Справа № 2 - а -1379/10 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2010 року м. Лебедин
Суддя Лебединського районного суду Сумської області Стеценко В.А. розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”;
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і, відповідно до ст. 6 розділу 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., щомісячно має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на вказані обставини, позивачка зазначає, що всупереч вимогам даному Закону Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області в 2009 році не здійснило перерахунок її пенсії. Тому позивачка звернулася до суду та просила поновити пропущений строк звернення до суду, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену державну соціальну допомогу, передбачену Законом України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 року по 1 листопада 2010 року.
Позивачка та представник відповідача заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності. В зв’язку з цим судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в письмовому запереченні вказав, що дійсно пенсії дітям війни мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Однак, законами України про державний бюджет на 2009-2010 роки такі виплати не передбачені, та відповідно до листа Міністерства юстиції України від 31.08.2007 року питання щодо вказаного підвищення у зазначеному порядку не урегульоване, а тому в управління Пенсійного фонду не має будь-яких підстав проводити такі виплати. 28 травня 2008 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни» у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. При цьому Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачеві виплачується у повному обсязі. Таким чином, Управління Пенсійного фонду України діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Тому, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце публічні правовідносини, а позовні вимоги підлягають до задоволення, так як в судовому засіданні встановлено, що позивачка відноситься до соціальної категорії громадян України, які чинним законодавством визнані дітьми війни, що підтверджується посвідченням „Дитина війни” (а.с. 6). В зв’язку з цим має право на пільги встановлені чинним законодавством.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., починаючи із січня 2006 року, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, повинні були підвищитись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або при внесенні змін до чинних законів. Не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Законами України "Про Державний бюджет на 2009 рік" та «Про державний бюджет на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено.
Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги органи Пенсійного фонду України повинні були діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», а не відповідно до постанови КМУ за № 530 від 28.05. 2008 року.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України суд вважає, що відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2009-2010 роках в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію на 30% за ці роки є обґрунтованими.
Ухвалюючи рішення, суд також приймає до уваги те, що Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 вказаного Закону, покладено саме на відповідача.
Суд не може погодитись з запереченнями представника відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни є мінімальна пенсія за віком. На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
Посилання відповідача на те, що він не мав права застосувати до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на відсутність механізму, умов призначення та порядку фінансування спірної соціальної допомоги є необґрунтованими, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність механізму та коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, встановлених ст. 46 Конституції України та законами України.
Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Доводи відповідача про те, що розмір державної соціальної допомоги, що виплачується дітям війни, відповідає вимогам чинного законодавства, суд також не може взяти до уваги, оскільки згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Також суд вважає можливим поновити пропущений позивачкою строк звернення до суду оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Також суд враховує те, що позивачка має похилий вік, а тому не могла вчасно зорієнтуватись щодо наявності порушення своїх прав та щодо порядку їх захисту і пропустила строк звернення за судовим захистом своїх прав з поважних причин.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог і вважає необхідним зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2009 рік з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за 2010 рік з 1 січня 2010 року по 1 листопада 2010 року.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 19, 22, 64, 92, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 7, 8, 11, 70, 71, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 КАС України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний суд України», Законом України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, Законом України ”Про державний бюджет України на 2010 рік”, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»;
П О С Т А Н О В И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” задоволити.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2009 рік з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік з 1 січня 2010 року по 1 листопада 2010 року за виключенням суми фактично проведених виплат.
Стягнути з Управління пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Харківської області через Лебединський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення, в той же строк після отримання його копії.
Суддя: В.А. Стеценко