РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:
Головуючого- судді Чупікової В.В.
суддів Винту Ю.М., Чміля І.Х.
секретар Максимюк В.В., Цимбал Ю.Ю.
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про скасування як незаконних рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 04.05.2001 року №364/10, від 08.12.1998 року №619/17 та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про припинення права спільної сумісної власності та виділення у власність нежитлових приміщень та за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа Першотравнева районна рада м. Чернівці про усунення перешкод у користуванні позаквартирним коридором за апеляційною скаргою та доповненнями до неї ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2009 року,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про скасування як незаконних рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 04.05.2001 року №364/10 та від 08.12.1998 року №619/17.
Посилався на те, що за договором купівлі-продажу від 01.09.1998 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності на квартиру АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 04.05.2001 року №364/10 «Про надання дозволу підприємствам та підприємцям міста на реконструкцію, переобладнання та добудову приміщень» ОСОБА_3 дозволено переобладнати під стоматологічний кабінет власну квартиру №АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 08.12.1998 року №619/17 було закріплено підвальні (підсобні) приміщення за квартирами будинку №АДРЕСА_1.
Вважає, що вказані рішення прийнято з порушенням чинного законодавства, а саме перепланування житлових приміщень для розміщення в них офісів, контор та для інших цілей непромислового характеру чинним законодавством не передбачено. Житлові будинки та житлові приміщення призначаються для постійного проживання громадян і їх переобладнання для використання в інших цілях проводиться в разі визначення їх непридатними для проживання з подальшим переведенням їх в нежилі.
Крім того, його квартира №1 та квартира ОСОБА_3, та ОСОБА_4 №4-а мають приміщення загального користування і всі рішення по переобладнанню та переводу в іншу категорію частини квартири не може проводитись без згоди співкористувачів та співвласників.
Оскільки виконкомом міської ради ніяких обстежень житлових приміщень не проводилось і рішення про переведення їх в нежитлові не приймалось, згоди співвласників квартири не було, то рішення виконкому міської ради від 04.05.2001 року №364/10 про надання дозволу на переобладнання частини квартири під стоматологічний кабінет є незаконним.
В лютому 2005 року ОСОБА_1 доповнив свої вимоги та просив також скасувати рішення виконавчого комітету від 08.12.1998 року №619/17 про закріплення підвальних приміщень як незаконне, прийняте всупереч вимогам ст.10 Закону України «Про приватизацію житлового фонду», Житлового кодексу України. Такий розподіл підвальних приміщень не забезпечив право власників квартир на пропорційний розподіл допоміжних приміщень. Зазначене рішення було підставою для прийняття рішення виконкому міської ради від 04.05.2001 року №364/10 та розробки проекту, який передбачав розташування в кладовці спільного користування гіпсовочного відділення стоматологічного кабінету. Гіпсовочна кімната та паяльна кімнати розташовані під спальним приміщенням його квартири №1.
В свою чергу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просили визначити порядок роздільного користування підвальним приміщенням та усунути перешкоди в користуванні вбиральнею.
Посилалися на те, що вони отримали дозвіл виконкому Чернівецької міської ради на переобладнання квартири №АДРЕСА_1, яка належить їм на праі власності на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.1998 року.
06.10.1998 року колективним проектно-кошторисним бюро побуту, що має державну ліцензію на проведення проектних робіт, було розроблено робочий проект по переплануванню вказаної квартири та влаштування відокремленого входу в підвал. Вказаний проект було погоджено з відповідними місцевими органами державного нагляду. 04.05.2001 року ними було отримано дозвіл виконкому Чернівецької міської ради на переобладнання квартири під стоматологічний кабінет.
Враховуючи можливість облаштування відокремленого входу в підвал та можливість роздільного користування приміщеннями загального користування – коридором, просили виділити їм в користування частину коридору, яка забезпечує доступ до підвального приміщення №«ІX». Залишити в спільному користуванні частину коридору, яка забезпечує доступ до підвальних приміщень №«ХІ», «X». Для забезпечення вказаного порядку роздільного користування згідні за свій рахунок провести будівельні роботи.
В травні 2004 року ОСОБА_3 подала до суду доповнення до зустрічної позовної заяви, в якій вказує, що позивач по первісному позову ОСОБА_1 самовільно зробив отвір із своєї квартири у вбиральню і встановив дверний блок, та замурував вхід до вбиральні загального користування. А тому просила зобов'язати його не чинити перешкод в користуванні вбиральнею загального користування, відновивши вхід загального користування у вбиральню та замурувати дверний блок - вхід з квартири відповідача у вбиральню.
В ході судового розгляду даної цивільної справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до суду заяву про зміну та уточнення своїх зустрічних позовних вимог, в якій посилались на те, що серед власників квартир в будинку №АДРЕСА_1 склався наступний порядок користування підвальними приміщеннями, які знаходяться в їх спільній сумісній власності, а саме: вони (ОСОБА_3 та ОСОБА_4.) користуються підвальними приміщеннями: частиною коридору «VIII» площею 1,2 кв. м. та 10,3 кв. м. і допоміжними господарськими приміщеннями позначеними цифрою «IX» площею 4,4 кв. м. та цифрою «XI» площею 4,1 кв. м.; ОСОБА_1 користується допоміжним господарським приміщенням позначеним цифрою «X» площею 4,4 кв. м.; ОСОБА_7 користується допоміжними господарськими приміщеннями позначеними цифрою «1а» та цифрою «V» площею 1,6 кв. м. та 5,4 кв.м.; ОСОБА_8 користується допоміжним господарським приміщенням позначеним цифрою «1» площею 20,4 кв. м.; ОСОБА_9 в користуванні допоміжних господарських приміщень не має, оскільки попередній власник квартири ОСОБА_11 відмовилась від користування ними і не приймала участі в розподілі таких приміщень; ОСОБА_10 також в користуванні допоміжних господарських приміщень не має і не приймав участі в розподілі приміщень.
Вважають, що разом з набуттям права власності на квартири в будинку №АДРЕСА_1 їх власники також набули право спільної сумісної власності на допоміжні приміщення, якими користувались до приватизації, а саме на підвали та комори, які відносяться до цього будинку.
Оскільки підвальні допоміжні господарські приміщення позначені цифрами «VІІІ» площею 1,2 кв. м. та 10,3 кв. м., та цифрою «ІХ» площею 4,4 кв. м., цифрою «ХІ» площею 4,1 кв. м., які перебувають в їх (ОСОБА_3 та ОСОБА_4.) користуванні, є відокремленими від інших підвальних приміщень, через них не проходять внутрішньобудинкові інженерні мережі, які обслуговують квартири відповідачів та використовуються за їх цільовим призначенням, вважають, що вказані підвальні приміщення можуть бути поділені між співвласниками.
Просили припинити право спільної сумісної власності приміщень коридору позначеного цифрою «VІІІ» площею 7,00 кв.м. та 10,3 кв.м. і допоміжних господарських приміщень позначених цифрами «ІХ, Х, ХІ» площею відповідно 4,4 кв.м., 4,4 кв.м. та 4,1 кв.м. Виділити їм (ОСОБА_3 та ОСОБА_4.) у власність частину коридору «VІІІ» площею 1,2 кв.м. та 10,3 кв.м. і допоміжне господарське приміщення позначене цифрою «ІХ» площею 4,4 кв. м. Залишити в спільній сумісній власності частину коридору позначеного цифрою «VІІІ» площею 5,55 кв. м. Виділити у власність йому (ОСОБА_4.) допоміжне господарське приміщення позначене цифрою «ХІ» площею 4,1 кв. м., виділити у власність ОСОБА_1 допоміжне господарське приміщення позначене цифрою «Х» площею 4,4 кв. м. Для забезпечення вказаного виділу у власність зобов’язати їх (ОСОБА_3 та ОСОБА_4.) провести у відповідності до робочого проекту №6944 від 06.10.1998 року будівельні роботи по облаштуванню відокремленого входу в частину коридору позначеного цифрою «VІІІ» площею 5,55 кв. м., що забезпечує доступ до допоміжних господарських приміщень позначених цифрами «Х, ХІ», та будівельні роботи по відокремленню частини коридору позначеного цифрою «VІІІ» площею 1,2 кв. м., що забезпечує доступ до допоміжного господарського приміщення позначеного цифрою «ІХ» шляхом влаштування цегляної перегородки; усунути їм (ОСОБА_3 та ОСОБА_4.) перешкоди в користуванні вбиральнею загального користування, відновивши вхід загального користування у вбиральню та замурувавши дверний отвір з квартири ОСОБА_1 у вбиральню шляхом відновлення цілісної цегляної стіни.
Крім того, ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3, третя особа Першотравнева районна рада м. Чернівці про усунення перешкод у користуванні позаквартирним коридором.
Посилалась на те, що вона є власником квартири №АДРЕСА_1. В цьому ж будинку знаходиться квартира №4-а, яка переобладнана ОСОБА_3 під стоматологічний кабінет згідно рішення міськвиконкому №364/10 від 04.05.2001 року.
В зазначеному будинку розташоване допоміжне господарське приміщення, вхід в яке здійснюється через позаквартирний коридор площею 7,20 кв. м., який є у спільному користуванні, що встановлено рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12.11.1997 року.
Після придбання нею квартири, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в односторонньому порядку врізали в двері, які ведуть в спірний коридор площею 7,20 кв. м., новий замок та закрили вказані двері на ключ, чим унеможливили їй користуватися спільним приміщенням та позбавили її права вільного пересування коридором.
Таким чином, вказаними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 чинять їй перешкоди в здійснення її права користування майном, що знаходиться в спільній власності. Просила зобов’язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити їй перешкоди в користуванні спільною власністю – позаквартирним коридором площею 7,20 кв. м.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про скасування як незаконних рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 04.05.2001 року №364/10, від 08.12.1998 року №619/17 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Виділено у власність ОСОБА_3 допоміжне господарське приміщення позначене цифрою «ІХ» площею 4,4 кв. м. в підвальному приміщенні будинку №АДРЕСА_1. Виділено у власність ОСОБА_4 допоміжне господарське приміщення позначене цифрою «ХІ» площею 4,1 кв. м. в підвальному приміщенні будинку №АДРЕСА_1.
Зобов’язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перешкод в користуванні вбиральнею загального користування в підвальному приміщенні будинку №АДРЕСА_1 шляхом відновлення входу загального користування у вбиральню, замурування дверного отвору з квартири ОСОБА_1 у вбиральню, відновлення цілісності цегляної стіни.
Право спільної сумісної власності на вказані підвальні допоміжні господарські приміщення припинено.
В задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_9 задоволено. Зобов’язано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_9 перешкоди в користуванні спільною власністю – позаквартирним коридором площею 7,20 кв. м. в підвальному приміщенні будинку №АДРЕСА_1.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та доповненнях до неї ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції або ухвалення нового рішення по суті його позову. Апелянт посилається на те, що із справи зник його позов про визнання рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 04.05.2001 року №364/10 незаконним та попередні судові рішення, судом неповно з»ясовані обставини справи по суті його позовних вимог, суд не звернув уваги на висновок Міністра МЧС України про грубі порушення в розташуванні стоматкабінету, на звільнення з органів члена комісії , який підписав акт прийняття стоматкабінету, не звернув уваги на висновок Львівського інституту судових експертиз, з якого вбачається, що по 8-ми параметрах приміщення квартири 4-а не відповідає нормам розміщення в ній стоматкабінету. Посилається на те, що квартира 4-а не знята з обліку в житловому фонді, а розміщення в жилих приміщеннях стоматкабінету не допускається відповідно до вимог санітарних норм. Зазначає, що акт приймальної технічної комісії підписаний неналежними членами, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають відповідної ліцензії Міністерства охорони здоров»я України на надання послуг по стоматології в цьому приміщенні, що стоматкабінет облаштований в його комунальній квартирі без його дозволу. Вважає, що спірний туалет, в якому суд зобов»язав закласти цеглою вхід до нього та позбавив його права користування ним, рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 04.05.2001 року №364/10 переданий до складу його квартири.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні їх вимог про припинення права спільної сумісної власності на приміщення коридорів і виділення у власність останніх та в частині зобов»язання облаштування окремого входу та просять ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині та про відмову в позові ОСОБА_9 Посилаються на те, що судом першої інстанції неповно з»ясовані обставини, які мають значення для справи, не доведені обставини, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу та доповнення до неї підтримав з підстав, викладених в них. Позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, апеляційну скаргу відповідача по зустрічному позову ОСОБА_1 та доповнення до неї не визнали, просили їх відхилити.
Представник позивачки ОСОБА_9 ОСОБА_2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримав, апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визнав просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_9 залишити без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 та доповнення до неї підлягають частковому задоволенню, апеляційну скаргу позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід відхилити, виходячи з наступного.
За матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання від 09.05.1996 року набув право власності на квартиру спільного заселення №АДРЕСА_4 загальною площею 73,05 кв. м., яка складається: з двох жилих кімнат житловою площею 48,0, веранди площею 8,90 кв м., кухні площею 11,60 кв. м., кладової площею 1,20 кв.м., ванної площею 2,90 кв.м, /а.с.326 в т.3, а. с. 99, 413 в т.1/. Квартира спільного заселення №АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрованого 17.09.1998 року ЧКОБТІ за реєстровим №6444-а. На час придбання вказана квартира мала загальну площу 86, 75 кв. м та складалася з однієї жилої кімнати площею 20,30 кв. м., кухні площею 13,10 кв.м., ванної кімнати площею 6,10 кв.м. вбиральні 1,55 кв.м., коридору площею 5,70 кв.м. та шести комор площею 4,30 кв.м. 2,10 кв.м., 6,30 кв.м., 2,10 кв.м., 19,20 кв.м., 6, 00 кв.м. З урахуванням зазначених документів та ксерокопії заяви ОСОБА_13 від 19.04.1992 року про розрахунок ідеальної частки, тексту розрахунку ідеальної частки,/ а.с.98 в т.1/, довідки начальника ОБТІ на адресу Управління міськвиконкому по власності/а.с.99 в т.1/ колегія суддів приходить до висновку, що тільки спірна вбиральня 1У площею 1,00 кв. м., яка розташована поза межами обох квартир, належить позивачу ОСОБА_1, позивачам по зустрічному позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Цими ж документами спростовуються доводи апелянта ОСОБА_1 щодо належності йому та ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної власності квартири спільного заселення №АДРЕСА_1 та доводи, що вказана квартира є комунальною. А тому не вимагалося згоди ОСОБА_1 на переобладнання під стоматологічний кабінет частини квартири спільного заселення №АДРЕСА_1, яка розташована в цокольному поверсі будинку.
На підставі п.7 рішення виконавчого комітету Першотравневої районної ради народних депутатів за № 122/11 від 28.10.1998 року, яке не визнано в установленому в законі порядку неправомірним, узаконено самовільне перепланування квартири спільного заселення №АДРЕСА_1, яка після перепланування складається з трьох житлових кімнат площею 20,3 кв. м., 19,7 кв. м., 11,5 кв. м., кухні 14,8 кв. м.. ванної кімнати 2,1 кв. м., вбиральні 1,0 кв. м, сумісного санвузла 2,1 кв. м. двох коридорів 4,5 кв. м., 3,5 кв. м. та комори 3,8 кв. м. /а.с.20 вт.1/.
Відповідно до ст. 8,7 Житлового кодексу УРСР переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі здійснюється у виняткових випадках за рішенням виконавчого комітету обласної ради. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 стверджує, що квартира спільного заселення №АДРЕСА_1 із житлового фонду не виведена. В матеріалах справи відсутні докази про переведення вказаної квартири в нежиле приміщення.
Із висновку судової будівельно - технічної експертизи №372 від 21.03.2008 року, яка призначалася за клопотанням позивача ОСОБА_1, вбачається, що стоматологічний кабінет влаштований з частини квартири спільного заселення №4-а по вул. Н.Яремчука,8 в цокольному приміщенні, на першому поверсі цієї квартири розташована жила кімната площею 20, 80 кв. м. і санвузол площею 2,10 кв. м. приміщення стоматологічного кабінету відповідає вимогам ДБН В.2.2.-9-99 «Громадські будівлі та споруди», ДБН В.2.2-10-2001 «Установи охорони здоров»я» в частині планування і відповідності санітарно - технічним та протипожежним вимогам для розміщення стоматологічного кабінету. З метою відповідності стоматологічного кабінету вимогам п.1. 38 СНиП «Жилие здания» у забезпеченні евакуаційного виходу запропоновано облаштувати окремий вхід в підвальні приміщення, чим буде забезпечено доступ до підвальних приміщень квартири №1 та евакуаційний вихід з приміщень стоматологічного кабінету. Позивачі по зустрічному позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 погоджуються на облаштування окремого входу в підвальні приміщення і по їх замовленню було розроблено робочий проект на таке облаштування. Наведеним висновком судової будівельно - технічної експертизи №372 від 21.03.2008 року, який не спростований належними та допустимими доказами, спростовуються інші доводи позивача ОСОБА_1 щодо порушення його безпеки та безпеки членів його сім»ї, порушення будівельних та санітарних норм переобладнанням частини квартири спільного заселення №АДРЕСА_1 в стоматологічний кабінет.
Пунктом 1.12. рішення виконкому Чернівецької міської ради від 4.05.2001 року за №364/10 дозволено підприємцю ОСОБА_3 переобладнати під стоматологічний кабінет квартиру №АДРЕСА_1, при цьому її було зобов'язано розробити проектну документацію та погодити в установленому порядку. Колегія суддів вважає, що дане рішення прийнято у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про основи містобудування» та ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Крім цього, відповідно до ст.248-5 ЦПК України в редакції 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, скаргу на рішення органів місцевого самоврядування може бути подано у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважної причини.
З акту приймальної технічної комісії №53 вбачається, що стоматологічний кабінет по АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію від 28.05.2001 року.
Позивачка по зустрічному позову ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснила, що стоматологічний кабінет почав працювати у вересні 2001 року. Дана обставина позивачем ОСОБА_1 не заперечувалася. З врахуванням встановлених по справі обставин колегія суддів прийшла до висновку, що позивачу ОСОБА_1, як власнику квартири спільного заселення №1 по АДРЕСА_1 повинно було стати відомо про оскаржене ним рішення виконкому Чернівецької міської ради від 4.05.2001 року за №364/10 у вересні 2001 року. З тексту позовної заяви вбачається, що останній оскаржив рішення органу самоврядування 17.02.2003 року, пропустивши визначений процесуальним законом строк на його оскарження, і не зазначив поважних причин пропуску цього строку.
Позивачу ОСОБА_14 станом на 04.02.2003 року - час складання позову по оскарженню рішення виконкому Чернівецької міської ради від 4.05.2001 року за №364/10 було відомо про прийняття виконкомом рішення №619/17 від 08.12.1998 року про закріплення підвальних / підсобних/ приміщень за квартирами /а.с.4, 23-25 в т.1/, але оскаржив він це рішення до суду 18.02.2005 року /а.с.263-264 в т.1/, не зазначивши поважних причин пропуску строку на подання такої скарги. Оскаржене ним рішення органу самоврядування не позбавило його права спільної сумісної власності на підвальні приміщення будинку №АДРЕСА_1 та не позбавляє його права на виділ своєї частки в цих приміщеннях.
Крім цього, рішенням виконкому Чернівецької міської ради від 19.01.1999 року №42/2 «Про закріплення підвальних, нежитлових приміщень за квартирами, внесення змін в рішення міськвиконкому», яке позивачем ОСОБА_1 не оскаржене, фактично скасоване рішення міськвиконкому №619/17 від 08.12.1998 року про закріплення підвальних / підсобних/ приміщень через допущені ДОБТІ помилки при виготовлені інвентарних справ.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2009 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про скасування як незаконних рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 04.05.2001 року №364/10, від 08.12.1998 року №619/17 відповідає встановленим по справі обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_15 також не дають підстав для скасування вищезазначеного рішення суду в цій частині.
Доводи апелянта ОСОБА_1 про зловживання та махінації по виділенню квартири №4-а із квартири АДРЕСА_4, які на його думку скоїли Першотравневий райвиконкомом, Чернівецький міськвиконком та ОБТІ, виходять за межі позовних вимог, заявлених ним по даній справі.
Крім цього, з документів наданих на вимогу суду ЧКОБТІ вбачається, що утворення квартири №4-а в будинку №АДРЕСА_1 відбулося в результаті перенумерації частини квартири №3, об»єднання квартир № 5 та №6 і було зареєстроване інженером ЧКОБТІ 30.01.1991 року. /а.с.28-35 в т.3/. На дату реєстрації змін позивач ОСОБА_1 не був ні наймачем, ні власником квартири №1 чи квартир №3, 5, 6 цього будинку, а тому його право не було порушене та не підлягало би захисту.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та виділяючи у власність ОСОБА_3 допоміжне господарське приміщення позначене цифрою «ІХ» площею 4,4 кв. м. в підвальному приміщенні будинку №АДРЕСА_1, виділяючи у власність ОСОБА_4 допоміжне господарське приміщення позначене цифрою «ХІ» площею 4,1 кв. м. в підвальному приміщенні будинку №АДРЕСА_1, суд першої інстанції правильно виходив з того, що як позивачі по зустрічному позову так і відповідачі разом із набуттям права власності на квартири в будинку №АДРЕСА_1 також набули право спільної сумісної власності на допоміжні приміщення, якими користувались до приватизації, а саме на підвали та комори, які відносяться до цього будинку.
Разом з тим при вирішенні цієї позовної вимоги суд першої інстанції порушив норми ст.ст.370, 364, 183 ЦК України, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині.
Так, вищевказаними нормами закону передбачено, що у разі виділу частки, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Якщо виділ частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим з урахуванням вимог ч.2 ст.183 ЦК України, то співвласник, який бажає виділу, в разі його згоди має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації.
Позивачі по зустрічному позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належними та допустимими доказами не довели, що частина приміщень коридорів VIII площею 1,2 кв. м. та 10,3 кв. м., допоміжних господарських приміщень IХ площею 4,4 кв.м., та ХI площею 4,1 кв.м., які вони бажали виділити як частку із спільної сумісної власності для себе, та допоміжне господарське приміщення Х площею 4,4 кв.м., яке бажали виділити із спільної сумісної власності, як частку для ОСОБА_1 за розмірами рівні з частками інших співвласників – відповідачів по їх позову у коридорах та допоміжних господарських приміщеннях. А також належними та допустимими доказами не довели, що такий виділ можливий з урахуванням вимог ч.2 ст.183 ЦК України. З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про припинення права спільної сумісної власності та виділення у власність нежитлових приміщень. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2009 року в цій частині підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про припинення права спільної сумісної власності та виділення у власність нежитлових приміщень.
Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_1 самовільно без наявності дозволу відповідних служб та згоди сусідів встановив дверний блок з ванної кімнати у вбиральню загального користування, чим унеможливив користуватися вбиральнею ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Оскільки, позивач ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довів, що на підставі рішення виконкому Чернівецької міської ради від 4.05.2001 року за №364/10 спірна вбиральня передана до його квартири та належить тільки йому на праві власності, то з врахуванням положення ст.391 ЦК України суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив зустрічну вимогу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо усунення перешкод в користуванні вбиральнею.
Дослідженим в судовому засіданні першої інстанції рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12.11.1997 року у цивільній справі №2-574/97 за позовом ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_13 до ОСОБА_16, ОСОБА_17 та Чернівецького міськвиконкому про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло встановлено, що коридор площею 7,2 кв.м., який безпосередньо прилягає до іншої частини коридору, перебуває у спільній сумісній власності мешканців будинку. Вказане судове рішення набрало законної сили.
Оскільки судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 чинять перешкоди ОСОБА_9 в користуванні коридору площею 7,20 кв.м., яке знаходиться у спільній сумісній власності мешканців будинку, що виразилось в заміні дверного замка вхідних дверей, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обгрунтованості позовних вимог ОСОБА_9 та їх задоволення. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є безпідставними та підлягають відхиленню.
На підставі ст.ст. 370, 364, 183 ЦК України та керуючись ст.ст.209, 218, 307, 308, 309 ЦПК України колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу та доповнення до неї ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2009 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо виділу їм у власність допоміжних господарських приміщень в підвальному приміщенні будинку №АДРЕСА_1 та припинення спільної сумісної власності на вказані підвальні допоміжні господарські приміщення.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про припинення права спільної сумісної власності та виділення у власність нежитлових приміщень відмовити.
В решті рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно