СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
07 вересня 2006 року | Справа № 2-30/5422.1-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Заплави Л.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Лагозінської Віталії Леонідівни, довіреність № 038-Д від 03.01.06, Відкрите акціонерне товариство "Крименерго";
відповідача: не з'явився, Споживче товариство "Великий каньон";
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 09.06.2006 у справі №2-30/5422.1-2006
за позовом відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034)
до споживчого товариства "Великий каньон" (вул. Леніна, 4,Соколине, Бахчисарайський район,98475)
про стягнення 13340,50 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, відкрите акціонерне товариство "Крименерго", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами до відповідача, споживчого товариства "Великий каньон" про стягнення з останнього 13340,50 грн. заборгованості за перевищення граничної величини споживання електроенергії.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на пункт 11 Порядку постачання електроенергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 щодо корегування за результатами місяця максимальної величини споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої. На думку позивача, відповідачем порушені зобов’язання по оплаті спожитої електричної енергії за договором № 477 від 26.11.2001.
Справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями.
Так, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2005 у справі №2-6/6351-2005, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2005, позов відкритого акціонерного товариства "Крименерго" задоволений частково. З споживчого товариства "Великий каньон" на користь позивача стягнуто 4000,00 грн. штрафу, 40,00 грн. держмита, а також 35,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні 9340,50 грн. відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2005 рішення суду першої інстанції від 20.04.2005 та постанова від 15.06.2005 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Востаннє, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2006 у справі № 2-30/5422.1-2006 (суддя Ловягіна Ю.Ю.) позов задоволено частково.
Зі споживчого товариства "Великий каньон" на користь відкритого акціонерного товариства "Крименерго" стягнуто 2668,00 грн. заборгованості, 133,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з вказаним судовим актом, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, відповідач також звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду і прийняти нове про відмову у задоволені позовних вимог.
Позивач посилається на те, що при прийнятті рішення господарський суд невірно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. У скарзі також зазначається, що судом необґрунтовано застосовані положення статті 233 Господарського кодексу України (судом помилково вказано Цивільним кодексом України), не дослідивши ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, у зв’язку з чим необґрунтовано зменшив розмір санкцій на 80 %, стягнувши з відповідача 2668,00 грн.
Доводи відповідача, які висловлені в апеляційній скарзі, полягають в тому, що діючим договором № 477 від 26.11.2001 року, укладеним між сторонами по справі, порядок встановлення та доведення корегування граничних величин не погоджений, та, відповідно до діючого законодавства, не може встановлюватися в односторонньому порядку, у зв’язку з чим, ніяких додаткових обов’язків щодо сплати п’ятикратної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини, крім вказаних у пункті 5.10 договору, відповідач не себе не приймав. Також заявник скарги вказує, що згідно зі змінами у законодавстві, споживання електроенергії понад договірну величину не є порушенням у галузі електроенергетики.
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 у зв’язку з відпусткою судді Щепанської О.А. здійснено її заміну на суддю Котлярову О.Л.
У судове засідання, призначене слуханням на 07.09.2006 представник відповідача не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки судову колегію не сповістив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Також судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду звертає увагу й на той факт, що згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.
Повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи, судова колегія встановила наступне.
При розгляді справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.11.2001 між сторонами у справі укладений договір на постачання електричної енергії № 477, відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов’язання при виконанні умов договору керуватися нормами чинного законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
У відповідності до пунктів 7.7, 7.8 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ 31.07.1996 № 28 в редакції від 17.10.2005 № 910, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 № 1399/11679 початок та тривалість розрахункового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, терміни здійснення оплати проміжних платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі. Остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показників розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором. Показники розрахункових засобів обліку знімаються представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та підтверджуються споживачем відповідно до договору.
Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію повинен здійснюватись в період з 16 числа попереднього місяця по 16 число поточного місяця до 21 числа поточного місяця.
Додатковою угодою від 21.02.2003 сторони передбачили надання споживачем звіту 18 числа кожного місяця та здійснення оплати за спожиту електроенергію 18 числа того ж місяця (арк. с. 8).
Як вбачається з матеріалів справи, за спожиту електричну енергію відповідачу були виставлені рахунки за період з 18.01.2004 по 18.02.2004 № 66-477 від 18.02.2004 на суму 2869,70 грн. та за період з 18.03.2004 по 18.04.2004 рахунок № 66-477 від 19.04.2004 на суму 2608,07 грн. (арк. с. 29).
За таких обставин судом першої інстанції вірно зазначено, що у випадку невнесення відповідачем в установлений строк платежів за електроенергію, останній за будь-яких обставин вважається таким, що порушив граничні величини споживання електроенергії і тому зобов’язаний сплатити п’ятикратну вартість спожитої електроенергії, оскільки Порядком поставки електричної енергії споживачам вводиться регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення граничних величин її споживання і передбачено, що граничні величини споживання і потужності доводяться споживачам як договірні величини в строки обумовлені договором. Повідомлення про ці величини є невід`ємною частиною даного договору.
За підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів корегується до рівня фактично оплаченої за цей місяць величини її споживання (п. 11 Порядку) і згідно п. 5.3 Правил користування електричною енергією являється договірною.
Споживачи, у випадку перевищення встановлених, як договірні, граничних величин споживання електричної енергії і потужності п. 13 Порядку поставки електричної енергії, несуть відповідальність згідно частин 5 і 6 статті 26 Закону України „Про електроенергетику”.
Пунктом 5 зазначеної норми передбачено, що споживачі у випадках споживання електричної енергії понад договірні величини за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам 5-кратну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величинами і, як передбачено правилами користування електричної енергією, 5-кратна вартість різниці між фактично спожитою і граничними величинами енергії зараховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач сплатив рахунок на оплату спожитої у період з 18.01. по 18.02.2004 електроенергії у сумі 2869,70 грн., що підтверджується квитанціями № 26446 від 24.02.2004 у розмірі 1400,00 грн., № 21494 від 25.02.2004 у розмірі 1469,70 грн. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач допустив прострочення платежу на 2 дні, у зв’язку з чим позивачем був складений акт від 26.02.2006 № 477 та виставлений рахунок на суму 4773,00 грн.
За період з 18.03.2004 по 18.04.2004 відповідач спожив 9566 квт/год електроенергії на суму 2173,39 грн., на оплату якого був виставлений рахунок № 66-477 від 19.04.2004, який був оплачений споживачем лише 26.04.2004 квитанцією № 29885, тобто з простроченням платежу на 2 дня. Про коригування електроенергії до рівня сплаченої за період і 18.03.2004 по 18.04.2004 був складений акт від 26.04.2006 № 477 та виставлений рахунок на суму 8567,50 грн.(арк. с. 12, 29).
Споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням у галузі електроенергетики відповідно до правил частини 1 статті 27 Закону України „Про електроенергетику”, яке тягне за собою встановлену законодавством України певну відповідальність.
Таким чином, частиною 5 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачена санкція, про яку зазначено й у статті 27 цього закону, яка за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення в сфері господарювання і є штрафною.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору та чинного законодавства у галузі електроенергетики стосовно своєчасної оплати за спожиту електроенергію та правомірність виставлення Відкритим акціонерним товариством „Крименерго” рахунків за перевищення об’ємів споживання електроенергії.
Разом з тим, при стягненні п’ятикратної вартості різниці спожитої та договірної електроенергії, суд першої інстанції застосував положення статті 233 Господарського кодексу України, зменшивши розмір санкцій, враховуючи при цьому виконання боржником своїх зобов’язань щодо сплати вартості спожитої електроенергії, нетривалий період прострочення платежу, що на думку судової колегії є правомірним та таким, що не суперечить чинному законодавству та встановленим обставинам у справі. Зазначення господарським судом помилково вказану норму як норму Цивільного кодексу України, судова колегія апеляційної інстанції вважає обставиною, яка не потягла неправильність судових висновків і не вплинула на вірні результати розгляду, викладені у судовому рішенні.
Посилання позивача у скарзі на статтю 83 Господарського процесуального кодексу України відносно прав господарського суду щодо прийняття рішення не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд першої інстанції зменшив розмір суми, що підлягала стягненню з відповідача, не на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, а керуючись саме статтею 233 Господарського кодексу України.
Необґрунтованими є посилання відповідача на статтю 5 Цивільного кодексу України, оскільки позов поданий до суду 14.03.2005, а зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 475 від 09.04.2002 та Закону України „Про електроенергетику” внесені відповідно 16.06.2005 та 31.05.2006. Оскільки права і обов’язки виникли до введення в чинність нового закону, при цьому виявились не виконаними у повному обсязі на момент ведення в чинність нового закону, застосовується раніше діюче законодавство.
Враховуючи, що згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у зв’язку з чим повинна надати суду відповідні докази, судова колегія вважає недоведеними вимоги апеляційної скарги споживчого товариства "Великий каньон" та безпідставними вимоги апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "Крименерго", що безумовно є підставою для залишення їх без задоволення.
Господарський суд повно і всебічно з'ясував та перевірив всі обставини справи, дав належну оцінку всім доказам, та постановив законне й обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим рішення господарського суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2006 у справі № 2-30/5422.1-2006 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" залишити без задоволення.
3. Апеляційну скаргу споживчого товариства "Великий каньон" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді О.Л. Котлярова
Л.М. Заплава