В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 грудня 2010 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі
головуючого – судді Тютюн Т.М.
при секретарі Форманчук К.В.,
за участю прокурора Синицького О.В.,
потерпілого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 судимого вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2010 року за ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України на 1 рік позбавлення волі, звільненого 14.06.2010 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,
у с т а н о в и в :
4 липня 2010 року о 17 годині ОСОБА_3, знаходячись біля Торгівельного центру “Городок”, розташованого на пр-ті Московському, 23 в м. Києві, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману представився раніше незнайомому ОСОБА_1 техніком ОСОБА_2 та запропонував придбати мобільний телефон “iPhone 3g” за 1 375 гривень. Повідомивши ОСОБА_1 неправдиву інформацію, ОСОБА_3 провів його до будинку АДРЕСА_3, де потерпілий, не усвідомлюючи, що ОСОБА_3 не має наміру та можливості здійснити продаж телефону, передав йому гроші в сумі 1 400 гривень. Після цього ОСОБА_3, повторно заволодівши шляхом обману грішми ОСОБА_1, залишив місце вчинення злочину, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 1 400 гривень.
У судовому засіданні підсудний вину у вчиненні злочину та цивільний позов визнав повністю, у вчиненому розкаявся та дав наступні показання. 4 липня 2010 року він знаходився в Торгівельному центрі “Городок” біля станції метро “Петрівка”, де дивився DVD-програвач, який мав намір придбати в майбутньому. Біля центру побачив раніше незнайомого ОСОБА_1 і з метою заволодіння грішми останнього підійшов, представився ОСОБА_2 – техніком, та запропонував придбати мобільний телефон “iPhone 3g” за 1 375 гривень, тобто значно нижчою ціною, ніж такий телефон коштує. Потерпілому пояснив таку ціну тим, що телефон є конфіскованим. Повідомлена ОСОБА_1 інформація не відповідала дійсності, оскільки він не мав ні наміру, ні можливості продати телефон. ОСОБА_1 погодився, вони разом пройшли до банкомату, де той зняв гроші, та направилися до будинку АДРЕСА_3. Біля вказаного будинку він сказав, що зайде в офіс та спитає про телефон, взяв у ОСОБА_1 гроші в сумі 1 400 гривень та залишив як гарантію свою куртку. Потерпілий залишився чекати його на зупинці біля будинку, а він зайшов у під’їзд, в якому нібито знаходився офіс, через 5 хвилин вийшов та поїхав додому. Гроші потерпілого використав на власні потреби. Злочин вчинив, оскільки мав повернути борг матері.
Враховуючи те, що підсудний не оспорює фактичні обставини справи та розміру цивільного позову і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позицій, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм положення ст.299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів у справі.
Суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину доведена повністю та кваліфікує його дії за ч.2 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
У справі потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов на суму 1 400 гривень, яку позивач просить стягнути на його користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.
Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд задовольняє позов у повному обсязі, оскільки винуватість підсудного у вчиненні злочину, яким потерпілому завдано матеріальної шкоди, доведена, і ОСОБА_3 його визнав.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд враховує, що він вчинив умисний злочин середньої тяжкості, особу підсудного, який є судимим, однак на шлях виправлення не став і менше ніж через місяць після відбуття покарання знову вчинив аналогічний злочин. ОСОБА_3 не працює, не має повноцінної сім’ї, з жовтня 2003 року перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин. Крім того, суд враховує, що підсудний не вжив жодних заходів для відшкодування завданої потерпілому шкоди.
Суд не враховує характеристику ОСОБА_3 з місця реєстрації, оскільки сам підсудний показав, що не проживає за вказаною адресою протягом тривалого часу.
Обставиною, що пом’якшує покарання, суд визнає щире каяття підсудного.
Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.
Суд призначає ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, оскільки вважає, тільки таке покарання, яке полягає в ізоляції, буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.321, 323, 324 КПК України, суд
з а с у д и в :
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 /один/ рік 6 /шість/ місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з 1 грудня 2010 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту.
Позов ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 400 /одну тисячу чотириста/ гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя