Справа № 2а-516/2010 року

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

   30 листопада 2010  року                                                                 м.Вінниця

      Староміський районний суд м. Вінниці

в складі головуючої судді         Чернюка І.В.,

при секретарі                           Бойко Ю.О.,

за участю позивача                  ОСОБА_1,

представника відповідача Управління праці та соціального захисту населення в Староміському районі м.Вінниці – Кріпак О.М.,

представника відповідача Головного Управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради – Федчишиної Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Староміському районі м.Вінниці, Головного Управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради  про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги,

                                     в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся, 18.10.2010 року, до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення в Староміському районі м.Вінниці, Головного Управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради  про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги. Позовні вимоги мотивовані тим, що він є інвалідом 2-ї групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданого 20.03.2003 року УМВС України у Вінницькій області. Згідно ст.ст.12,13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі для інваліда 2-ї групи – 8-ми мінімальних пенсій за віком. Незважаючи на це, відповідачами нараховувалась до 5 травня 2008 року разова грошова допомога до Дня Перемоги в розмірі 400 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України №183 від 12.03.2008 року «Про державний бюджет України на 2009 рік», відповідно в 2009 році – 430 грн. згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», відповідно в 2010 році – 480 грн. згідно Постанови Кабінету Міністрів України №299 від 07.04.2010 року. Зазначені кошти виплачувались Головним управлінням праці та соціального захисту населення. Таким чином зазначена допомога виплачувалась йому частково (не в повній мірі). Таку виплату Конституційний Суд України згідно свого рішення від 09.07.2007 року №6рп/2007 визнав неконституційною. Мінімальна пенсія за віком станом на 1.05.2008 року становила – 481 грн., станом на 1.05.2009 року – 498 грн., станом на 1.05.2010 року – 706 грн. Таким чином, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» сума виплат одноразової грошової допомоги повинна складати:

 в 2008 році - 481 грн. х 8 мінім. пенсій = 3848 грн., оскільки 400 грн. ним отримано, розмір недоплати становить – 3448 грн. (3848 грн. - 400 грн.).

в 2009 році – 498 грн. х 8 мінім. пенсій = 3984 грн., оскільки 430 грн. ним отримано, розмір недоплати становить 3554 грн. (3984 грн. – 430 грн.).

в 2010 році – 706 грн. х 8 мінім. пенсій = 5648 грн., оскільки 480 грн. ним отримано, розмір недоплати становить 5168 грн. (5648 грн. – 480 грн.)    

Загальний розмір недоплати складає 3448 + 3554 + 5168 = 12 170 грн.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей не можуть бути скасовані, нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними. Згідно з вимогами ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Незважаючи на рішення Конституційного Суду України, Верховна Рада України приймаючи Державні бюджети України на 2008, 2009, 2010 роки, систематично призупиняє дію інших законів щодо надання пільг, соціальних виплат, компенсацій та гарантій, а саме дію пункту 13 ст.71, якими на 2008,2009,2010 роки звужено зміст виплат гарантовані ст.12,13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Виконання цього закону покладено на Кабінет міністрів України, який в свою чергу своїми Постановами №183 від 12.03.2008 року, №299 від 07.04.2010 року, суттєво зменшив виплати щорічної разової допомоги до 5 травня. Тому просив визнати дії відповідачів щодо виплати щорічної разової допомоги не в повному обсязі відповідно до вимог Закону неправомірними. Стягнути з відповідачів на його користь недоплачену грошову допомогу за 2008-2010 роки в сумі 12 170 грн.            

В судовому засіданні позивач позов підтримав за обставин викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали. Мотивували тим, що як Головне управління праці та соціального захисту населення, так і Управління праці та соціального захисту населення в Староміському районі м.Вінниці, при здійсненні ними обсягу покладених повноважень, в повній мірі дотримались норм діючого законодавства та не допустили будь – яких його порушень. Предметом судового спору є розмір щорічної разової допомоги до 9 травня, а не її виплата, як зазначає позивач. З 1 січня 1999 року набрав чинності Закон України від 25.12.1998 року №367-ХІУ «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким було введено в дію зазначені пільги для ветеранів війни (виплата щорічної разової допомоги до 5 травня). Частина II цього Закону встановлює, що порядок виплати цієї допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України та зобов'язано Уряд держави щорічно у проекті Державного бюджету України передбачати цільові кошти на виплату даного виду допомоги. Такий розмір у 2009 році визначений КМУ постановою від 18.03.2009р. №211, у 2010 році постановою КМУ від 07.04.2010 року №299. Відповідно до зазначеного та згідно із ст.87 Бюджетного кодексу України і ст.17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплата даного виду допомоги здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти на дані виплати щороку передбачаються Законами України про Державний бюджет України. І саме в розмірах, передбачених законами України про Державний бюджет, кошти поступають на рахунки органів праці і соціального захисту населення - розпорядників бюджетних коштів, в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року №177 „Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нацистських переслідувань", і саме в цих розмірах останні здійснювали та здійснюють виплати даного виду допомоги. Крім того, слід зазначити, що ст.51 Бюджетного кодексу України прямо забороняє розпорядникам бюджетних коштів здійснювати будь-які виплати за рахунок бюджетних коштів у розмірах інших ніж ті, що передбачені відповідними бюджетними асигнуваннями. Виплата ж бюджетних коштів у розмірах, не передбачених відповідними бюджетними асигнуваннями, або із інших рахунків є грубим порушенням бюджетного законодавства та тягне за собою юридичну відповідальність посадових осіб. Отже, станом на момент здійснення виплат (квітень 2009 року та квітень 2010 року) усі дії Головного управління стосовно забезпечення виплати передбаченої законодавством разової допомоги до 5 травня були вчиненні у повній відповідності до чинних та обов'язкових до виконання на всій території України законодавчих та інших нормативних актів України. Позивач в позові посилається на ряд рішень Конституційного Суду України щодо визнання неконституційними окремих положень законів України про Держбюджет на 2007, 2008 роки, зокрема рішення КСУ від 22.05.2008р. №10-рп, яким визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», в т.ч. п.20 розділу II, яким вносились зміни до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказане рішення КСУ позивач вважає підставою до задоволення позовних вимог. Однак, із такими висновками Головне управління погодитись не може, оскільки усі дії на виконання повноважень вчинялись Головним управлінням у квітні 2009 року та квітні 2010 року на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (не конституційним не визнавався), постанови КМУ від 18.03.2009 року №211, та у квітні 2010 року на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (не конституційним не визнавався), постанови КМУ від 07.04.2009 року №299. Будь-який нормативно-правовий акт України, тим більше Закон, є чинним і обов'язковим до виконання до тих пір, поки він не втратить своєї чинності у встановленому законодавством порядку. Тому дії Головного управління, вчиненні на виконання діючого Закону не можуть вважатись протиправними. Крім того, зазначеним позивачем рішенням КСУ визнано таким, що не відповідають Конституції України положення рішення у вигляді Закону, що приймалось єдиним вповноваженим приймати такі рішення суб'єктом владних повноважень - Верховною Радою України. Органи місцевого самоврядування в Україні не приймають участі у формуванні, затвердженні та введенні в дію законодавчих актів України та не вповноваженні надавати оцінку їх відповідності Конституції України, так само як і не вповноважені це робити будь-які інші органи влади, окрім Конституційного Суду України. Крім того, надання пільг громадянам, передбачених законами України - то є зобов'язання Держави, виконання яких, в окремих випадках, в межах обсягу повноважень згідно законодавства виконують органи місцевого самоврядування {в межах виділених фінансових ресурсів - ст. 67 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). А ч.3 ст.152 Конституції України визначає, що матеріальна шкода (недоплата сум допомоги - при наявності такої) завдана фізичній чи юридичній особі дією законодавчого акта, визнаного неконституційним, відшкодовується державою (а не органами місцевого самоврядування) у встановленому законом порядку. Тобто, для здійснення доплати данного виду допомоги Держава має внести відповідні зміни до кошторису країни (держбюджету) та самостійно, або виділивши відповідні кошти органам місцевого самоврядування через них, забезпечити здійснення такої доплати. І це стосується не лише позивача, а й усіх громадян України, які наділенні статусом ветерана війни. Публічно-правовий спір - це спір про захист прав та законних інтересів між громадянином або юридичною особою та суб'єктом владних повноважень з питань, віднесених до його повноважень, а відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тобто орган, до повноважень яких відноситься вирішення питань, які є предметом спору. До повноважень органів праці і соціального захисту населення, в т.ч. і Головного управління, не входить визначення розміру допомоги ветеранам війни та питання фінансування цих витрат. Таким чином, Головне управління не являється суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого відносяться питання встановлення розміру щорічної допомоги ветеранам війни до 5 травня та визначення порядку здійснення таких виплат (вирішення питань, що є предметом даного спору).Розглядаючи питання щодо розмірів даного виду допомоги ветеранам війни, зокрема позивачу, яку він розраховує у позові залежно від розміру мінімальної пенсії за віком, також необхідно зазначити, що вказаний розмір мінімальної пенсії за віком (як розрахункова величина та державна соціальна гарантія) згідно із ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначається виключно за певної умови, а саме наявності певного страхового стажу (ч.1 ст.28), та виключно для призначення пенсії згідно із зазначеним Законом (ч.3 ст.28). Ані у ГУПСЗН, ані в матеріалах справи не міститься жодного документу, який міг би підтвердити наявний у позивача страхових стаж, встановлений Законом (виконання умови, визначеної ч.1 ст.28). Крім того, разова щорічна допомога ветеранам війни до 5 травня не являється пенсійною виплатою, є пільгою, виплачується відповідно до іншого законодавчого акта - Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому вказаний у ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком не може застосовуватись при призначенні щорічної разової допомоги ветеранам війни до 5 травня як пільги. Таким чином, розрахунок позову здійснено із прямим порушенням діючого законодавства. Зазначене повністю узгоджується із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, який своєю постановою від 15.04.2005 року №4 роз'яснив п.13 щодо необхідності здійснення розрахунку підвищення до пенсії ветеранам війни виходячи із розрахункової величини 19,91 грн., зазначеної постановою КМУ від 03.01.2002р. №1 {підвищення до пенсії ветеранам війни згідно ч.4 статей 12,13,14,15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до 01.01.2006 року включно розраховувалось також: відносно мінімальної пенсії за віком), тобто вказав на недопустимість застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для здійснення розрахунку пільги (не пенсійної виплати) - це пряме порушення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому просили в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2-ї групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданого 20.03.2003 року УМВС України у Вінницькій області.

Згідно ст.ст.12,13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 Травня учасниками бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом України про державний бюджет України.

Розмір зазначеної допомоги у 2009 році визначений постановою кабінету Міністрів України від 18.03.2009р. №211, у 2010 році постановою КМУ від 07.04.2010 року №299.

Відповідно до зазначеного та згідно із ст.87 Бюджетного кодексу України і ст.17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплата даного виду допомоги здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти на данні виплати щороку передбачаються Законами України про Державний бюджет України. І саме в розмірах, передбачених законами України про Державний бюджет, кошти поступають на рахунки органів праці і соціального захисту населення - розпорядників бюджетних коштів, в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року №177 „Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нацистських переслідувань", і саме в цих розмірах останні здійснювали та здійснюють виплати даного виду допомоги.

Ст.51 Бюджетного кодексу України прямо забороняє розпорядникам бюджетних коштів здійснювати будь-які виплати за рахунок бюджетних коштів у розмірах інших ніж ті, що передбачені відповідними бюджетними асигнуваннями. Виплата ж бюджетних коштів у розмірах, не передбачених відповідними бюджетними асигнуваннями, або із інших рахунків є грубим порушенням бюджетного законодавства та тягне за собою юридичну відповідальність посадових осіб. Отже, станом на момент здійснення виплат (квітень 2009 року та квітень 2010 року) усі дії Головного управління праці та соціального захисту населення стосовно забезпечення виплати передбаченої законодавством разової допомоги до 5 травня були вчиненні у повній відповідності до чинних та обов'язкових до виконання на всій території України законодавчих та інших нормативних актів України.

Позивач в позові посилається на ряд рішень Конституційного Суду України щодо визнання неконституційними окремих положень законів України про Держбюджет на 2007, 2008 роки, зокрема рішення КСУ від 22.05.2008р. №10-рп, яким визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», в т.ч. п.20 розділу II, яким вносились зміни до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказане рішення КСУ позивач вважає підставою до задоволення позовних вимог.

Однак, усі дії на виконання повноважень вчинялись Головним управлінням праці та соціального захисту населення у квітні 2009 року та у квітні 2010 року на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (не конституційним не визнавався), постанови КМУ від 18.03.2009 року №211, та у квітні 2010 року на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (не конституційним не визнавався), постанови КМУ від 07.04.2009 року №299.

Тому дії Головного управління праці та соціального захисту населення та Управління праці та соціального захисту населення в Староміському районі м.Вінниці, вчиненні на виконання діючого Закону та не можуть вважатись протиправними.

Права позивача не порушені, а тому не підлягають судовому захисту.

          На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Постановами кабінету Міністрів України,  ст.ст. ст.ст. 70, 71, 79, 86, 99, 158, 159, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд ,-

                                                 п о с т а н о в и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці, Головного Управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Староміський районний суд м. Вінниці протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 02.12.2010 року.

Суддя: