Справа №22ц-5741/2010 р. Головуючий у першій інстанції – Іванюк І.І.
Категорія - цивільна Доповідач – Губар В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2010 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ в складі :
головуючого - судді – Позігуна М.І.,
суддів - Губар В.С., Шемець Н.В.,
при секретарі – Кравченко В.В.,
за участю – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
В С Т А Н О В И В :
В червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою № АДРЕСА_1
Позивач стверджує, що зазначений будинок є його власністю та придбаий згідно договору купівлі-продажу, інших власників будинку нема.
Як зазначає позивач, 05 березня 2010 року йому стало відомо, що в будинку з невідомих причин прописаний ОСОБА_2, який не є ні його родичем, ні товаришем, ні іншою близькою людиною і дозволу на прописку відповідачеві в будинку позивач не надавав. На неодноразові прохання добровільно виписатись із належного позивачеві житлового приміщення, ОСОБА_2 відмовляється, тому позивач за захистом своїх прав змушений звернутись до суду із зазначеним позовом.
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 липня 2010 року і закрити провадження по справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не було зазначено в позовній заяві, що він, позивач, є власником лише 3/5 частини будинку. У іншій частині будинку проживають та зареєстровані апелянт з матір”ю та проживав і був зареєстрований покійний батько апелянта. Виїжджати із вказаного житла апелянт ніколи намірів не мав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи та інвентаризаційну справу по спірному будинку Ніжинського міжміського бюро технічної інвентаризації, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Апеляційним судом по матеріалам інвентаризаційної справи Ніжинського міжміського бюро технічної інвентаризації встановлено, що ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 31.08.1993 року купив у Бобровицького цукрового комбінату 3/5 частин житлового будинку № АДРЕСА_2. У договорі купівлі-продажу чітко визначено, що ОСОБА_3 купив 3/5 частини будинку, житлова площа якої становить 47,9 кв.м. Згідно проведеної реєстрації у бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_3 10.09.1993 року зареєстровано право власності на 3/5 частин будинку. Ніякої інформації про назву вулиці, на якій розташований будинок, а також про те, що позивач у придбаному будинку купив саме квартиру № 1 – у договорі купівлі-продажу нема (а.с 6 – на звороті, а.с.67).
Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_3 займає не увесь будинок вцілому, як він стверджує у позові, а лише 3/5 куплених ним частин цього будинку. У іншій частині будинку, яка згідно облікових даних Ніжинського бюро технічної інвентаризації становить 2/5 частин та належить Бобровицькому цукрорадгоспу на підставі рішення Бобровицької міської ради № 50 від 20.03.1991 року, проживає і зареєстрований згідно паспорту з 16.01.2004 року відповідач ОСОБА_2
Апеляційним судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Бобровицької міської ради народних депутатів № 93 від 16 травня 1996 року „Про затвердження назви вулиць та нумерації будинків в с.Травкіно та с.Затишшя” за клопотанням адміністрації КСП „Бобровицьке” було затверджено назви вулиць та нумерацію житлових будинків в с.Травкіно та с.Затишшя з 16 травня 1996 року.
Зокрема, зазначеним рішенням затверджений поданий КСП „Бобровицьке” список, згідно якому визначено, що квартира № АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, а квартира № АДРЕСА_3 за ОСОБА_3.
ОСОБА_4 з грудня 1994 був зареєстрований у квартирі № АДРЕСА_1 (а.с.43) та є померлим батьком відповідача по даній справі ОСОБА_2, який на даний час також зареєстрований у квартирі № АДРЕСА_1.
Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_3 з 05.03.2010 року зареєстрований у квартирі № АДРЕСА_1, а до 05.03.2010 року був зареєстрований за цією ж адресою, але у квартирі № 2, що не суперечило рішенню виконавчого комітету Бобровицької міської ради народних депутатів № 93 від 16 травня 1996 року.
Рішення про подальшу зміну номерів квартир у цьому будинку виконавчим комітетом Бобровицької міської ради не приймалось.
Незважаючи на наявність вищевказаного рішення виконавчого комітету Бобровицької міської ради народних депутатів № 93 від 16 травня 1996 року, яке є чинним, на титульному аркуші технічного паспорта, складеного у вересні 1993 року, копія якого суду надана позивачем, вказано, що ОСОБА_3 є власником 3/5 частин житлового будинку та вказано адресу: с.Травкіно, але № будинку виправлений і чітко не зрозумілий, вулиця не вказана, але зазначений номер квартири – 1.
Апеляційним судом встановлено, що у інвентаризаційній справі по спірному будинку вищевказане рішення виконавчого комітету № 93 від 16 травня 1996 року відсутнє, але наявна експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку, з якої вбачається, що будинок складається з двох квартир - № 1 та № 2 (а.с.70).
Проте в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація стосовно того, яким чином, коли і на якій підставі БТІ присвоєні номери квартирам будинку, який реально не поділений, а лише визначено належність будинку в ідеальних частинах – 3/5 – ОСОБА_3, 2/5 - Бобровицькому цукрорадгоспу що підтверджується довідкою Ніжинського міжміського бюро технічної інвентаризації від 29.10.2010 року (а.с.64).
Отже, після прийняття рішення виконавчого комітету про затвердження назви вулиць та нумерації будинків у с.Травкіно, матеріали інвентаризаційної справи на спірний житловий будинок не були належним чином впорядковані, внаслідок чого стала можлива перереєстрація позивача у березні 2010 року з квартири № АДРЕСА_3 цього ж будинку, де зареєстрований відповідач по справі.
Зазначені обставини, які є суттєвими для даної справи, не з”ясовувались і не досліджувались судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення спору про втрату відповідачем права на житлове приміщення, хоча відповідач постійно зареєстрований і мешкає у 2/5 частинах будинку № АДРЕСА_3, і ніякого іншого житла окрім цього приміщення у нього нема. Позивач зареєстрований і мешкає у 3/5 частинах будинку. Отже, висновок суду про те, що відповідач порушує права позивача на належні позивачеві 3/5 частини будинку, є хибним і не відповідає дійсним обставинам справи.
Наявні у справі акти від 17 листопада 2009 року та від 23 грудня 2009 року не є належними і допустимими доказами по справі, оскільки стосуються квартири № 2 у спірному будинку, а відповідач визнаний втратившим право на житло у квартирі № 1 цього будинку.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що висновки суду 1 інстанції про те, що відповідач не мешкає в зазначеній квартирі без поважних причин більше 6 місяців і він може бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням, не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, а тому рішення суду 1 інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Відповідно до ст.88 ЦПК України з позивача на користь відповідача належить стягнути судові витрати по справі в сумі 41 грн. 25 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.
Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 липня 2010 року – скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в сумі 41 грн. 25 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: