Справа № 2-31/2007 року
РІШЕННЯ
Іменем України
25 квітня 2007 року Івано-Франківський міський суд, Івано-
Франківської області
в складі: головуючого судді Островського Л.Є.
секретаря Попович Л.І.
адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень недійсними, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, суд, -
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень недійсними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, мотивуючи тим, що наказом № 19-од від 15.06.2005 року на неї накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни, а саме порушення правил диспансеризації хворої ОСОБА_4, внаслідок чого не було забезпечено належного догляду та лікування, що призвело до самогубства хворої.
Наказом від 16.02.2006 року на неї накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни, а саме поведінку, яка не відповідає етичним нормам по відношенню до хворої ОСОБА_5 та її матері ОСОБА_2
Крім того у наказі про звільнення її з роботи № 31-к від 24.03.2006 року за ст. 40 п. З КЗпП України зазначено про неналежне виконання посадових обов'язків по веденню медичної документації хворого ОСОБА_6, а саме ведення медичної картки хворого, який вже помер.
Накладені дисциплінарні стягнення, крім випадку із веденням медичної документації хворого ОСОБА_6, що вона визнає як порушення, допущене нею, як і звільнення з роботи вважає незаконними, оскільки з приводу самогубства хворої ОСОБА_4 прокуратурою міста Івано-Франківська проводилась перевірки і в порушенні кримінальної справи відмовлено, як і не встановлено будь яких порушень при її лікуванні.
По відношенню до хворої ОСОБА_5 та її матері ОСОБА_2 вона не допускала поведінки, яка не відповідає етичним нормам, вела себе коректно та не кричала на них.
Звільнення з роботи вважає незаконним, оскільки винесення оскаржуваних доган є наслідком упередженого ставлення до неї з боку адміністрації, жодних дисциплінарних проступків вона не вчиняла, крім випадку із хворим ОСОБА_6. Незаконним звільненням їй заподіяно моральну шкоду, яку оцінює у 4000 грн.
Просить її позов задоволити.
Представник відповідача позовних вимог не визнав, суду пояснив, що будь яких порушень чинного трудового законодавства при накладенні на позивачку дисциплінарних стягнень та її звільненні з роботи допущено не було, зокрема при лікуванні хворої ОСОБА_4
позивачкою призначено 10 ін'єкцій антидепресанту, однак позивачкою було безпідставно припинено лікування, що призвело до вчинення суїциду хворою.
Крім того 13.02.2006 року до головного лікаря звернулась із скаргою ОСОБА_2, яка зазначала про неадекватну поведінку ОСОБА_1 при обстеженні її хворої дочки. Свідками поведінки позивачки були працівники ОКПНД ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9
При перевірці роботи ОСОБА_1 виявлено, що хворий ОСОБА_6, який перебував на обліку у позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, однак незважаючи на це ОСОБА_1 продовжувала описувати його стан здоров'я до 15.11.2004 року начеб то він звертався до неї на прийоми.
Наказом № 31-к від 24.03.2006 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за ст. 40 п. З КЗпП України.
Звільнення відбулось із дотриманням вимог чинного законодавства, позивач відмовлялася від надання пояснень з приводу допущених порушень трудової дисципліни, звільнення відбулось із згоди профспілкового комітету, який 24.03.2006 року згідно протоколу № 4 дав згоду на звільнення позивачки з роботи.
Просить в позові відмовити.
Вислухавши сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов слід задоволити частково виходячи із наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала дільничним лікарем-психіатром Івано-Франківського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру.
Позивач протягом тривалого часу притягалася до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган, які накладені на неї наказом № 19-од від 15.06.2005 року за порушення трудової дисципліни, а саме порушення правил диспансеризації хворої ОСОБА_4, внаслідок чого не було забезпечено належного догляду та лікування, що призвело до самогубства хворої, наказом від 16.02.2006 року за порушення трудової дисципліни, а саме поведінку, яка не відповідає етичним нормам по відношенню до хворої ОСОБА_5 та її матері ОСОБА_2
Крім того у наказі про звільнення її з роботи № 31-к від 24.03.2006 року за ст. 40 п. З КЗпП України зазначено про неналежне виконання посадових обов'язків по веденню медичної документації хворого ОСОБА_6, а саме ведення медичної картки хворого, який вже помер.
Суд вважає, що слід визнати незаконним наказ від 15.06.2005 року № 19 од про накладення дисциплінарного стягнення в вигляді догани відносно ОСОБА_1, оскільки з приводу самогубства хворої ОСОБА_4 прокуратурою міста Івано-Франківська проводилась перевірки і в порушенні кримінальної справи відмовлено, як і не встановлено будь яких порушень при її лікуванні лікарем ОСОБА_1
В задоволенні решти позову слід відмовити, оскільки судом також встановлено, що 13.02.2006 року до головного лікаря звернулась із скаргою ОСОБА_2, яка зазначала про неадекватну поведінку, яка не відповідає етичним нормам ОСОБА_1 при обстеженні її хворої дочки. Свідками поведінки позивачки були працівники ОКПНД ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які у доповідних записках зазначили, що ОСОБА_1 в кабінеті кричала на хвору та її матір, виганяла їх із кабінету.
Крім того при перевірці роботи ОСОБА_1 виявлено, що хворий ОСОБА_6, який перебував на обліку у позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, однак незважаючи на це ОСОБА_1 продовжувала описувати його стан здоров'я у медичній карті до 15.11.2004 року ніби хворий звертався до неї на прийоми.
Вказаний факт в судовому засіданні визнала позивачка та не заперечила про правильність застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Наказом № 31-к від 24.03.2006 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за ст. 40 п. З КЗпП України.
3
Суд вважає, що звільнення відбулось із дотриманням вимог чинного законодавства, позивач відмовлялася від надання пояснень з приводу допущених порушень трудової дисципліни, що підтверджується відповідними актами, звільнення відбулось із згоди профспілкового комітету, який 24.03.2006 року згідно протоколу № 4 дав згоду на звільнення позивачки з роботи.
Відповідно до п. 23 ППВС України від 06.11.1992 року № 9 із наступними змінами за передбаченими п. З ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення ...
На підставі ст. 40 п. З КЗпП України та керуючись ст.ст. 215-218 ЦПК України, суд,
Вирішив:
Позов задоволити частково. Визнати незаконним наказ від 15.06.2005 року № 19 од про накладення дисциплінарного стягнення в вигляді догани відносно ОСОБА_1.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі заяви до Івано-Франківського міського суду про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.