У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючої-судді Іванів О.Й.,
суддів: Гриновецького Б.М., Ткачук Н.В.,
секретаря Шемрай Г.А.,
з участю: прокурора Лободіної О.М.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Галицького районного суду від 27 липня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
Вказаним вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Івано-Франківська, жителя АДРЕСА_1, з середньо-спеціальною освітою, має на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз 05.02.2010 року Івано-Франківським міським судом за ст. 263 ч.2 КК України до штрафу в розмірі 850 грн., громадянина України, -
засуджено за ст. 185 ч.3 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків повністю приєднано невідбуту ________________________________________________________________________________
Справа №11-519/2010р. Головуючий у І інстанції Мула О.Д.
Категорія ст. 185 ч.3 КК України Доповідач Іванів О.Й.
частину покарання за вироком Івано-Франківського міського суду від 05.02.2010 року і визначено ОСОБА_2 остаточне покарання – три роки позбавлення волі зі сплатою 850 грн. штрафу.
Згідно ст. 72 ч.3 КК України основне покарання у виді штрафу постановлено виконувати самостійно.
Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишено без зміни – тримання під вартою, а строк відбування покарання йому постановлено рахувати з 19 лютого 2010 року.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 – 210 грн. та ОСОБА_4 – 200 грн. матеріальної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 15 лютого 2010 року приблизно о 23.00 год. в м. Галичі Івано-Франківської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою із ОСОБА_5, відносно якого матеріали справи виділено в окреме провадження, знаходячись біля комунального будинку, що по АДРЕСА_2, незаконно проник в середину господарської споруди (сараю-курника), що належить потерпілому ОСОБА_3 , звідки таємно викрав 5 курей та велосипед на загальну суму 510 гривень.
Крім цього, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_5, відносно якого матеріали справи виділено в окреме провадження, 16 лютого 2010 року, що по вул. Львівська, 35, незаконно проник в середину господарської споруди (стайні), належної потерпілій ОСОБА_4, звідки таємно викрав 4 курей на загальну суму 200 гривень.
В апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_2 покликається на незаконність вироку суду у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства. Вказує на те, що при наявності суперечливих доказів у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, які могли істотно вплинути на його висновки. Зазначає, що засуджений необґрунтовано, оскільки інкримінованого злочину не вчиняв. Просить вирок суду скасувати та постановити нове рішення.
В засіданні апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_2 підтримав доводи поданої апеляції, пояснив, що до крадіжок майна потерпілих непричетний, ОСОБА_5 оговорив його, що справа сфальсифікована з метою заволодіння шахраями його земельною ділянкою, і вирок побудовано на неправдивих показаннях свідків та суперечливих показаннях потерпілого ОСОБА_3 щодо часу впізнання ним велосипеда.
Заслухавши доповідь судді Іванів О.Й., пояснення засудженого ОСОБА_2, який просить задовольнити апеляцію, заслухавши прокурора Лободіну О.С., яка просить вирок суду залишити без змін як законний і обґрунтований, провівши судове слідство в частковому обсязі, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних досудовим слідством, досліджених та правильно оцінених в судовому засіданні доказах.
Посилання засудженого в апеляції на те, що крадіжок не вчиняв і його вина в цьому не доведена, спростовується матеріалами кримінальної справи.
Зокрема, з показань підсудного ОСОБА_5, даних ним у судовому засіданні першої інстанції, вбачається, що 15 лютого 2010 року разом з ОСОБА_2 поїздом прибули в м. Галич, де на пропозицію ОСОБА_2 після 23 год. вчинили крадіжки з господарств ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Зазначив, що він стояв на сторожі, а ОСОБА_2 сам проникав у господарські споруди потерпілих. Мішки з курми занесли на територію вокзалу, а велосипед залишили неподалік біля паркана якогось підприємства. Через деякий час, вночі на вокзалі були затримані працівниками міліції.
Потерпіла ОСОБА_4 ствердила суду, що 16 лютого 2010 року вранці виявила відсутність 5 курей, а біля 12 год. прийшов дільничий інспектор вияснити чи не пропали у неї кури і запропонував прийти у райвідділ, звідки надалі забрала свою птицю (а.с.219).
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що в ніч з 15.02.2010 року на 16.02.2010 року, помітивши у приміщенні вокзалу, де працює касиром, підозрілу поведінку ОСОБА_2 і ОСОБА_5 і почувши спів півня у мішку, повідомила про них у відділення міліції і невдовзі вказані особи були затримані.
Дані показання підтвердили свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8, який також пояснив, що 16.02.2010 року, коли під’їжджали патрульною машиною до залізничного вокзалу, то у світлі фар бачив як один з чоловіків, як потім виявилось - ОСОБА_2, ніс на плечах білий мішок (а.с.219).
З показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що при обході території гуртової бази в нічний час з 15.02.2010 року на 16.02.2010 року ним було виявлено під парканом біля вокзалу велосипед, який затягнув до сторожової кімнати. 16.02.2010 року біля 14 год. працівниками міліції даний велосипед було вилучено.
Потерпілий ОСОБА_3, допитаний в засіданні апеляційної інстанції, пояснив, що вранці 16 лютого 2010 року заявив у міліцію про крадіжку курей і велосипеда, на що працівники райвідділу біля 12 год. прибули до його господарства і провели огляд місця події, а о 16 год. того ж дня сам пішов у райвідділ, де йому пред’явили для впізнання викрадене майно і дав показання слідчому. Курей забрав додому, а велосипед залишився як речовий доказ.
Дані показання підтвердив в апеляційній інстанції слідчий Мальцев В.В., який пояснив, що в протоколі допиту потерпілого ОСОБА_3 від 16.02.2010 року, долученому до матеріалів справи, ним з технічних причин допущено описку щодо години допиту потерпілого та дати і часу огляду ОСОБА_3 викраденого з господарства велосипеда.
За даними протоколу огляду місця події від 16.02.2010 року, проведеного в період з 14 год. 10 хв. до 14 год. 40 хв., з території торгівельної бази працівниками міліції вилучено велосипед «Либідь» (а.с.12).
У зв’язку з наведеним підстав сумніватися у достовірності послідовних показань потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які попереджені як досудовим слідством так і судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, та співучасника ОСОБА_5 щодо обставин справи, які об’єктивно підтверджуються іншими зібраними у справі доказами, немає.
Таким чином, покликання засудженого ОСОБА_2 в апеляції на неповноту досудового і судового слідства, на те, що оговорений ОСОБА_5, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та його невинуватість у вчиненому є необґрунтованим і спростовується наведеними у вироку доказами.
Покликання засудженого на те, що справа сфальсифікована з метою заволодіння його земельною ділянкою, є непереконливим і не ґрунтується на матеріалах справи.
За наведених обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч3 КК України.
При призначенні покарання засудженому суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу та інші обставини, передбачені ст. 65 КК України та обрав ОСОБА_2 покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових злочинів.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду від 27 липня 2010 року відносно нього - без змін.
Головуюча О.Й. Іванів
Судді Б.М. Гриновецький
Н.В. Ткачук
Згідно з оригіналом
Суддя О.Й. Іванів