У Х В А Л А

23 вересня 2010 року Суддя Жовтневого районного суду м. Луганська Татарінова О.А., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в обгрунтування якого зазначив, що 02 березня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно з яким ОСОБА_1 зобов’язується передати у власність відповідача грошові кошти в розмірі 16360 грн., а відповідач зобов’язався повернути зазначену суму грошових коштів до 15 березня 2010 року. 02 березня 2010 року на виконання взятих на себе зобов’язань позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 16360 грн., що підтверджується розпискою від 02 березня 2010 року, яка написана та підписана власноруч відповідачем. В порушення умов договору позики та взятих на себе зобов’язань відповідач 15 березня 2010 року грошові кошти не повернув. Просить суд стягнути суму заборгованості за договором позики та судові витрати, а всього на суму 16643, 60 грн.

З метою забезпечення позовних вимог представник позивача просить суд накласти арешт на майно, а саме: коня, на прізвисько «Хатинь», стать – Кобила, масть – Гніда, порода – Українська верхова, що належить відповідачу на праві приватної власності.

Суд, вважає дане клопотання таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

        Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов може бути забезпечений з накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

        Згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” при розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен враховувати докази, які надані позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Суд вважає, що на час заявлення клопотання про забезпечення позову, матеріали справи містять дані про те, що між сторонами дійсно виник спір, та існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також, з урахуванням того, що при забезпеченні позову цивільне процесуальне законодавство в однаковій мірі захищає інтереси як позивача, так і відповідача, законні права якого можуть бути порушені неспівмірним забезпеченням позову заявленим вимогам, та суду не відомо вартість майна на яку позивач просить накласти арешт, суд вважає за необхідне накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, в межах заявленої суми позовних вимог.

Керуючись ст.ст.151-154 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити частково.

Для забезпечення позовних вимог накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в межах заявленої суми позовних вимог.

Копію ухвали направити для виконання державному виконавцю Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ, та сторонам для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення апеляційної скарги.

Суддя:                                                                       О.А. Татарінова