ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
"06" червня 2006 р. | справа № 20-3/113 |
За позовом Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод”
(м. Севастополь, вул. Портова,8)
до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський хладокомбінат”
(м. Севастополь, вул. Індустріальна,16)
третя особа: Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби
міста Севастополь (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова,37)
про встановлення факту наявності заборгованості
за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський хладокомбінат” (м. Севастополь, вул. Індустріальна,16)
до Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод”
(м. Севастополь, вул. Портова,8)
третя особа: Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби
міста Севастополь (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова,37)
про встановлення факту наявності заборгованості
Суддя Гоголь Ю.М.
Представники сторін:
позивач –не з’явився;
відповідач –Кузов Євген Олександрович, довіреність №209 від 19.09.06.
- Сазонов В’ячеслав Михайлович, довіреність №208 від 19.09.05;
третя особа - Пиркова Катерина Едуардівна, довіреність №37 від 23.11.05.
Суть спору: Державне підприємство „Севастопольський виноробний завод” звернулося до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський хладокомбінат”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби міста Севастополя, про встановлення факту наявності заборгованості.
Свої доводи позивач обґрунтовує тим, що при примусовому виконанні наказу господарського суду міста Севастополя про стягнення з Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод” грошових коштів на користь Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський хладокомбінат”, між сторонами виявилися розбіжності щодо розміру сум, які залишаються несплаченими за наказом, оскільки відповідач постійно нагадує про заборгованість в сумі 209130,50 грн., а позивач в свою чергу вважає, що його заборгованість складає 14740,27 грн. У зв’язку з чим, просить встановити юридичний факт наявності заборгованості саме в цьому розмірі.
Відкрите акціонерне товариство „Севастопольський хладокомбінат”, не погодившись із поданим позовом, звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод”, третя особа –Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби міста Севастополя, в якій також просить встановити юридичний факт наявності заборгованості відповідача станом на 23.05.06 в розмірі 138307,58 грн.
Ухвалою суду від 23.05.06 зустрічний позов приєднаний до справи №20-3/113 для сумісного розгляду з первісним.
Третя особа –Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби міста Севастополя по суті позовних вимог свою думку не висловив, в наданому відзиві на позов надав копії документів зі зведеного виконавчого провадження, довідки про стягнення сум у зведеному виконавчому провадження по виконанню наказів господарського суду міста Севастополя №20-6/1388, №20-4/107.
Відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні сторонам були роз'яснені їх права і обов'язки.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської Хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 № 802-IV), статті 10 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 № 3018-III, статті 18 Закону України “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989 № 8312-XI і по клопотанню сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що провадження як по первісному, так і по зустрічному позовам підлягає припиненню, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.02.02 по справі №20-6/1388 з Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод” на користь Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський хладокомбінат” стягнута заборгованість в сумі 273944,21 грн. за постачання теплоенергії за договором №337 від12.11.96.
Після набрання законної сили зазначеним рішенням, наказ господарського суду міста Севастополя від 12.02.02 був надісланий до державної виконавчої служби, та постановою Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у місті Севастополі від 15.02.02 було відкрито виконавче провадження за зазначеним наказом.
В процесі примусового виконання рішення між стягувачем –Відкритим акціонерним товариством „Севастопольський хладокомбінат” та боржником –Державним підприємством „Севастопольський виноробний завод” утворилися розбіжності щодо сум, які були стягнути за наказом №20-6/1388 та сум, які залишилися несплаченими.
Наявність розбіжностей щодо розміру сум, які підлягають стягненню, з’явилося підставою для звернення Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод” до суду із позовом про встановлення юридичного факту наявності заборгованості саме в розмірі 14740,27 грн.
При цьому, при зверненні до суду з позовною заявою ДП „Севастопольський виноробний завод” не посилалося на будь-які норми матеріального права, а користувалося лише загальними нормами Господарського процесуального кодексу України, наприклад: статтями 1,2,35 Господарського процесуального кодексу України, які встановлюють загально відомі правила - право на звернення до господарського суду, перелік категорій справ, підвідомчих господарським судам.
Так, відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов, спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін, інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Таким чином, до компетенції господарських судів не віднесено питання щодо розгляду справ про встановлення якого-небудь юридичного факту, оскільки юридичний факт повинен породжувати юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення майнових прав заявника.
Також, при встановленні юридичного факту, повинно бути з’ясовано відсутність спору про право, тобто, встановлення юридичного факту не повинно тягнути за собою в подальшому вирішення спору про право.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами присутній спір про право, а саме: спір про розмір сум, які залишаються не сплаченими в рамках виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду №20-6/1388, та сторони не позбавлені можливості вирішити це питання у рамках виконавчого провадження, або скористатися правами, які надані їм діючим законодавством, зокрема Законом України „Про виконавче провадження”, а також іншими нормативними актами з цього питання.
Також суду відомо, що у даний час Державним підприємством „Севастопольський виноробний завод” подана скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби міста Севастополя саме з цього питання.
Відповідно до п.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України, а в разі порушення провадження у справі за такою заявою господарський суд припиняє провадження у справі, оскільки такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах України (п.1ч.1ст.80 ГПК України).
Таким чином, на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу, яким встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, суд вважає, що провадження по первісному позову підлягає припиненню
По тих ж самих підставах підлягає припиненню провадження і по зустрічному позову.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У х в а л и в :
1. Провадження за позовом Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод” до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський хладокомбінат”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби міста Севастополя, про встановлення факту наявності заборгованості, припинити.
2. Провадження за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський хладокомбінат” до Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод”, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби міста Севастополя, про встановлення факту наявності заборгованості, припинити.
Суддя Ю.М.Гоголь