СПРАВА № 2-а-196/10 р.
ПОСТАНОВА
Іменем України
8 листопада 2010 року Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Аліменко Ю.О.
при секретарі Матвійчук К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі Вінницької області про визнання дій управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі Вінницької області неправомірними та перерахунок пенсії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з даним позовом, так як 30.09.2009 року рішенням обласної МСЕК йому безстроково було встановлено ІІІ групу інвалідності із захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, серії НОМЕР_1.
08.09.2010 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком і розмір його пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, однак листом № 1007/06-24/02 від 26.08.2010 року отримав відмову.
Тому позивач вважає, що його права, як ліквідатора аварії на ЧАЕС та інваліда ІІІ групи, суттєво порушені в результаті неправомірного нарахування пенсії відповідно до мінімальної пенсії за віком, встановленої постановою КМУ №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», в пункті 2 якої було встановлено, що розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться з розміру мінімальної пенсії 19 грн. 91 коп.
Тому просить визнати дії управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії як інваліду ІІІ групи згідно з ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить направлена на його адресу повідомлення про вручення поштового відправлення, однак від начальника управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі надійшло заперечення, в якому просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, мотивуючи його безпідставністю, а також тим, що пенсія позивачу призначена згідно ст.54 ч. 4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції з 01.01.2008 року, в якій передбачено, що розмір пенсії становить 140 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та інші доплати. Додаткова пенсія особам, віднесеним до категорії І, призначається у розмірах: інвалідам ІІІ групи - 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. На даний час ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності у розмірі 140 відсотків прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність та щомісячну додаткову пенсію в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Отже, працівниками управління правомірно було відмовлено у перерахунку пенсії.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач є постраждалим від Чорнобильської катастрофи. Внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом ІІІ групи. Положеннями ст.14 Закону її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, серії НОМЕР_1.
До розгляду справи по суті відповідач подав заперечення, в якому вказує, що відповідно до п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме ст. 50 викладено в новій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах для інвалідів ІІІ групи - 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції після 01.01.2008 р.) у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
- для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по III групі інвалідності - відповідно 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, внесені законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вищевказані зміни до ст. 50, 54 та інших статей Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стали предметом дослідження Конституційного Суду України.
Так, Конституційний суд України рішенням №10-рп/2008 від 22.05.2008р. у справі №1-28/2008, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до п. 5 резолютивної частини вищевказаного рішення КСУ положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, станом на 22.05.2008 р. (дата ухвалення КСУ рішення) зміни до ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", втратили чинність.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку що до вказаних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чинні до 01.01.2008 р. Вказані норми діють на час розгляду справи у суді.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Нормами ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За змістом ч. 1 ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3-ї групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач у своїй відмові позивачу, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі статей 50 та 54 Закону випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру
пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем
конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової
пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за
віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4, категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з наведеного, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Питання про нарахування, здійснення перерахунку пенсії відноситься до компетенції управління Пенсійного фонду.
Тому позовні вимоги позивача є законними та підлягають до задоволення.
Перерахунок пенсії позивачу ОСОБА_1, як інваліду ІІІ групи, згідно ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», підлягає проведенню з 1 жовтня 2010 року, тобто з часу переходу на пенсію до управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі Вінницької області.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, ст. ст. 2, 9, 10, 11, 71, 169-163, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити. Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі Вінницької області неправомірними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Калинівському району Вінницької області провести з 1 жовтня 2010 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , як інваліду ІІІ групи згідно із ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Законів України №3285 від 17.06.1993 року та №230 від 06.06.1996 року).
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Калинівському району Вінницької області 3 грн. 40 коп. держмита в дохід держави.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: