК України на один рік шість місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-розпорядчих і адміністративно-господарський функцій, пов’язаних з виборчим процесом строком на один рік.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_1 до відбування один рік дев’ять місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням адміністративно-розпорядчих і адміністративно-господарський функцій, пов’язаних з виборчим процесом строком на один рік.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з’являтись на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця свого проживання.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати –
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком суду ОСОБА_1 визнана винною і засуджена за те, що перебуваючи на посаді голови дільничної виборчої комісії №53 під час проведення виборів Президента України 17 січня 2010 року, будучи матеріально відповідальною особою, розтратила бюджетні кошти та вчинила службове підроблення.
Так, в кінці грудня 2009 року, тобто до 17 січня 2010 року, голова дільничної виборчої комісії № 53 ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в користь третіх осіб – членів виборчої комісії № 53, з метою отримання бюджетних коштів на оплату роботи членам ДВК за два нібито відпрацьованих дні на виборчій дільниці № 53, а саме 17 та 18 січня 2010 року, діючи всупереч п. 15 Порядку оплати праці членів виборчих комісій з виборів Президента України, затвердженого постановою ЦВК №409 від 02 грудня 2009 року передчасно виготовила табель обліку робочого часу ДВК №46 за січень 2010 року – офіційний документ, до якого умисно внесла завідомо неправдиві відомості про нібито відпрацьований членами ДВК робочий час 18 січня 2010 року. Зазначений підроблений документ ОСОБА_1 тоді ж подала до бухгалтерії окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 20, що стало підставою в подальшому для нарахування та незаконної виплати 20 членам ДВК № 53 заробітної плати за нібито відпрацьований робочий день 18 січня 2010 року, що фактично не відповідало дійсності, оскільки підсумки голосування на виборчій дільниці № 53 було оголошено 17 січня 2010 року о 20 годині 50 хвилин і на цьому робота дільничної комісії була закінчена.
На підставі цього підробленого офіційного документа – табеля обліку робочого часу за січень 2010 року, ОСОБА_1, приховавши від окружної виборчої комісії фактичні дані про закінчення роботи 20 членів ДВК №53 17 січня 2010 року, цього ж дня незаконно отримала в бухгалтерії окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №20 заробітну плату зазначеній кількості членів ДВК в сумі 2004 гривні, які в подальшому 18 та 19 січня 2010 року розтратила в користь вказаних осіб.
У поданій апеляції, із внесеними до неї змінами, прокурор просить вирок суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання скасувати, з тих підстав, що засуджена має малолітню дитину, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років. Тому прокурор просить призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а в частині засудження її за ч. 2 ст. 191 КК України провадження у справі закрити на підставі ст. 7 КПК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції з доповненнями до неї, прокурора на підтримання апеляції, пояснення засудженої, яка підтримала апеляцію прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи за доводами апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Висновки суду першої інтенції про винність ОСОБА_1 у розтраті бюджетних коштів та вчиненні службового підроблення, кваліфікація її злочинних дій за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України в апеляції прокурором не оспорюються, а тому апеляційний суд їх не перевіряє.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, а також з урахуванням обставин, які пом’якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне добровільне відшкодування завданих злочином збитків) та за відсутності обставин, які його обтяжують, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 191 КК України покарання у виді позбавлення волі. З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Разом з тим згідно із ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 191 КК України, не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років. Однак місцевий суд у супереч таким вимогам закону призначив ОСОБА_1, яка має малолітню дочку ОСОБА_2, 2006 року народження, за ч. 2 ст. 191 КК України основне покарання у виді обмеження волі. Такий вид покарання обрав суд і за вчинений нею злочин, що передбачений ч. 1 ст. 366 КК України.
Таким чином, суд неправильно застосував кримінальний закон, що відповідно до ст. 371 КПК є безумовною підставою для скасування вироку у цій частині.
Відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, суд не вправі перейти до більш м’якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст. 7 КПК повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.
Більш м’якого виду покарання, а ніж обмеження, волі санкція ч. 2 ст. 191 КК України не передбачає. Тому виходячи з позиції прокурора, яка викладена ним у змінах до апеляції, вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 191 КК України підлягає скасуванню із закриттям справи у цій частині на підставі ст. 7 КПК України.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, добровільно відшкодувала завдані злочином збитки, вчинений нею злочин, що передбачений ч. 2 ст. 191 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості. Крім того, на даний час ОСОБА_1 не обіймає ту посаду, з використанням якої вона вчинила цей злочин, що, у свою чергу, виключає можливість учинення тотожного або однорідного злочину.
Такі обставини, на думку колегії суддів, свідчать про зміну обстановки, внаслідок якої ОСОБА_1 перестала бути суспільно-небезпечною, та дають підстави закрити справу про обвинувачення її за ч. 2 ст. 191 КК України на підставі ст. 7 КПК України.
Оскільки санкцією ч. 1 ст. 366 КК України передбачено й більш м’яке покарання – у виді штрафу, колегія суддів визнає за можливе застосувати це покарання щодо ОСОБА_1
З урахуванням вищевикладеного, апеляція прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 191 КК України та в частині призначення їй покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів –
З А С У Д И Л А :
Апеляцію прокурора задовольнити.
Вирок Горохівського районного суду від 5 серпня 2010 року відносно ОСОБА_1 в частині засудження її за ч. 2 ст. 191 КК України та в частині призначення їй покарання за ч. 1 ст. 366 КК України скасувати.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 про обвинувачення її за ч. 2 ст. 191 КК України закрити на підставі ст. 7 КПК України внаслідок зміни обстановки.
За ч. 1 ст. 366 КК України призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 510 (п’ятсот десять) гривень.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги через апеляційний суд Волинської області протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий /підписи/ О.М. Фідря
Судді Н.В. Матвієнко
Г.І. Силка
Згідно з оригіналом
Суддя апеляційного суду
Волинської області О.М. Фідря