Справа № 11-487-2007                                  Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцький О.М.

Категорія:  ст. 121 ч.1 КК України                Доповідач: Пустовар МЛ.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області

у складі:

головуючого                                                                 Карпія В.М. ,

судців                                                            Куценко О.В.,  Пустовара М. Л.,

за участю прокурора                                                      Брек Г.С. ,

підсудних                                                             ОСОБА_1,  ОСОБА_2,

17 липня 2007 року розглянула у відкритому судовому засіданні у м.  Миколаєві кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Арбузинського р-ну Миколаївської області на постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2007 року,  якою:

- кримінальну справу у відношенні ОСОБА_1,  обвинуваченого у вчинені злочинів,  передбачених ч.1  ст. 122,  ч.1  ст. 162,  ч.2  ст. 296 КК України,  і ОСОБА_2 за ч.1  ст. 121,  ч.1  ст. 122,  ч.1  ст. 135,  ч.1  ст. 162,  ч.2  ст. 296 КК України,  повернуто прокурору на додаткове розслідування.

Досудовим слідством ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у тому,  що 24 грудня 2006 року,  близько 18 години,  вони,  перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння,  не маючи визначених законом підстав та без дозволу господаря,  через незамкнені двері увійшли до будинку АДРЕСА_1,  належного ОСОБА_4,  чим вчинили злочин,  передбачений ч.1  ст. 162 КК України.

Крім того,  вони ж,  знаходячись у вказаному будинку,  із хуліганських спонукань побили ОСОБА_3,  скоївши злочин,  передбачений ч.2  ст. 296 КК України.

За епізодом у відношенні ОСОБА_3 дії ОСОБА_1 додатково кваліфіковані за чЛ стЛ22 КК України,  а ОСОБА_2 О.О. - за чЛ стЛ21 і чЛ стЛ22КК України.

Крім того,  ОСОБА_2 обвинувачується у завідомому залишенню без допомоги особи (потерпілого ОСОБА_3),  яка перебувала у небезпечному для життя стані,  коли він сам (ОСОБА_2) поставив потерпілого у такий стан,  тобто у скоєні злочину,  передбаченому ч.1  ст. 135 КК України.

Повертаючи кримінальну справу із стадії попереднього розгляду,  суд послався на те,  що справу за ч.1  ст. 162 КК України (порушення недоторканості житла) 21 січня 2007 року порушено слідчим СВ Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області (а.с.  206),  що є невідповідним положенням ч.1  ст. 112 КПК України,  відповідно до яких досудове слідство за таким обвинуваченням провадиться слідчими прокуратури,  а не органів внутрішніх справ.

Суд визнав зазначене порушення КПК України таким,  що унеможливлює призначення кримінальної справи до розгляду по суті інкримінованого обвинувачення та її розгляд,  тому вказав прокурору при дослідуванні перевірити законність постанови від 21.01.2007 р. та визначити підсудність справи згідно із ч.7  ст. 112 КК України.

Постановою також змінено обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 запобіжний захід із утримання під вартою на підписку про невиїзд,  оскільки на момент надходження кримінальної справи до суду (14.03.2007 р.) витекли строки їх тримання під вартою (з 12.01.2007 p.),  передбачені  ст. 156 КПК України. Питання ж про продовження такого строку досудовим слідством не вирішувалось.

В апеляції помічник прокурора просить постанову суду 1-ї інстанції скасувати,  кримінальну справу повернути у той же суд на новий судовий розгляд у іншому складі суду.

Посилається на безпідставність висновків суду стосовно необхідності повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.

Вказує,  що слідчим СВ Арбузинського РВ УМВС під час провадження кримінальної справи № 07050007,  порушеної у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.1  ст. 122,  ч.2  ст. 296,  ч.1  ст. 135 ІСК України,  було виявлено злочин,  передбачений ч.1  ст. 162 ІСК України,  і порушено кримінальну справу відповідно із вимогами  ст.  ст. 94, 98 КПК України.

Не згоден апелянт і із зміною запобіжного заходу підсудним,  вважаючи безпідставним звільнення їх з-під варти.

Іншими учасниками процесу апеляцій на постанову не подано.

Заслухавши доповідача,  пояснення прокурора на підтримку апеляції,  думку підсудних про залишення постанови суду без зміни,  перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів визнає її такою,  що підлягає задоволенню частково,  виходячи з наступного.

Суд 1-ї інстанції у своїй постанові вірно зазначив,  посилаючись на ч.1  ст. 112 КПК України,  що у справах про злочини,  передбачені  ст. 162 КК України,  досудове слідство провадиться слідчими прокуратури.

Проте,  його висновок про незаконність порушення кримінальної справи за вказаною статтею КК України та проведене за нею досудове слідство є неправильним.

Так,   ст. 112 КПК України не містить заборони порушувати кримінальну справу іншому органу досудового слідства,  крім прокуратури.

Статтею ж 98 КПК України на органи дізнання та досудового слідства покладено обов'язок при наявності приводів і підстав,  передбачених у  ст. 94 КПК України,  винести постанову про порушення кримінальної справи,  а також про подальше її спрямування.

Як вбачається із постанови прокурора Арбузинського р-ну від 16 квітня 2007 р. про визначення підслідності,  прокурор відповідно до своєї компетенції та правил ч.7  ст. 112 КПК України змінив підслідність справи за ч.1  ст. 162 КК України та доручив розслідувати її слідчому СВ Арбузинського РВ УМВС України Ігнатенку В.А.,  яким справу було порушено (а.с. 334).

Після того вказаним слідчим обом обвинуваченим пред'явлено остаточне обвинувачення та виконані інші необхідні слідчі дії,  з ним пов'язані.

Таким чином,  досудове розслідування кримінальної справи за ч.1  ст. 162 КК України слід визнати відповідним вимогам чинного КПК України,  а рішення суду з цього питання - хибним.

Відповідно до того,  постанова у частині повернення кримінальної справи на дослідування має бути скасована,  як незаконна.

Щодо доводів апелянта про безпідставність зміни підсудним запобіжного заходу на підписку про невиїзд,  то з ними колегія суддів не погоджується.

З матеріалів справи вбачається,  що під час дослідування,  проведеного у період з 6-го до 19 квітня 2007 року,  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 утримувались під вартою,  не зважаючи на те,  що двохмісячний термін утримання,  встановлений ч.1  ст. 156 КПК України,  на той час уже витік.

Рішення суду про продовження строку,  відповідно до п.1 ч.2  ст. 156 КПК України,  у справі відсутнє.

Викладене свідчить про безпідставність знаходження підсудних під вартою.

Зважаючи на ці обставини,  суд належно прийняв рішення про їх звільнення та обрання менш суворого запобіжного заходу,  що є його компетенцією.

Підстав для скасування цього рішення суду,  на чому наполягає апелянт,  колегія судців не вбачає.

Керуючись  ст.  ст.  365, 366 КПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію помічника прокурора Арбузинського району задовольнити частково.

Постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2007 року,  якою кримінальну справу у відношенні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 повернуто прокурору на додаткове розслідування у частині повернення кримінальної справи на дослідування скасувати.

Зазначену постанову у частині зміни підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу на підписку про невиїзд - залишити без зміни.

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1  ст. 122,  ч.1  ст. 162,  ч.2  ст. 296 КК України і ОСОБА_2 за ч.1  ст. 121,  ч.1  ст. 122,  ч.1  ст. 135,  ч.1  ст. 162,  ч.2  ст. 296 КК України повернути у той же суд на новий судовий розгляд у іншому складі суду.