печерський районний суд міста києва
справа №2-3644-1/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2010 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Ісаєвської О.В.
при секретарі - Степанишиній Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 06.02.1999 року в Супоївській сільській раді Яготинського району Київської області зареєстровано шлюб між нею та відповідачем, актовий запис №2. Від шлюбу у сторін є малолітній син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказала, що протягом останнього року між нею та відповідачем було втрачено взаєморозуміння і взаємоповагу, сімейне життя поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між нами шлюбних відносин, відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, з його ініціативи між нами постійно виникають сварки, він не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникають у їх дитини та позивача, не здатен підтримувати нормальну атмосферу в сім’ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Позивач переконаний, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечитиме інтересам обох сторін та їх дитини, тому примирення між ними неможливе. Спільне майно сторони поділили добровільно. Дитина залишається із позивачем. У зв’язку з наведеним, позивач просила суд розірвати шлюб між нею та відповідачем.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позові, просила позов задовольнити. Зазначила, що примирення є неможливим, а тому просила строк на примирення не надавати.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав, підтвердив, що не заперечує проти розірвання шлюбу та залишення їх дитини проживати разом з позивачем, однак не згоден із причинами розірвання шлюбу та звинуваченнями позивача, викладеними у позові, зазначив, що був гарним батьком та чоловіком, вказавши, що причиною постійних суперечок між сторонами є втручання у подружнє життя батьків позивача. Просив строк для примирення не надавати.
Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд вважає необхідним позов задовольнити, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що за даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 Супоївською сільською радою Яготинського району Київської області 06 лютого 1999 року між громадянами ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження 03 лютого 1999 року зроблено запис за № 2.
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Московського районного управління юстиції міста Києва 07.12.2000 року, який за згодою сторін проживатиме разом із позивачем.
Відповідно до ст.ст. 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
З’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини подання позову про розірвання шлюбу, взявши до уваги обставини життя подружжя, повідомлені сторонами у судовому засіданні, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжю та інтересам їхньої малолітньої дитини.
Спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини та поділу спільного майна немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 21, 24, 110-112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 11, 60, 61, 174, 175, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Шлюб, укладений та зареєстрований 06 лютого 1999 року Супоївською сільською радою Яготинського району Київської області між громадянами ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та громадянкою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис № 2) – розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 38 (тридцять вісім) грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя О.В. Ісаєвська