Справа № 2 - а - 1415/10р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2010 року м. Лебедин
Суддя Лебединського районного суду Сумської області Стеценко В.А., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області про здійснення перерахунку щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”;
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і, відповідно до ст. 6 розділу 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., щомісячно, починаючи із січня 2006 року, має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на вказані обставини, позивачка зазначає, що всупереч вимогам даному Закону, рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп, Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області не здійснило перерахунок її пенсії. Тому позивачка звернулася до суду та просила, поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати бездіяльність відповідача незаконною, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині нарахувати і виплатити на її користь недоплачену державну соціальну допомогу, передбачену Законом України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січна 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по день винесення рішення суду.
Представник відповідача в установлений судом строк надав заперечення проти позову, вказавши, що дійсно пенсії дітям війни мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” п.12 ст. 71 припинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Однак і після визнання рішенням Конституційного суду України від 09.07.07 р. № 6-рп/2007 неконституційними положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими припинена дія норми закону про виплату соціальної допомоги дітям війни, механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був відсутній, тому в Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області не було підстав проводити такі виплати. Крім того, Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачеві також виплачувалася і на протязі 2009-2010 р.р. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області діяло у межах своїх повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому просив у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце публічні правовідносини, а позовні вимоги підлягають до задоволення, так як в судовому засіданні встановлено, що позивачка відноситься до соціальної категорії громадян України, які чинним законодавством визнані дітьми війни, що підтверджується посвідченням „Дитина війни” (а.с. 7). В зв’язку з цим має право на пільги встановлені чинним законодавством.
При цьому, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., починаючи із січня 2006 року, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, повинні були підвищитись на 30% мінімальної пенсії за віком. Але на протязі 2007 - 2010 років допомога у зазначеному розмірі позивачці не виплачувалася.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або при внесенні змін до чинних законів. Не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено, але рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. по справі № 6-рп/2007 вказане рішення визнано неконституційним.
Статтею 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, внаслідок чого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. було визнано неконституційним вищевказане положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Законами України "Про Державний бюджет на 2009 рік" та «Про державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено.
Тому суд вважає, що в судовому засіданні було встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст. 22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачці не виплачувалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, установлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік.
Суд приймає до уваги те, що Конституцією України закріплено принцип, згідно якого в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні їй відповідати (ст. 8). Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії, установлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України справа № 1-37/2008 р. № 26-рп/2008 р. від 27.11.2008 р. за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України та словосполучення «збалансованість бюджету», законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняючи їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на відсутність у позивачки права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо механізму виплати пенсії, так як статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України. Забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Суд також вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою закону.
Суд враховує і те, що рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог і вважає необхідним зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивачки з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та за 2010 рік з 01.01.2010 року по 19.11.2010 року.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 19, 22, 64, 92, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 7, 8, 11, 70, 71, 94, 99, 158-163, 183-2, 186, 254 КАС України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний суд України», Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік», ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» (зі змінами від 15.03.07 р.), Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» , Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік, Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини;
П О С Т А Н О В И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області про здійснення перерахунку щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни” задоволити.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни” за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та за 2010 рік з 01.01.2010 року по 19.11.2010 року з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” незаконною .
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та за 2010 рік з 01.01.2010 року по 19.11.2010 року за виключенням суми фактично проведених виплат.
Стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лебединський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: В.А. Стеценко