АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 РІШЕННЯ

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 28  " жовтня 2010 року  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого:  Козака І.О.

Суддів; Сташківа Б.І., Хоми М.В.

при секретарі : Юрдиги Н.Р.

              з участю сторін:ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ПП Тенопільської фірми «Будівельник»-Башуцького В.Я.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами  ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватного підприємства  «Тернопільська фірма «Будівельник» на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 вересня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного підприємства “Тернопільська фірма Будівельник” про розірвання договору, стягнення внесених коштів, заподіяних збитків, інфляційних витрат та 3 % річних за прострочення  виконання умов договору про паюву участь у будівництві квартири,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до Приватного підприємства “Тернопільська фірма Будівельник” про розірвання договору від 31 січня 2008 року про паєве будівництво однокімнатної квартири №64 проектною площею 42,76 кв.м. по АДРЕСА_1 блок “Б” м. Тернополя, стягнення внесених коштів в рахунок вартості квартири 148 997 гривень, 52 573, 64 гривень заподіяних збитків, 10 391, 13 гривень суми нарохованого індексу інфляції та  3 % річних від простроченої суми, що підлягала поверненню на суму 4 469, 91 гривень, посилаючись на те, що відповідачем не виконуються умови договору щодо будівництва будинку, відповідач не одержав дозволу на виконання будівельних робіт для спорудження будинку та відведення земельної ділянки для цього та до одержання цих дозволів відповідач не мав права укладати зазначений договір, що є істотними умовами договору, які відповідачем у порушення вимог чинного законодавства не були повідомлені позивачу під час укладення з ним спірного договору, внаслідок чого вони зазнали реальних збитків, позбавлені можливості купівлі власного житла.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 вересня 2010 року позов задоволено частково.

 Розірвано договір від 31 січня 2008 року укладеного між  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Приватним підприємством “Тернопільська фірма Будівельник” про прийняття у пайове будівництво однокімнатної квартири №64 проектною площею 42,76 кв.м. по АДРЕСА_1

Стягнуто з Приватного підприємства “Тернопільська фірма Будівельник “ в користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 148 997 гивень внесених в рахунок вартості квартири.

Стягнуто Приватного підприємства “Тернопільська фірма Будівельник “ в користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 1 489, 97 грн. сплаченого судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять  рішення  Тернопільського міськрайонного суду від 21 вересня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким повністю задоволити їхні позовні вимоги, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення та неправильно застосував норми матеріального права, не врахував, що відповідачем істотно порушено умови договору, невірно дав тлумачення Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” та висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство “Тернопільська фірма”Будівельник” просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 вересня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити посилаючись на те, що підприємство взяло на себе зобовязання збудувати житловий будинок по вул.Корольова,3 блок “Б” в селі Байківці, планове закінчення будівництва передбачено у 2011 році, згідно Закону України”Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договоріві, вони звільняються від відповідальності за невиконання умов договору у зв’язку з форс-мажорними обставинами, внаслідок фінансової економічної кризи.

    В суді апеляційної інстанції  ОСОБА_3, ОСОБА_4  та представник  Приватного підприємства» Теронпільська фірма «Будівельник»   підтримали доводи апеляційної скарги  зіславшись на обставини викладені в ній.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_4  підлягає до часткового задоволення, а апеляційну скаргі Приватного підприємства « Тернопільська фірма»Будівельник» слід відхилити, виходячи із таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

 Суд першої інстанції  відмовлючи  в  частині позову про відшкодування понесених позивачами збитків на суму 52 573, 64 грн.виходячи з ринкової вартості загальної площі квартири будинку на час розгляду справи та стягнення 10 391,13 грн. індексу інфляції  посилаючись на те, що на момент порушення права позивачів зі сторони відповідача не була визначена квартира площею 42,76 кв.м., яку позивачі мали придбати.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи із таких підстав.  

З матеріалів справи вбачається, що  позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 уклали договір від 31 січня 2008 року з Приватним підприємством “Тернопільська фірма “Будівельник” про прийняття у пайове будівництво однокімнатної квартири 364 проектною площею 42,76 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 блок”Б”вартістю 148 997 гривень., планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію 2011 рік.

Як вбачається із матеріалів справи, що позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4виконали умови п.2.1 договору внісши на рахунок відповідача 148 997 грн, що становить 100% оплати у пайове будівництво однокімнатної квартири, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів №611 від 25 лютого 2008 року та 3 385 від 31 січня 2008 року (.а.с.7).

В судовому засіданні першої інстанції та в апеляційній інстанції встановлено, що відповідач  на час розгляду справи взалі не приступив до будівництва житлового будинку,  а також не одержав дозволу на виконання будівельних робіт для спорудження громадсько-житлового будинку та відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку. В апеляційній інстанції представник Приватного підприємства “Тернопільська фірма “Будівельник” визнав ці обставини, вказавши, що підприємство взяло на себе зобов’язання збудувати та здати у встановлений строк житловий будиноу по АДРЕСА_1 блок”Б” но уже в іншому населеному пункті в селі Байківці Тернопільського району.

 За таких обставин, суд першої інстанції підставно розірвав договір від 31 січня 2008 року укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Приватним підприємством  “Тернопільська фірма “Будівельник”, стягнувши з приватного підприємства в користь позивачів 148 997 гривень внесених в рахунок вартості квартири, оскільки відповідач не отримавши дозволу на відведення земельної ділянки та на виконання будівельних робіт   житлового будинку безпідставно уклав з позивачами договір про пайову участь у будівництві квартири,а в подальшому без їх згоди змінив місце будівництва житлового будинку, що є істотними умовами договору, які відповідачами у порушення вимог чинного законодавства не були повідомлені позивачу під час укладення з ними спірного договору.

Відмовлячи в позові про відшкодування збитків вартості загальної площі квартири АДРЕСА_1 блок”Б” м. Тернополя, та проведення індексу інфляції відпросточеної суми суд першої інстанції безпідставно виходив з того , що на момент порушеного права позивачів не була в наявності квартира площею 42,76 кв.м., не врахував положень

ст.ст. 610. 611 ЦК України,згідно яких порушенням зобовязання є його невиконання або  виконання з порушенням умов,визначених змістом зобов’язання.Одним з правових наслідків порушення зобов’язання є відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.Розмір збитків, завданих, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно- у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно із ч.1ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини(умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.Особа є невиноватою, якщо вона доведе,що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

   Із умов Договору про дольову участь у будівництві житлового будинку, в п.1.1конкретно визначено, що після завершення здачі об’єкта в експлуатацію позивачі отримають у власність квартиру № 64 на сьомому поверсі, другому під’їзді, проектною загальною площею 42.76 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 однак Приватне підприємство “Тернопільська фірма “Будівельник” не виконує взяті на себе зобов’язання про пайову участь у будівництві житлового будинку, передбачений умовами договору об’єкт не тільки не вводиться в експлуатацію, а  навіть не розпочато його  будівництво із-за відсутності дозвулу  на відведення земельної ділянки, виконання будівельних робіт, відсутності проектно-технічної документації і підприємство без згоди позивачів змінило  будування житлового будинку.

Матеріалами справи доведено, що позивачі ОСОБА_4 25 лютого та 31 січня 2008 року перерахували кошти ПП “Тернопільська фірма”Будівельник” в сумі 148 997 грн, що становить 100 % оплати   дольової участі у будівництві квартири, які з вини відповідача на протязі цього часу не використовувалися по цільовому призначенню, так як будівництво взагалі не проводилося, чим позбали права позивачів своєчасно отримати житло по цінах, які існували на момент укладення договору.  

За таких обставин, колегія вважає за необхідне задовільнити вимоги про відшкодування збитків, виходячи із вартості одного квадратного метра загальної площі квартири, яка складає 42.76 кв.м.виходячи із  ринкових цін, що існували на день ухвалення судового рішення.

Відповідно до наказу №285 від 13 липня 2009 року Міністерства Регіонального розвитку та будівництва України “Про прогнозовані середньорічні показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України на 2010 рік”, вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку( з врахуванням ПДВ) в Тернопільсьій області складає 4 714 гривень.

Таким чином понезені позивачами збитки на час ухвалення рішення будуть складати(42,76 кв.м.х 4714 грн.=201570,64 грн.-148997 грн.)52 573,64 гривні.

За цих же підстав підлягають задоволенню і вимоги про стягнення 10 391, 13 грн. індексу інфляції за період з 01 серпня 2009 року по 01 липня 2010 року, оскільки внесені позивачкою кошти на будівництво квартири зазнали інфляціїі відповідачем вони не використовувалися за призначенням.

Що стосуються позовних вимог про стягнення три проценти річних від простроченої суми то в тій частині позову слід відмовити, оскільки такі вимоги випливають із грошового зобов’язання, а в договорі про дольову участь у будівництві житлового будинку такі правовідносини не врегольовані.

Не піділягають задоволенню доводи апелянта Приватного підприємства “Тенопільська фірма “будівельник”про заборону розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів з підстав пункту 4статті 3 Закону України” Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, оскільки будівництво житлового будунку взагалі не розпочиналося і планується будуватися в іншому населеному пункті, ніж це передбачено договором, без згоди позивачів.

      Враховуючи, що обставини справи судом першої інстанції встановлені повно і правильно, по справі не вимагається витребування додаткових доказів чи їх додаткової перевірки, однак висновки суду не відповідають обставинам справи і їм  дана  невірна  правова оцінка, судове рішення   на підставі п.п.1,3,4 ст. 309 ЦПК України підлягає  до часткового скасуванню  з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. ,304,307,309,311,312,319,325 ЦПК України, колегія суддів, -

 ВИРІШИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 здовольнити, а апеляційну скаргу Приватного підприємства”Тернопільська фірма “Будівельник” в частині відмови в позовних вимогах відхилити.

Рішення  Тернопільського міськрайонного суду від 21 вересня 2010 року в частині відмови позовних вимог про відшкодування понесених збитків та стягнення індексу інфляції скасувати.

Постановити в тій частині нове рішення, за яким стягнути з Приватного підприємства №Тернопільська фірма “Будівельник” в користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 52 573,64 гривні понесених збитків звід загальної вартості площі квартири, 10 391,93 гривні індексу інфляції від простроченої сумм.

В частині позову про стягнення з Приватного підприємства “Тернопільська фірма “Будівельник” три проценти річних від простроченої суми відмовити за безпідставністю позовних вимог.

 В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду  від 21 вересня 2010 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду в касаційному пор'ядку безпосередньо до Верховного Суду України.

      Головуючий —  

      Судді —