ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________П О С Т А Н О В А
Іменем України
04.09.2006 року Справа № 8/98н-ад
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Перлова Д.Ю.
суддів Іноземцевої Л.В.
Журавльової Л.І.
Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 10.05.2006. Розпорядженнями від 11.08.06 та 01.09.06 склад судової колегії змінено.
при секретарі Черніковій Я.В.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1, дов. НОМЕР_1
ОСОБА_2 паспорт НОМЕР_2
від 1-го відповідача Домніна М.В., дов. № 30 від 18.08.05
від 2-го відповідача не прибув
Розглянувши
апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2
м. Свердловськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 07.04.06
у справі №8/98н-ад
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2
м. Свердловськ
до 1-го відповідача Державної податкової інспекції у
м. Свердловську
2-го відповідача Відділення державного казначейства у
м. Свердловську
про визнання недійсним рішення
Постановою господарського суду Луганської області від 07.04.06 у справі №8/98н-ад відмовлено у задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_2, до Державної податкової інспекції у м. Свердловську про визнання недійсним податкового рішення НОМЕР_3 яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення законодавства про реєстратори розрахункових операцій (РРО) в сумі 1137 грн. 50 коп.
Постанова суду з посиланням на норми Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в редакції Закону від 1 червня 2000 року N 1776-III (далі Закон про РРО) мотивована недоведеністю позивачем позовних вимог та обгрунтованістю прийняття ДПІ у м. Свердловську у відношенні відповідача вищезазначеного податкового повідомлення-рішення.
Приватний підприємець ОСОБА_2, позивач у справі, з прийнятою постановою місцевого господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не повно з”ясовані обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
Позивач вважає, що суд першої інстанції встановивши, що під час перевірки торговельної одиниці позивача представниками податкового органу було здійснено контрольну закупівлю товарів на суму 11 грн. 45 грн., помилково застосував приписи п. 1 ст. 3., п. 1 ст. 17 Закону про РРО в частині нарахування штрафних санкції не на суму вартості проданого товару, а на іншу суму.
Також позивач вказує, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що при здійсненні контрольної закупівлі товару працівниками ДПІ у м. Свердловську було перевищено їх повноваження, встановлені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”.
Державна податкова інспекція у м. Свердловську, відповідач у справі, подала заперечення НОМЕР_4 на апеляційну скаргу, вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вважає, що штрафні санкції за податковим рішенням НОМЕР_3 нараховані позивачу обгрунтовано, відповідно до приписів п.1 ст. 17 Закону про РРО, яка передбачає застосування фінансової санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність, у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій. Сума готівкових коштів на місці проведення перевірки на момент її проведення складала 227 грн. 57 коп. Ця сума була отримана підприємцем за продані товари, а торгівля товарами здійснювалась без застосування РРО. Тому штрафна санкція нарахована в межах діючого законодавства.
Для повного та всебічного розгляду справи апеляційною інстанцією ухвалою від 26.06.06 було залучено до участі у справі у якості другого відповідача відділення державного казначейства у м. Свердловську.
2-й відповідач подав пояснення НОМЕР_5 в якому просить припинити провадження у справі у відношенні відділення державного казначейства у м. Свердловську та провести розгляд справи без участі його представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 зареєстрований суб”єктом підприємницької діяльності виконавчим комітетом Свердловської міської ради 03.11.2000, про що зроблено запис НОМЕР_6(а.с. 17).
18.12.2003 року СПД ОСОБА_2 ДПІ у м. Свердловську видано свідоцтво платника єдиного податку за НОМЕР_7.
03.03.2004 року працівниками державної податкової інспекції у м. Свердловську Хрільковою М.М., Добровольською Н.В та Барановою С.О. на підставі посвідчень НОМЕР_8 (а.с. 44-46) здійснено перевірку приватного підприємця ОСОБА_2. щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу.
За результатами перевірки складено акт НОМЕР_9 (а.с. 37-38).
В ході перевірки працівниками податкового органу здійснено контрольну закупівлю продуктів харчування: пляшки горілки 0,5 л „Ельбрус” вартістю 7,00 грн.; 2-х пляшок пива „Оболонь” 0,5 л вартістю 2,00 грн. за штуку -на суму 4,00 грн., 3 штук сигарет „Бонд” вартістю 0,15 грн. за штуку - на суму 0,45 грн., - а всього на суму 11,45 грн., про що зроблено запис у акті перевірки. На місці проведення розрахунків встановлено знаходження 227 грн. 50 коп., чеки на проданий товар не виписувалися.
Перевіркою встановлено порушення відповідачем:
- ст. 10, 15, 34 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19 грудня 1995 року №481/95-BP (зі змінами та доповненнями);
- ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір” від 26.12.1996 №18-92;
- п.1 ст. 3, п. 13, ст. 3 Закону України від 01.06.2000 року №1776-ІІІ „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
На підставі акту перевірки НОМЕР_9 ДПІ у м. Свердловську, відповідачем у справі, винесено рішення НОМЕР_3, яким позивачу за порушення п.1 ст. 3 Закону про РРО, на підставі п. 1 ст. 17 цього закону визначено суму штрафних санкцій в розмірі 1137 грн. 50 коп.
Позивачем фактично сплачено в рахунок погашення штрафних санкцій 1160 грн. (а.с. 19-20).
Позивач зазначене рішення в адміністративному порядку не оскаржував, а 08.02.06 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про визнання протиправним та нечинним рішення ДПІ у м. Свердловську НОМЕР_3.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до п. 5, 6, 7 ст. 9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій не застосовуються при продажу товарів суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва, в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Постановою місцевого господарського суду від 07.04.06 у задоволенні позову відмовлено.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню огляду на наступне.
Статтею 1 Закону про РРО встановлений обов”язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовувати реєстратори розрахункових операцій.
Згідно п. 6 ст. 9 Закону про РРО при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів -не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.
Матеріалами перевірки здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу приватним підприємцем ОСОБА_2, проведеної ДПІ у м. Свердловську 03.03.04, встановлено факт реалізації позивачем підакцизних товарів, зокрема, пляшки горілки 0,5 л „Ельбрус” вартістю 7,00 грн.; 2-х пляшок пива „Оболонь” 0,5 л вартістю 2,00 грн. за штуку -на суму 4,00 грн., 3 штук сигарет „Бонд” вартістю 0,15 грн. за штуку - на суму 0,45 грн.
Оскільки п. 6 ст. 9 Закону про РРО обумовлює право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав застосування приписів п. 6 ст. 9 Закону про РРО до позивача у справі.
Пунктом 5 ст. 3 Закону про РРО передбачено, що у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, суб”єкти підприємницької діяльності зобов”язані проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення.
Проте матеріали справи свідчать, що позивачем цей обов”язок не виконувався.
Під час перевірки податковим органом було встановлено наступні порушення з боку позивача (про що зазначено в акті перевірки НОМЕР_9):
Порушення вимог п.1 ст. 3 Закону про РРО щодо обов”язку проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Здійснено контрольну закупівлю продуктів харчування: пляшки горілки 0,5 л „Ельбрус” вартістю 7,00 грн.; 2-х пляшок пива „Оболонь” 0,5 л вартістю 2,00 грн. за штуку -на суму 4,00 грн., 3 штук сигарет „Бонд” вартістю 0,15 грн. за штуку - на суму 0,45 грн., - а всього на суму 11,45 грн. При здійсненні закупівлі продавцем не проведено операцію ані через реєстратор розрахункових операцій, ані із застосуванням розрахункової книжки.
Порушення вимог п.13 ст. 3 Закону про РРО щодо обов”язку забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
На місці проведення перевірки виявлено готівкові кошти за реалізований товар у сумі 227 грн. 50 коп., які не проведені через реєстратори розрахункових операцій.
Відповідальність за зазначені порушення закону визначена відповідно п.1 ст. 17 Закону про РРО та ст. 22 цього закону.
Так п.1 ст.17 Закону про РРО передбачає відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність, - у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Статтею 22 Закону про РРО передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Рішенням ДПІ у м. Свердловську НОМЕР_3 до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 1137 грн. 50 коп.
Місцевим господарським судом в постанові від 07.04.06 зазначено, що рішення застосовано до позивача за порушення вимог п.1 ст. 3; п. 1 ст.17 та ст. 22 Закону України від 01.06.2000 року №1776-ІІІ „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, проте в рішенні є посилання лише на порушення п. 1 ст. 3 та застосування п. 1 ст. 17 Закону про РРО, посилання на порушення п. 13 ст. 1 та застосування ст. 22 у податковому рішенні відсутні (а.с. 14).
За таких обставин судова колегія апеляційної інстанції не може погодитися з висновком місцевого господарського суду щодо обгрунтованості суми фінансових санкцій застосованих відповідачем до приватного підприємця ОСОБА_2. за податковим рішенням НОМЕР_3.
Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону про РРО, на який посилається податковий орган в оскаржуваному рішенні, фінансові санкції до суб”єктів підприємницької діяльності у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та без використання розрахункової книжки застосовуються у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність.
Таким чином сума штрафних санкцій повинна розраховуватися відповідно до вартості товарів, на які виявлено невідповідність, тобто відповідно до вартості контрольної закупівлі здійсненої під час перевірки позивача 03.03.04. Згідно акта перевірки (а.с. 37) ця сума складає 11 грн. 45 коп.
Сума фінансових санкцій повинна складати 57 грн. 25 коп., а не 1137 грн. 50 коп., як це зазначено в рішенні ДПІ у м. Свердловську від 12.03.04.
За таких обставин апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з визнанням протиправним та нечинним рішення ДПІ у м. Свердловськ НОМЕР_3 в частині застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 1080 грн. 25 коп.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач за платіжними документами (квитанція НОМЕР_10 на суму 300,00 грн.; квитанція НОМЕР_11 на суму 200,00 грн.; квитанція НОМЕР_12 на суму 200,00 грн. та квитанція НОМЕР_13 на суму 460,00 грн.) сплатив штрафні санкції в загальній сумі 1160 грн., що на 22 грн. 50 коп. більш, ніж було визначено податковим рішенням.
Таким чином поверненню позивачу підлягає сума 1080 грн. 25 коп. + 22 грн. 50 коп. = 1102 грн. 75 коп.
В частині стягнення судових витрат в розмірі вартості витрат на правову допомогу слід відмовити, оскільки позивачем не надано жодних доказів здійснення таких витрат.
В частині відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн. слід відмовити, оскільки таке відшкодування регулюється нормами цивільного законодавства, в межах адміністративних правовідносин таке відшкодування не передбачено.
Оскільки за наслідками розгляду справи кошти повинні бути відшкодовані позивачу з державного бюджету України, виконання цього відшкодування має здійснювати 2-й відповідач у справі, відділення державного казначейства у м. Свердловську.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 21 грн. 64 коп. присуджуються позивачу відповідно до задоволених вимог.
Судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, згідно ст. 89 КАС України повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Результати апеляційного провадження оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст. 89, 90, п.3 ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.3 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207 та п. 4, 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 на постанову господарського суду Луганської області від 07.04.06 у справі № 8/98н-ад задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 07.04.06 у справі №8/98н-ад скасувати.
3. Позов задовольнити частково.
4. Визнати протиправним та нечинним рішення ДПІ у м. Свердловськ НОМЕР_3 в частині застосування фінансових санкцій в сумі 1080 грн. 25 коп.
5. Повернути суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2, який мешкає у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_14 з державного бюджету України грошові кошти в сумі 1102 грн. 75 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 21 грн. 64 коп.
6. В решті позову відмовити.
7. Доручити місцевому господарському суду Луганської області за заявою сторони видати відповідний виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Д.Ю. Перлов
Судді Л.В. Іноземцева
Л.І. Журавльова