АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 11 " листопада 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Шевчук Г.М.
Суддів - Демковича Ю.Й., Хоми М.В.
при секретарі – Юрдизі Н.Р.
з участю – представника апелянта
відповідачки — ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бережанського районного суду від 11 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Бережанської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсними заяви в частині, що стосується включення в коло спадкоємців та свідоцтва про право на спадщину за законом на незавершений будівництвом житловий будинок,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2010 року ОСОБА_2 звернулась із позовом до Бережанської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 про визнання недійсними заяви в частині, що стосується включення в коло спадкоємців та свідоцтва про право на спадщину за законом на незавершений будівництвом житловий будинок в с.Рай, по вул.Раївська,36 виданий 08 серпня 2003 року ОСОБА_3
Позивачка зазначала, що заява про включення ОСОБА_3 в коло спадкоємців написана під впливом обману, а тому заяву слід визнати недійсною.
Рішенням Бережанського районного суду від 11 серпня 2010 року в позові ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на доводи викладені в ній.
Відповідачка ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечила, рішення суду вважає законним та обгрунтованим.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 03 грудня 2002 року звернулася в Бережанську держнотконтору із заявою про прийняття спадщини за заповітом, а саме, житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, що залишилася після смерті її матері — ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Крім того, в заяві просила включити свою сестру ОСОБА_3 в коло спадкоємців та видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на незавершений будівництвом житловий будинок в АДРЕСА_1
6 грудня 2002 року Бережанською державною нотконторою на підставі заповіту від 8 квітня 1998 року за №851 на ОСОБА_2 було оформлене свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлої ОСОБА_4, а саме, на житловий будинок в АДРЕСА_1
08 серпня 2003 року ОСОБА_3 звернулася в Бережанську держнотконтору із заявою про прийняття спадщини за законом на незавершений будівництвом жилий будинок в АДРЕСА_1 і їй на підставі цієї заяви було видане свідоцтво про право на спадщину за законом.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачка просила суд визнати недійсною заяву про включення відповідачки ОСОБА_3 в коло спадкоємців за правилами недійсності правочину.
Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Слід зазначити, що за правилами недійсності правочину не можна визнавати недійсними документи, які за своїм змістом не є правочинами, а якими оформлюється, підтверджується право, оскільки право не може бути недійсним. В даному випадку не є правочином заява апелянта про включення відповідачки в коло спадкоємців, оскільки дана заява не породжує ті правові наслідки, наступу яких бажають сторони і які відповідають вимогам закону, а тому суд підставно відмовив в позовних вимогах щодо визнання даної заяви недійсною.
Посилання апелянта на те, що суд безпідставно не визнав недійсною заяву про включення відповідачки в коло спадкоємців, оскільки дана заява написана під впливом обману, судова колегія не бере до уваги, оскільки дані доводи не грунтуються на законі.
Відмовляючи позивачці в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив з того, що ОСОБА_2 пропущено строки позовної давності, встановлені законом.
Згідно прикінцевих та перехідних положень п.6 Цивільного кодексу України в редакції від 19 червня 2003 року зазначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких встановлено законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом, яке оскаржує позивачка, було видано ОСОБА_3 08 серпня 2003 року на незавершений будівництвом жилий будинок в АДРЕСА_1. Строк позовної давності по даній категорії справ згідно ст.71 ЦК України в редакції 1963р. становить 3 роки.
Таким чином до даних правовідносин слід застосувати строки позовної давності, передбачені ЦК України в редакції 2003 року, оскільки строк пред’явлення вищезазначеного позову не сплив до набрання чинності ЦК України в редакції 2003 року.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 роки.
Судом встановлено, що позивачка про порушення свого права дізналась в 2003-2005 роках, однак за захистом своїх прав до суду звернулась тільки в березні 2010 року, таким чином суд підставно відмовив позивачці в позові, оскільки ОСОБА_2 пропустила строки звернення до суду за захистом своїх прав без поважних причин.
Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 307 ч.2,п.1; 312; 314; 315; ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бережанського районного суду від 11 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді- два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.М.Шевчук