У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - Драги В.П.

суддів - Вус С.М., Пекного С.Д.

розглянула в судовому засіданні 13 червня 2006р. у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

Вироком Селидівського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2004р.

ОСОБА_1, 1969 року народження, громадянина України, раніше тричі судимого (останній раз за вироком Селидівського міського суду від 25 листопада 1999р. за ст.ст.140 ч.ч.2, 3, 141 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі. Ухвалою Кіровського міського суду Донецької області від 4 липня 2003р. вирок приведено у відповідність з Кримінальним кодексом України 2001р., його дії перекваліфіковані на ст.ст.185 ч.ч.2, 3 та 186 ч.2 КК України і визначено покарання у виді 6 років позбавлення волі. 11 вересня 2003р. його умовно-достроково звільнено на 1 рік 4 місяці 17 днів.

засуджено за ст.186 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст.71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді 1 року позбавлення волі і за сукупністю вироків призначене остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

У справі також засуджено ОСОБА_2, вирок щодо якого у касаційному порядку не оскаржено і на нього не внесено касаційного подання.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2005р. вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1визнано винним у тому, що він 3 грудня 2003р., приблизно о 5 год., за викладених у вироку обставин спільно із ОСОБА_2у стані алкогольного сп'яніння проник у вагончик-битовку на площі в парку культури та відпочинку на АДРЕСА_1, де відкрито викрав майно ОСОБА_3 на суму 1 270 грн.

У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно й однобічно, з порушенням інших вимог кримінально-процесуального закону, у нього не було змови з ОСОБА_2на відкрите викрадення чужого майна, викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними у ній доказами, яким суд не дав належної оцінки.

За змістом скарги порушує питання про зміну постановлених щодо нього судових рішень та пом'якшення покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.

Як вбачається з матеріалів справи, після оголошення обвинувального висновку з урахуванням думки учасників процесу, у тому числі і обох підсудних, які повністю визнавали себе винними у пред'явленому обвинуваченні, з дотриманням вимог ст.299 КПК України суд вірно обмежився дослідженням фактичних обставин справи тільки допитом підсудних.

У зв'язку з цим висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи не можуть бути предметом перевірки у касаційному порядку.

Таких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б істотними і тягли за собою зміну чи скасування постановлених щодо ОСОБА_1судових рішень, у справі не допущено.

Дії ОСОБА_1за ст.186 ч.3 КК України кваліфіковані вірно.

Відсутні підстави для пом'якшення засудженому і покарання, оскільки воно йому призначене справедливе і відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.

Отже, у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

В. Драга                                С. Вус                                     С. Пекний