Справа № 2-61\2007 року
РІШЕННЯ
Іменем України
18 квітня 2007 року Івано-Франківський міський суд Івано - Франківської області
в складі: головуючого-судді Островського Л.Є.,
секретаря Попович Л.І.,
з участю адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на землю, визнання майна особистою приватною власністю, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні житловим будинком, про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, суд, -
встановив:
Позивач-відповідач ОСОБА_1 пред'явив позов до відповідачки-позивачки ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання майна особистою приватною власністю, усунення перешкод в користуванні житловим будинком, про поділ майна подружжя.
Позивач-відповідач ОСОБА_2 пред'явила зустрічний позов до відповідача-позивача ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свій позов підтримав, зустрічний не визнав, суду пояснив, що 14.11.1995 році він зареєстрував шлюб із ОСОБА_2, а 04.11.2003 року шлюб між ними розірвано.
За час спільного проживання вони побудували будинок АДРЕСА_1, який в подальшому 06.05.2003 року продали, гроші розділили між собою і з того часу спільного господарства не вели.
08.05.2003 року він придбав земельну ділянку АДРЕСА_2 і без участі відповідачки побудував будинок, однак ОСОБА_2 самовільно вселилась у спірний будинок, мотивуючи тим, що Державний акт на землю та інші документи на будинок видані на її ім'я, хоча всі витрати по ніс він.
Просить визнати недійсним Державний акт на право власності на землю виданий на ім"я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 від 08.05.2003 року, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 від 08.05.2003 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнати дійсною угоду купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 від 08.05.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, визнати за ним право власності на будівельні матеріали та вказану земельну ділянку, зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкод у користуванні та добудові будинку, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Позивач-відповідач ОСОБА_2 позов заявлений до неї не визнала, свій позов підтримала, суду пояснила, що 14.11.1995 році вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_1, а 04.11.2003 року шлюб між ними розірвано.
2
За час спільного проживання вони побудували будинок АДРЕСА_1, який в подальшому 06.05.2003 року продали.
08.05.2003 року вона за спільні гроші придбала земельну ділянку АДРЕСА_2 у ОСОБА_3, Державний акт на землю та інші документи на будинок видані на її ім'я і вони почали будівництво будинку.
В подальшому стосунки у них погіршились і ОСОБА_1 сам розділив будинок на 2 частини, зробивши 2 входи до будинку, таким чином між ними встановлено порядок користування спірним будинком.
Вона сама закінчувала будівництво своєї частини будинку де проживає, а саме: кімнати 1-4 площею 23, 4 м. кв., кухні 1-7 площею 7 м. кв., коридору 2 площею 9, 1 м. кв., ванної кімнати 1-6 площею 3, 1 м. кв., туалет 1-5 площею 2 м. кв., веранди 1 площею 4, 1 м. кв., гараж площею 23, 1 м. кв. під літерою Б, сарай під літерою Г, згідно технічного плану житлового будинку.
Просить в задоволенні позову до неї відмовити, її позов задоволити та визнати за нею право на 1\2 частину будинку АДРЕСА_2, що складається із кімнати 1-4 площею 23, 4 м. кв., кухні 1-7 площею 7 м. кв., коридору 2 площею 9, 1 м. кв., ванної кімнати 1-6 площею 3, 1 м. кв., туалет 1-5 площею 2 м. кв., веранди 1 площею 4, 1 м. кв., гараж площею 23, 1 м. кв. під літерою Б, сарай під літерою Г, згідно технічного плану житлового будинку.
Відповідач ОСОБА_3 суду пояснила, що домовлялась про продаж земельної ділянки із ОСОБА_1 і він їй давав гроші за земельну ділянку, однак договір у нотаріуса укладала із його дружиною ОСОБА_2
Вислухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши письмові докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає до задоволення з таких підстав:
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі із 14.11.1995 року, а 04.11.2003 року шлюб між ними розірвано.
За час спільного проживання вони побудували будинок АДРЕСА_1, який в подальшому 06.05.2003 року продали, чого не заперечили в судовому засіданні.
08.05.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 та на її ім'я видано Державний акт на землю та інші документи на будинок і сторони почали будівництво будинку.
В подальшому стосунки у сторін погіршились і ОСОБА_1 сам розділив будинок на 2 частини, зробивши 2 входи до будинку, чого сам не заперечував в судовому засіданні.
Вказаний факт підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, крім того вказані свідки зазначили, що ОСОБА_2 допомагала при будівництві спірного будинку, готовила їжу для робітників.
Таким чином між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено порядок користування спірним будинком і за спільною домовленістю ОСОБА_2 проживає у частині будинку, що складається із кімнати 1-4 площею 23, 4 м. кв., кухні 1-7 площею 7 м. кв., коридору 2 площею 9, 1 м. кв., ванної кімнати 1-6 площею 3, 1 м. кв., туалет 1-5 площею 2 м. кв., веранди 1 площею 4, 1 м. кв., гараж площею 23, 1 м. кв. під літерою Б, сарай під літерою Г, згідно технічного плану житлового будинку.
Допитані в судовому засіданні свідки зі сторони ОСОБА_1 суду пояснили, що ОСОБА_1 сам будував спірний будинок, а ОСОБА_2 займалась реалізацією овочів, ремонтні роботи у своїй частині вона проводила сама.
Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_2 не приймала участі у будівництві будинку, оскільки не заперечив в судовому засіданні про те, що у нього та ОСОБА_2 протягом тривалого часу погані стосунки і вони постійно сваряться.
Таким чином, судом встановлено, що сторони будували спірний будинок під час перебування у шлюбі та між ними встановлений порядок користування житловим будинком.
ОСОБА_1 в судовому засіданні не довів факту порушень закону при укладенні
3
оспорюваного ним договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на землю.
Статтею 60 СК України, передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до вимог ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно ст.ст. 69, 70 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а частки подружжя в разі поділу майна визнаються рівними.
Безпідставними є вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за ним право власності на будівельні матеріали, оскільки відповідно до п. 9 Постанови Пленум Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року N 7 „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" із наступними змінами суди мають враховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради.
За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 63, 66, 67, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 215-218 ЦПК України, -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на землю, визнання майна особистою приватною власністю, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні житловим будинком, про поділ майна подружжя - відмовити.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задоволити.
Визнати за ОСОБА_2 право на 1\2 частину будинковолодіння АДРЕСА_2, що складається із кімнати 1-4 площею 23, 4 м. кв., кухні 1-7 площею 7 м. кв., коридору 2 площею 9, 1 м. кв., ванної кімнати 1-6 площею 3, 1 м. кв., туалет 1-5 площею 2 м. кв., веранди 1 площею 4, 1 м. кв., гараж площею 23, 1 м. кв. під літерою Б, сарай під літерою Г, згідно технічного плану житлового будинку.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 830 грн. сплаченого нею державного мита та 500 грн. за надання їй правової допомоги адвокатом.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.