Справа № 2 - а -1315/10 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 листопада 2010 року м. Лебедин
Суддя Лебединського районного суду Сумської області Стеценко В.А.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Лебединському районі Сумської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни;
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і, відповідно до ст. 6 розділу 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., щомісячно має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на вказані обставини, позивачка зазначає, що всупереч вимогам даному Закону Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області в 2009 році не здійснило перерахунок її пенсії. Тому позивачка звернулася до суду та просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену державну соціальну допомогу, передбачену Законом України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 року по день винесення рішення судом та зобов’язати відповідача нараховувати на її користь дану допомогу в належному розмірі у майбутньому.
Позивачка та представник відповідача заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності. В зв’язку з цим судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в письмовому запереченні вказав, що дійсно пенсії дітям війни мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” п.12 ст. 71 припинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Однак і після визнання рішенням Конституційного суду України від 09.07.07 р. № 6-рп/2007 неконституційними положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими припинена дія норми закону про виплату соціальної допомоги дітям війни, механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був відсутній, тому в УПФУ не було підстав проводити такі виплати.
Крім того, п. 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачеві виплачується у повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що УПФУ діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, та просив взяти до уваги пропущений позивачкою річний строк звернення до суду з зазначеним позовом.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце публічні правовідносини, а позовні вимоги підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні встановлено, що позивачка відноситься до соціальної категорії громадян України, які чинним законодавством визнані дітьми війни, що підтверджується посвідченням „Дитина війни” (а.с.6). В зв’язку з цим має право на пільги встановлені чинним законодавством та отримував щомісячну соціальну грошову допомогу в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.
При цьому, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., починаючи із січня 2006 року, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, повинні були підвищитись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або при внесенні змін до чинних законів. Не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Законами України "Про Державний бюджет на 2009 рік" та "Про державний бюджет на 2010 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено.
Тому суд вважає, що в судовому засіданні було встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст. 22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачці не виплачувалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, установлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік.
Суд приймає до уваги те, що Конституцією України закріплено принцип, згідно якого в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні їй відповідати (ст. 8). Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії, установлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог і вважає необхідним зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивачки з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 року по день винесення рішення судом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про нарахування та стягнення з УПФУ в Лебединському районі Сумської області доплати до пенсії у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Також суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача нарахувати державну допомогу в майбутньому, так як позивачкою не надано суду доказів того, що її права будуть порушуватися і в подальшому.
Також суд вважає можливим поновити пропущений позивачкою строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав. При цьому, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, з метою повного захисту її прав та інтересів у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України.
Тому суд вважає необхідним вимоги позивачки задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 19, 22, 64, 92, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 7, 8, 11, 70, 71, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 КАС України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний суд України», Законом України „Про державний бюджет України на 2009 рік” та Законом України „Про Державний бюджет на 2010 рік”, дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини;
П О С Т А Н О В И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», задоволити частково.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Лебединському районі Сумської області щодо невиплати ОСОБА_1 соціальної допомоги незаконною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2009 рік з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 1 листопада 2010 року за виключенням суми фактично проведених виплат.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Лебединському районі Сумської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Харківської області через Лебединський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення, в той же строк після отримання його копії.
Суддя: В.А. Стеценко