Справа №2-а- 6185 /2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 р. Личаківський районний суд м. Львова
в складі головуючого судді Гирича С.В.
з участю секретаря судових засідань Фурик Л.М.
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши у місті Львові адміністративний позов ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про визнання бездіяльності протиправною, покладення обов’язку здійснити перерахунок щомісячної соціальної допомоги дитині війни, суд
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача просить визнати протиправною бездіяльність суб’єкта владних повноважень, які проявились у не проведенні нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнути з відповідача недоотриману суму з 01.01.2006р. по 30.09.2008р. в розмірі 3600,00 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, має право на отримання щомісячної соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, внаслідок прийняття Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та в подальшому Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію вказаної статті було призупинено, виплата допомоги не проводилась. Неконституційність положень Законів України «Про державний бюджет» на 2007 та 2008 роки, якими обмежувалась дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», була підтверджена рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. Тому просить визнати дії відповідача протиправними та стягнути суму недоотриманих коштів, яка зазначена вище.
У судове засідання позивач не з’явилася, про розгляд справи була належним чином повідомлена, подала до суду заяву, якою позовні вимоги підтримує у повному об’ємі, просить справу слухати у її відсутності, у зв’язку із тим, що в силу свого захворювання не має можливості прибути у судове засідання, а тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова в судове засіданні не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив, а тому суд вважає, що справу слід розглянути у відсутності представника відповідача.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені суду документи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до ст.1 цього Закону до дітей війни належить особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5) і підпадає під категорію «дитина війни».
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Конституційний Суд України в Рішенні від 3 жовтня 1997 року N 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Однак Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-IV "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Тобто, з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися.
З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні позову в частині стягнення щомісячної соціальної допомоги за 2006р.
Крім цього, Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено, у зв’язку з чим, відповідач не проводив нарахування та доплату позивачу підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Отже, з часу прийняття рішення Конституційного Суду України дію статті 6 згаданого Закону відновлено, а тому відповідач зобов’язаний був здійснити донарахування та виплату підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Встановлено, що всупереч Рішенню Конституційного Суду України Управлінням Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова оспорювана позивачем надбавка з липня по грудень 2007 року не виплачувалась.
Тому слід визнати обґрунтованими вимоги позивача в частині визнання бездіяльності відповідача щодо не нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. у відповідності до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату вказаної допомоги.
Також підлягають до задоволення вимоги позивача про визнання бездіяльності протиправною щодо проведення не нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у 2008 році, та покладення обов’язку на відповідача провести нарахування та виплату позивачу недоплачене підвищення до пенсії у 2008 році у зв’язку з прийняття рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які обмежували ці доплати визнані неконституційними і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України, тобто з 22 травня 2008 року по 31.12.2008р.
Виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, визначеного у відповідності до ст. 58 Закону Укр аїни «Про Державний бюджет України на 2008 рік», позивачу має бути донарахована та виплачена надбавка до пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням отриманої позивачем допомоги у 2008 році в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму.
Оскільки визначення розміру такої надбавки до пенсії покладається на відповідача, тому суд не може взяти до уваги розрахунок заборгованості по цій доплаті за вказаний , яку визначає позивач, а тому вимоги задовольняє частково і покладає обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату позивачу за вказані вище періоди надбавки до пенсії, виходячи із розміру встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім цього, на час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Поряд з цим, суд відмовляє в задоволенні позову в частині покладення обов'язку на відповідача по здійсненню нарахування та виплати недоплаченої соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2007р. по 09.07.2007р. та за період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р., оскільки до прийняття рішення Конституційним Судом України положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007 та на 2008р.р. були чинними.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 17-19, 158 –161 КАС України, ст.22 Конституції України, ст..ст.1,6 Законом України “Про соціальний захист дітей війни“, ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_2 задоволити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова щодо не нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова провести нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни“ з розрахунку, встановленого Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“ за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за виключенням нарахованих і сплачених позивачу сум.
В решті вимоги залишити без задоволення за безпідставністю.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга в порядку і в строки передбачені ст. 186 КАС України.
СУДДЯ: