№2-551/06/2007 p.
РІШЕННЯ
Іменем України
30 березня 2007 р. Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Нежури В.А.,
при секретарі Тищенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна", Першої Київської державної нотаріальної контори, 3-тя особа приватний нотаріус ОСОБА_7. про визнання недійсними договорів та визнання права власності
ВСТАНОВИВ
В вересні 2006 року ОСОБА_1. звернулася в суд із позовом до ОСОБА_6., ОСОБА_5., 3-тя особа приватний нотаріус ОСОБА_7. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири за адресою м. АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1. і ОСОБА_6., ОСОБА_5., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7
В подальшому позивачка уточнила свої вимоги, пред'явила позов до ОСОБА_6., ОСОБА_5., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна", Першої Київської державної нотаріальної контори, 3-ті особи приватний нотаріус ОСОБА_7., ОСОБА_8. і просить визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири за адресою м. АДРЕСА_2, укладений ОСОБА_9., ОСОБА_9. із ОСОБА_1., договір купівлі-продажу квартири за адресою м. АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_2. із ОСОБА_1. в частині покупця; визнати ОСОБА_8покупцем за вищевказаними договорами та визнати за нею право власності на кв. АДРЕСА_2 і кв. АДРЕСА_1; визнати недійсними договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1. і ОСОБА_6., ОСОБА_5., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 Застосувати двосторонню реституцію, згідно ст. 216 ЦК України, зобов'язавши відповідачів ОСОБА_6. і ОСОБА_5. повернути позивачці квартиру за оспорюваним договором, а також визнати незаконними дії КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" (далі - БТІ м. Києва) та Першої Київської державної нотаріальної контори при виконанні ухвали від 18.03.2005 р. про заборону відчуження квартири.
Позивачка і її представник підтримали заявлені вимоги в судовому засіданні, вказуючи на те, що 20.12.2004 року ОСОБА_8., третя сторона по справі, на підставі договору купівлі-продажу придбала у ОСОБА_9і ОСОБА_10квартиру кв. АДРЕСА_2, а 30.12.2004 року на підставі договору купівлі-продажу вона придбала у ОСОБА_2. квартиру АДРЕСА_1, сплативши продавцям квартир відповідно 294 300 гр. і 567 000 гр. ОСОБА_8. особисто вела переговори із продавцями квартир, узгоджувала ціну і передала продавцям гроші за придбані квартири, які вона попередньо зняла із власних рахунків в банках "Хрещатик" і "Київ".
2
Обидві договори за домовленістю із позивачкою були оформлені на ім'я останньої.
Посилаючись на те, що купівля-продаж обох квартир відбулася між їх продавцями і ОСОБА_8., яка була фактичним покупцем квартир і сплатила за куплені квартири особисті кошти в сумі 861 300 гр., позивачка просить визнати недійсними обидва договори купівлі-продажу в частині покупця і визнати за ОСОБА_8права власності на квАДРЕСА_2і кв. АДРЕСА_1.
В березні 2005 року ОСОБА_8. звернулася в суд із позовом про визнання вказаних договорів купівлі-продажу квартир недійсними в частині покупця, в ході розгляду якого 18.03.2005 р. Голосіївським райсудом м . Києва була винесена ухвала про забезпечення позову шляхом накладання арешту на спірні квартири, але не зважаючи на заборону суду 12.05.2005 р. ОСОБА_1. уклала договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1із ОСОБА_6. і ОСОБА_5., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7. При цьому квартира була продана за 40 000 гр., хоча 30.12.2004 р. ОСОБА_8. сплатила за неї 567 000 гр. Посилаючись на ці обставину ОСОБА_1. просить визнати договір від 12.05.2005 р. недійсним, застосувавши двосторонню реституцію, згідно ст. 216 ЦК України.
Представник ОСОБА_6. і ОСОБА_5. в судовому засіданні проти позову заперечував, вказуючи на те, що договір купівлі-продажу квАДРЕСА_1укладений відповідно до вимог чинного законодавства.
ОСОБА_4і ОСОБА_3 в судовому засіданні формально проти позову не заперечували, пояснюючи, що дійсно всі переговори щодо продажу їхньої квартири вони вели з ОСОБА_8., ніяких претензій до покупців щодо розрахунків по договору вони не мають, і хто буде визнаний власником квартири, якщо це не буде зачіпати їхні права, для них значення не має.
Всі інші учасники процесу надали суду заяви про слухання справи без участі них особисто або їхніх представників.
Вислухав пояснення позивачки і її представника, представника відповідачів ОСОБА_6. і ОСОБА_5., ОСОБА_4. і ОСОБА_3., дослідивши матеріали справи, а також матеріали приєднаної справи 2-2661\14-05 суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 20.12.2004 р. був укладений договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_2, в м. Києві між ОСОБА_1. і ОСОБА_9., ОСОБА_9., а 30.12.2004 р. - договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_1. із ОСОБА_2.
Посилаючись на те, що вона була фактичним покупцем за вказаними договорами купівлі-продажу, ОСОБА_8., мати ОСОБА_1., в березні 2005 року звернулася в суд із позовом про визнання обох договорів недійсними в частині покупця і як наслідок, визнання за нею права власності на квАДРЕСА_1і кв. АДРЕСА_2.
Ухвалою суду від 06.12.2005 р. провадження по справі було закрито на підставі підписаної ОСОБА_8заяви про відмову від позову. На даний час вказана ухвала не скасована і є чинною.
Враховуючи наведене суд вважає, що ОСОБА_1. є неналежним позивачем по справі, оскільки по суті пред'явила позов в інтересах своєї матері ОСОБА_8., яка зверталася до суду із аналогічним позовом на захист своїх порушених прав, але відмовилася від пред'явлених вимог. При цьому суд вважає, що права власне ОСОБА_1. діями продавців спірних квартир і її матері не порушуються, оскільки позивачка набула право власності на ці квартири, а у разі протилежного, не була позбавлена можливості розпорядитися своєю власністю, відчуживши його на користь матері, вважаючи її покупцем і дійсним власником спірних квартири.
Щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу кв. АДРЕСА_1, укладеного ОСОБА_1. із ОСОБА_6. і ОСОБА_5. 12.05.2005 p., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7. слід зазначити наступне.
3
Дійсно, в ході розгляду Голосіївським райсудом м. Києва справи за позовом ОСОБА_8про визнання договорів купівлі-продажу спірних квартир недійсними в частині покупця, а також визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.05.2005 p., ухвалою суду від 18.03.2005 р. була накладена заборона на відчуження квАДРЕСА_1і кв. АДРЕСА_2, виконання якої було доручено Другій Київській державній нотаріальній конторі і БТІ м. Києва (а.с.- 166 справи 2-2661\14). Але, як встановлено в судовому засіданні, вказана ухвала суду не була звернута до виконання, і відповідно заборона на відчуження спірних квартири не була реалізована, згідно встановленого порядку.
Вказана обставина підтверджується листом Другої Київської державної нотконтори від 15.03.2007 р. про те, що ухвала Голосіївського райсуду м. Києва від 18.03.2005 р. для виконання до нотаріальної контори протягом березня-травня 2005 року не надходила.
Згідно наданих суду витягів з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна і довідки, складеної приватним нотаріусом ОСОБА_7., станом на 12.05.2005 р. - дату укладання оспорюваної угоди, квартира 36 по вул. Червоноармійській під забороною відчуження не перебуває (а.с- 42,45).
Тобто, перешкоди ОСОБА_1. для продажу 12.05.2005 р. квартири 36 по вул. Червоноармійській і нотаріального оформлення договору не було.
Суд вважає, що лише наявність ухвали суду про заборону на відчуження вказаної квартири, яка не була звернута до виконання, не можна вважати правовою підставою для визнання договору купівлі-продажу від 12.05.2005 р. недійсним, а тому пред'явлений позов в цій частині також є безпідставним і не обґрунтованим.
Посилання представника позивача на те, що Перша Київська державна нотаріальна контора і БТІ м. Києва знали про існування ухвали суду про забезпечення позову від 18.03.2005 р. і повинні були вчинити дії по недопущенню відчуження спірної квартири судом не прийняті до уваги, оскільки заборона на відчуження об'єктів нерухомого майна здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей щодо таких об'єктів до Єдиного реєстру заборон на підставі заяв, зокрема судів, згідно Положення про єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затв. наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31\5.
А оскільки, ухвала суду не була прийнята у встановленому порядку до виконання ні Першою Київською державною нотконторою ні БТІ м. Києва, вважати їх дії неправомірними не можна.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 203, 215, 217, 234 ЦК України, ст. 48 Закону України "Про власність", ст.ст. 10,11, 58-60,169 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ
В задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна", Першої Київської державної нотаріальної контори, 3-тя особа приватний нотаріус ОСОБА_7. про визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири за адресою м. АДРЕСА_2, укладений ОСОБА_9., ОСОБА_9. із ОСОБА_1. та договору купівлі-продажу квартири за адресою м. АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_2. із ОСОБА_1. в частині покупця; визнання ОСОБА_8покупцем за вищевказаними договорами та визнання за нею права власності на кв. АДРЕСА_2 і кв. АДРЕСА_1; визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1. і ОСОБА_6., ОСОБА_5., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7
Застосування двосторонньої реституції, згідно ст. 216 ЦК України, зобов'язавши відповідачів ОСОБА_6. і ОСОБА_5. повернути позивачці квартиру за
4
оспорюваним договором, а також визнання незаконними дії КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" та Першої Київської державної нотаріальної контори при виконанні ухвали від 18.03.2005 р. про заборону відчуження квартири відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10 - денного строку для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження подано але апеляційна скарга не була подана у 20- денний строк, рішення суду набрало законної сили після закінченя цього строку.