АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого - судді Чупікової В.В.
суддів: Височанської Н.К., Савчук М.В.
секретар Цимбал Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги «дитині війни», за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2010 року позов задоволено частково.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане підвищення до пенсії як дитині війни на підставі ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Посилається на те, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та постановив рішення з грубим порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивачка просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», знаходиться на обліку у відповідача та отримує пенсію. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
З 1 січня 2007 року відповідач нараховував та виплачував позивачці підвищення до пенсії відповідно до ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до п.41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» позивачці виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Після рішення Конституційного Суду №10- рп від 22.05. 2008 року підвищення до пенсії позивачці виплачувалося на підставі постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення п.41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зупинення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Вищезазначене рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року є обов"язковим до виконання на території України і мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв"язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік » дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялася.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 по 31.12.2009 року спірні правовідносини регулюються відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року.
Відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Частиною першою ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Таким чином , при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". А тому доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є безпідставними.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що обставини по справі встановлені повно, на підставі належних та допустимих доказів, яким судом дана належна оцінка і до встановлених таким чином спірних правовідносин суд правильно застосував норми матеріального права, що їх регулюють.
Посилання на відсутність коштів у Державному бюджеті для покриття зазначених виплат не свідчить про відсутність у позивачки права, у відповідності до законодавства, на їх отримання.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення.
Керуючись ст.ст. 304-1, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду України.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: