СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
06 вересня 2006 року |
Справа № 2-16/8876-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Котлярової О.Л.,
секретар судового засідання Лазарева К.С.
за участю представників сторін:
позивача: не з`явився;
відповідача: не з`явився;
зацікавленої особи: (ТОВ "Дігаймер") не з`явився;
розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дігаймер" та Мирнівської селищної ради на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А. ) від 25 травня 2006 року у справі № 2-16/8876-2006А
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Мирнівської селищної Ради (вул. Сирнікова, 25, смт.Мирний, м.Євпаторія, АР Крим, 97492)
зацікавлена особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Дігаймер" (вул. Назукіна, 5, м.Севастополь, 99042)
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду АР Крим від 25.05.2006 року у справі № 2-16/8876-2006А позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав нечинним рішення Мирнівської селищної ради НОМЕР_1 "Про відмову в дозволі на розробку проектної документації на відвід земельної ділянки в орендне користування приватному підприємцю ОСОБА_1" В частині позовних вимог про спонукання відповідача до видачі дозволу на розробку проектної документації на відвід земельної ділянки в орендне користування орієнтовною площею 10 га та укладення договору оренди провадження у справі закрито.
При прийнятті постанови в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про надання дозволу на відвід земельної ділянки площею 10 га, суд першої прийняв до уваги той факт, що позивач відмовився від позову в даній частині. При прийнятті постанови в частині визнання нечинним рішення Мирнівської селищної ради про відмову в дозволі на розробку проектної документації, господарський суд АР Крим визнав таку відмову невідповідаючою вимогам статей 116, 120 Земельного кодексу України.
Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, товариство з обмеженою відповідальністю "Дігаймер", у порядку статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України, а також Мирнівська селищна рада звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у позові суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Доводи ТОВ „Дігаймер”, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що спірна земельна ділянка входить до складу земельної ділянки виділеної Мирнівською селищною радою товариству з обмеженою відповідальністю „Дігаймер” на підставі рішення № НОМЕР_2, дана обставина не прийнята до уваги судом першої інстанції, що призвело до прийняття невірного рішення.
Мирнівська селищна рада у власній апеляційній скарзі посилається на порушенням судом першої інстанції положень Закону України „Про власність”, згідно з нормами якого обласні, районні, міські, селищні ради є суб`єктами права власності на землю, а також положень Закону України „Про місцеве самоврядування”, яким закріплено виключну компетенцію місцевих рад розглядати питання, що відносяться до їх виключної компетенції, у тому числі питання, які регулюють земельні відносини.
Від сторін у справі та від ТОВ „Дігаймер” надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.
З причини відпустки судді Антонової І.В., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Котлярову О.Л.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судовою колегією встановлено, що 14.04. та 17.04.2003 року між СПД ОСОБА_1 та ВАТ АК „Кримтрансавіа” бул укладений догові купівлі-продажу, предметом якого з`явилось ліквідаційне майно: диспетчерський пункт в цілому площею 54,7 кв.м., ТЕЧ пожводойом площею 825,2 кв.м., ТЕЧ в цілому площею 322,8 кв.м., склад ТЕЧ площею 84,2 кв.м., кладова площею 227,6 кв.м., акумуляторно-зарядна станція площею 310,0 кв.м., трансформаторна підстанція площею 32,7 кв.м., а також об`єкти незавершеного будівництва.
Рішенням господарського суду АР Крим від 08.06.2004 року у справі № 2-20/8216-2004 за СПД ОСОБА_1 визнано права власності, а 01.10.2004 року Євпаторійським бюро реєстрації та технічної інвентаризації було здійснено реєстрацію зазначених вище об`єктів нерухомості.
У зв`язку з цим, є правомірним посилання суду першої інстанції на статтю 377 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Судова колегія виходить з того, що оскільки позивач набув право власності на об`єкти нерухомості та факт набуття такого права є встановленим у судовому порядку, то позивач також набув право на земельну ділянку, на якій розміщені об`єкти нерухомості. При цьому, у даному випадку потребується лише посвідчення набутого права на користування земельною ділянкою.
На підставі викладеного, судова колегія вважає безпідставними посилання Мирнівської селищної ради в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції положень Закону України „Про місцеве самоврядування” стосовно виключної компетенції місцевих рад по розгляду питань які регулюють земельні відносини.
Судова колегія також не може прийняти до уваги доводи ТОВ „Дігаймер” про порушення господарським судом АР Крим вимог Закону України „Про оренду землі” стосовно необхідності проведення конкурсу або аукціону у разі надходження двох або більше заяв на одну й ту саму земельну ділянку, оскільки норма статті 16 Закону України „Про оренду землі” підлягає застосуванню у разі наявності осіб, які бажають отримати земельну ділянку. У даному випадку, позивач є таким, що вже набув право на земельну ділянку на підставі статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.
Що стосується суті позовних вимог СПД ОСОБА_1, то згідно з частинами 1 та 2 статті 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Господарським судом правомірно встановлено, що порядок передачі земельних ділянок в оренду регулюється частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України, в якій встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що збоку позивача мали місце звернення до Мирнівської селищної ради з клопотаннями про виділення у власність земельної ділянки, необхідної для обслуговування об`єктів нерухомості. При цьому, оскільки питання щодо розмірів земельної ділянки при укладенні договорів купівлі-продажу між СПД ОСОБА_1 та ВАТ АК „Кримтрансавіа” не врегульовані, позивач набув право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята придбаними спорудами.
31.10.2005 року Мирнівською селищною радою було прийнято рішення № НОМЕР_1 про відмову СПД ОСОБА_1 у видачі дозволу на виготовлення землевпорядної документації на земельну ділянку площею 15 га. В обгрунтування такого рішення був покладений той факт, що СПД ОСОБА_1 у 77,6 разів завищено площу придбаних об`єктів та площу земельної ділянки необхідної для їх обслуговування.
Однак, у процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивач відмовився від позову в частині спонукання Мирнівської селищної ради до видачі дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 10 га. У зв`язку з цим, закриття провадження у справі в цій частині, у порядку частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, є обгрунтованим.
Що стосується факту визнання господарським судом АР Крим нечинним рішення Мирнівської селищної ради від 31.10.2005 року № НОМЕР_1 судова колегія виходить з наступного.
Як зазначалось, підставою для відмови позивачеві у наданні дозволу на виготовлення землевпорядної документації з`явився факт перевищення площі витребуваної земельної ділянки. Оскільки СПД ОСОБА_1 відмовилась від витребування земельної ділянки площею спонукання Мирнівської селищної 10 га. судова колегія приходить до висновку, що обставина, яка з`явилась підставою для прийняття Мирнівською селищною радою спірного рішення відпала.
При цьому, наявність подальшої відмови у наданні позивачеві дозволу на виготовлення проектної документації на земельну ділянку, право на яку перейшло до нього на підставі закону, підпадає під дію норми статті 12 Цивільного кодексу України, згідно з якою суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку суд не покладає на відповідача обов`язок щодо прийняття конкретного рішення, а лише надає позивачеві право повторно звернутись з клопотанням на отримання в користування земельну ділянку у порядку, визначеному нормами Земельного кодексу України. Тому, посилання Мирнівської селищної ради про порушення судом першої інстанції положень Законів України „Про власність” та „Про місцеве самоврядування” не можуть бути визнані обгрунтованими.
Відповідно до статті 200 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки при винесенні господарським судом АР Крим оскарженої постанови порушення норм матеріального та процесуального права не виявлено, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дігаймер" та Мирнівської селищної ради залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2006 року у справі № 2-16/8876-2006А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
О.Л. Котлярова