Справа №2-8143/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

          29 листопада 2010 року                             Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді                                                                                                 Волкової С.Я.

при секретарі                                                                                                                  Топал А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТЗТ “ДВК”, Кредитної спілки “Кредитна спілка військовослужбовців України” про стягнення проіндексованих нарахувань та 3% річних, пені за умовами договору,

в с т а н о в и в :

          Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вимогами до відповідачів про стягнення 13987,90 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 8052 грн., неустойки 209568,46 грн., 150000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києві від 25.11.2009 р. договори про участь у пайовому будівництві №53-02/С-3 від 28.12.2005 р. та №49-02/С-4 від 26.12.2005 р. між нею та АТЗТ “ДВК” розірвано і стягнуто з останнього внесені кошти в розмірі 510520 грн., 5% неустойки в сумі 25526 грн., рішення набрало законної сили 31.03.2010 р., при цьому до цьому часу не виконано.

          В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 підтримав вимоги ОСОБА_1, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

          В судове засідання відповідач АТЗТ “ДВК” не з’явився, про час і місце судового розгляду оповіщений у встановленому порядку.

          В судове засідання відповідач Кредитна спілка “Кредитна спілка військовослужбовців України” не з’явився, про час і місце судового розгляду оповіщений у встановленому порядку.

          Відповідно до ч.2 ст.223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені факти і правовідносини.

          Встановлено, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва протягом липня 2009 р. – березня 2010 р. знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки “Кредитна спілка військовослужбовців України”, АТЗТ “ДВК” про розірвання договорів та стягнення заборгованості. Позивачка ОСОБА_1 пред’явила в суді позов про розірвання договорів про участь у пайовому будівництві №53-02/С-3 від 28.12.2005 р. та №49-02/С-4 від 26.12.2005 р., стягнення з Кредитної спілки “Кредитна спілка військовослужбовців України” 510520 грн. сплаченої суми інвестування за договорами, з урахуванням індексу інфляції 310073,29 грн. та 3% річних в сумі 45020,67 грн., неустойку за невиконання зобов’язання 25526 грн., збитки в сумі 4000 грн., 500000 грн. моральної шкоди. Свої вимоги позивачка ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що 10 і 12.10.2006 р. уклала з ОСОБА_4 договори про відступлення права вимоги, відповідно до яких ОСОБА_4 відступила її права вимоги за договорами від 26 і 28.12.2005 р. на участь у пайовому будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1, укладених з АТЗТ “ДВК”, та сплатила в цілому за двома договорами 510520 грн. Згідно умов договорів дата введення будинку в експлуатацію передбачалась 1 кв. 2006 р. та 1У кв. 2007 р., проте зобов’язання не виконано і до теперішнього часу будинок не здано в експлуатацію. Під час розгляду справи до участь в справі в якості співвідповідача було залучено АТЗТ “ДВК”.

          Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

          Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25.11.2009 р., що набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково, розірвано договори про участь в пайовому будівництві №53-02/С-3 від 28.12.2005 р. та №49-02/С-4 від 26.12.2005 р., стягнуто з АТЗТ “ДВК” на користь ОСОБА_1 510520 грн. внесених інвестицій, 5% неустойки в сумі 25526 грн., судові витрати.

          При винесенні рішення суд вважав встановленим, що 12 і 20.10.2006 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладені договори про відступлення права вимоги, відповідно до яких ОСОБА_4 уступила ОСОБА_1 вимоги за договорами №53-02/С-3 від 28.12.2005 р. та №49-02/С-4 від 26.12.2005 р. на участь у пайовому будівництві на об’єкти договорів – будівництво житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1. Згідно з пп.1.3 зазначених договорів та додатків до них будівництво заплановано на 1 кв. 2006 р., а дата введення будинку в експлуатацію – 1У кв. 2007 р. При цьому АТЗТ “ДВК” залишило за собою право відсунути введення будинку в експлуатацію це на пів року (п.6.7 договорів). ОСОБА_1 свої зобов’язання за договорами виконала та сплатила відповідачу 510520 грн. Суд, враховуючи, що відповідачі не заперечували факт, що ОСОБА_1 проінвестувала будівництво квартир, будинок не будується, і з урахуванням того, договірні відносини виникли саме з АТЗТ “ДВК”, розірвав укладені договори, стягнув на користь позивачки кошти в сумі 510520 грн. безпосередньо з АТЗТ “ДВК”, стягнув 5% неустойки, передбаченої договором.

          Встановлено, що рішення суду в частині стягнення з АТЗТ “ДВК” на користь ОСОБА_1 коштів до цього часу не виконано.

          Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          При таких обставинах, у зв’язку з несвоєчасним поверненням коштів, відповідач АТЗТ “ДВК” зобов’язаний сплатити позивачу три проценти річних за весь час прострочення, починаючи з 1.04.2010 р. та закінчуючи 31.10.2010 р., або 183 дні; сума трьох відсотків річних складає 8052 грн., сума інфляційних нарахувань 13987,90 грн., із наданим позивачкою розрахунком суд погодився. Враховуючи, що суд стягнув кошти саме з АТЗТ “ДВК”, а тому стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми з Кредитної спілки “Кредитна спілка військовослужбовців України” є безпідставним.

          Щодо інших вимог позову, то в їх задоволенні слід відмовити, оскільки вимоги ОСОБА_1 про стягнення неустойки не базуються ані на договорі, ні на законі, та в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження факту заподіяння моральної шкоди позивачці ОСОБА_1 будь-якими діями відповідачів АТЗТ “ДВК”, Кредитної спілки “Кредитна спілка військовослужбовців України”.

          На підставі ст.88 ЦПК України підлягають відшкодуванню понесені та документально підтверджені судові витрати позивачки у розмірі 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи, а всього 1820 грн.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8,15,23,509,526,549,599,610,611,618,656, 693 ЦК України,  ст.ст.3,4,10,11,60,88,169,209,212-215,224-227,290 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

          Позов – задовольнити частково.

          Стягнути з АТЗТ “ДВК” на користь ОСОБА_1 13987,90 грн. інфляційних нарахувань, 8052 грн. – 3% річних, 1820 грн. судових витрат, а всього 23859,90 грн.

          В задоволенні інших вимог позову – відмовити.

          Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

          СУДДЯ