АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 лютого 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого: Чупікової В.В.
суддів: Савчук М.В., Височанської Н.К.
секретар: Тодоряк Г.Д.
за участю позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2,
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права користування земельною ділянкою та її поділ, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_4 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2009 року в частині, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просили визнати за ними право користування земельною ділянкою, як за співвласниками будинку АДРЕСА_1 частини земельної ділянки розміром 32,15 кв. м., а саме вздовж межі /паркану/ сусіднього двору, від гаражу 12,0 кв. м., розташовану між причілком будинку та тротуаром /палісадник/ 21,95 кв. м., а також вздовж межі напроти входу в квартиру до кута будинку - 3,2 кв. м. Також просили визнати за відповідачами в постійному користуванні, як за співвласниками будинку №78 в м.Чернівці частину подвір’я загальною площею 27,6 кв. м., а саме : зайняту під квітником №1 розміром 5,25 кв. м. зі сторони, що прилягає до загальної частини двору, під квітником №2 -11,76 кв. м., зменшивши його ширину та зайняту під інвентарем частину двору з боку загальної частин двору на 2,5 м, зайняту квітником №3 в розмірі 3,25 кв. м. та зайняту під сараєм 7,4 кв. м. Всього за співвласниками АДРЕСА_1 закріпити в постійне користування земельну ділянку розміром 59,21 кв. м. Просили залишити без змін частки подвір’я під гаражами співвласників /33,6 кв. м./, під сараєм з вольєром /16,1 кв. м./ та 10,65 кв. м., які є за будинком поряд з подвір’ям будинку №76 і не включати ці площі в розподіл. Також, визнати спільною частиною двору всю нерозподілену його частину розміром 57,69 кв. м.
Крім цього, просили зобов’язати сторони брати участь в прибиранні тієї частки спільного двору, що розташована при в’їзді в двір під каштаном, а узимку прибирати сніг з всієї спільної частини двору.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2009 року в задоволенні позову в частині визнання права користування земельною ділянкою та поділу земельної ділянки відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачів ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та про ухвалення нового рішення про задоволення їх позовних вимог. Посилаються на те, що суд першої інстанції, застосовуючи норми матеріального права, не врахував рішення Конституційного Суду України №5 рп від 22.09.2005 року по справі №1-17/2005 року з питань застосування Перехідних положень чинного Земельного кодексу. Вважають, що набули право довгострокового користування прибудинковою земельною ділянкою на підставі рішення Чернівецького міськвиконкому від 14.08.1953 року №743 2009 року і це право закріплене за ними ЗК Української РСР від 1970 року та ЗК України від 18.12.1990 року.
В запереченні до апеляційної скарги відповідачі просять апеляційну скаргу позивачів відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач свою апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених в ній, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали, зазначили, що відсутні будь-які підстави для скасування законного та обґрунтованого рішення суд першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_4 підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), на яке у апеляційній скарзі посилаються позивачі, Земельним кодексом України в редакції від 13.03.1992 року, Декретом, зазначеними в даному рішенні указами президента України, держава врегулювала питання постійного землекористування шляхом передачі земельних ділянок у приватну власність громадян. Тому громадяни набули права приватної власності щодо зазначених земельних ділянок, які використовувалися для будівництва та обслуговування будинку та господарських споруд, за рішеннями відповідних місцевих рад та районних державних адміністрацій.
За матеріалами справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради депутатів трудящих № 743 від 4.08.1953 року за будинком № 78 по вул. Шевченко в м. Чернівці зареєстрована в користуванні земельна ділянка розміром 335 кв. м. Позивачі набули право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 в 1992 році. Відповідачка ОСОБА_3 набула право власності на квартиру №2 в цьому будинку в 1996 році. Відповідно до ст.ст.30. 23 ЗК України в редакції 1992 року, які були чинними на час набуття сторонами права власності на квартири, при переході права власності на будівлю переходило право, у розмірах, визначених у законі, власності або право користування земельною ділянкою. Це право посвідчувалося Радами народних депутатів шляхом видачі державного акту. Позивачі не надали суду рішення відповідної місцевої ради про наданням їм у власність спірної земельної ділянки або державний акт про право власності на спірну земельну ділянку.
Відповідно до ст.ст. 158, 126 ЗК України в редакції від 25.10.2001 року, які не визнані вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України такими, що не відповідають Конституції України, виключно судами вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян. Право власності громадян на земельну ділянку посвідчується державним актом.
З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що позивачі належними та допустимими доказами не довели своє право власності на спірну земельну ділянку, яке підлягало би захисту в суді, і не можуть вимагати усунення будь-яких порушень їх права на землю. А тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в позові.
Разом з тим, позивачі в своєму позові просили визнати за ними та за відповідачами право постійного користування земельною ділянкою. Такі вимоги є безпідставними з врахуванням положень ст.ст. 92, 93 ЗК України в редакції від 25.10.2001 року. За таких обставин колегія суддів вважає, що зазначення в рішенні Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2009 року про відсутність державного акту на право постійного користування сторонами по справі спірною земельною ділянкою та про відсутність доказів про звернення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування з заявою про надання земельної ділянки по вул. Шевченка, 78 в м. Чернівці у користування є помилковим.
Проте, відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду першої інстанції лише з формальних міркувань. З врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2009 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог позивачів.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: