Справа 2а-1222\6/2007 p.

ПОСТАНОВА

Іменем України

6 квітня 2007 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                    Нежури В. А.

при секретарі                            Тищенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1та ОСОБА_2до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання до вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ

Позивачі в лютому 2007 року звернулися в суд із даним позовом до Київської міської ради, 3-тя особа Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (далі - Головне управління) про визнання права власності на земельну ділянку загальною площею 5,68 сотих, розташовану на острові Водників у Голосіївському районі м. Києва з цільовим призначенням для ведення садівництва за померлим ОСОБА_3, визнання за позивачами в рівних частках права власності на вказану земельну ділянку та зобов'язанні Головного управління видати Державний акт на право власності на земельну ділянку посилаючись на те, що Київська міська рада (далі - Київрада) порушую їхні законні права, а саме: протягом 4-х років вони не можуть отримати державний акт на право власності на земельну ділянку, що розташована на острові Водників у Голосіївському районі м. Києва, якою вони фактично володіють та яка, на їх думку, належить їм на підставі спадкування за законом.

В судовому засіданні представник позивача уточнила свої вимоги і просить притягнути Головне управління в якості співвідповідача за пред'явленим позовом, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивачів підтримала заявлені вимоги, посилаючись на те, що згідно довідки, виданої у 2002 році садовим товариством «Блакитна затока» громадянин ОСОБА_3. був членом садового товариства «Блакитна затока». За відповідну земельну ділянку ним сплачувався земельний податок. Відповідно до ст. 9 ЗК України, 28 березня 2002 року Рішенням № 392/1826 Київської міської ради «Про передачу громадянам, членам садівничого товариства «Блакитна затока» Харківського району м. Києва, земельних ділянок для ведення садівництва та садовому товариству «Блакитна затока» Харківського району м. Києва, земель загального користування і про погодження садовому товариству «Блакитна затока» Харківського району м. Києва місця розташування колективного садівництва на острові Водників у Голосіївському районі м. Києва» громадянину ОСОБА_3. було передано у приватну власність  земельну  ділянку  загальною  площею   568   кв.м   (5,68   сотих)  з  цільовим

2

призначенням - для ведення садівництва. Таким чином, згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадянин України ОСОБА_3. набув права власності на вказану земельну ділянку на підставі безоплатної передачі.

Але 09.08.2002 року ОСОБА_3. помер і державний акт на земельну ділянку ним отриманий не був.

В 2003 році дружина померлого - ОСОБА_1. зверталася із заявою до Головного управління з проханням видати державний акт на право власності на земельну ділянку, оскільки вона та її донька є спадкоємцями за законом першої черги, однак державний акт так і не був їм виданий.

В 2006 році ОСОБА_1. знову звернулася до Головного управління з проханням видати державний акт на право власності на земельну ділянку, але замість державного акту на право власності на земельну ділянку отримала листа від 01.11.2006 року про підготовку матеріалів, що стосуються зміни рішення Київради від 28.03.02 року № 392/1825.

У зв'язку з тим, що неодноразове звернення позивачів з проханням видати Державний акт на право власності на земельну ділянку були проігноровані, то на підставі ст. 55 Конституції України, статей 6 і 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачі змушені звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник Київради в судовому засіданні проти позову не заперечувала.

Головне управління надало суду заперечення щодо пред'явлених позовних вимог і просить слухати справу без їх представника.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, надані учасниками процесу, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року до повноважень Київради у галузі земельних відносин на її території належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. У відповідності до підпункту „г" ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва не більше 0,12 га.

На підставі цього, 28 березня 2002 року Рішенням № 392/1826 Київради «Про передачу громадянам, членам садівничого товариства «Блакитна затока» Харківського району м. Києва, земельних ділянок для ведення садівництва та садовому товариству «Блакитна затока» Харківського району м. Києва, земель загального користування і про погодження садовому товариству «Блакитна затока» Харківського району м. Києва місця розташування колективного садівництва на острові Водників у Голосіївському районі м. Києва» було передано громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку загальною площею 568 кв.м (5,68 сотих) з цільовим призначенням - для ведення садівництва (а.с- 7).

У відповідності до підпункту „б" статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі їм землі із земель державної і комунальної власності.

Таким чином, згідно зі статтями 81,121 ЗК України, громадянин України ОСОБА_3. набув права власності на земельну ділянку загальною площею 5,68 сотих на підставі безоплатної передачі у приватну власність.

3

9 серпня 2002 року ОСОБА_3. помер, не одержавши державний акт на земельну ділянку (а.с-11).

Частиною 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції від 2003 року передбачено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки відносини спадкування позивачами спадкового майна, виникли і існували до набрання ЦК України чинності, в такому разі слід застосовувати положення Цивільного кодексу УРСР від 1963 року.

Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого. В даному випадку мова йде про позивачів - дружину та доньку. Згідно ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство може здійснюватися за законом і за заповітом. Враховуючи, що на момент смерті громадянина ОСОБА_3заповіту не існувало, то в даному випадку має місце спадкування за законом і право на спадщину мають особи, які визначені вищеназваною ст. 527 ЦК УРСР.

Крім того, ст. 529 ЦК УРСР передбачає черговість спадкування за законом, згідно якої при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого, тобто позивачі по справі.

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийняття спадщини, згідно із статтею 549 цього Кодексу означає, що спадкоємець повинен вчинити одну з наведених нижче дій, а саме:

або фактично вступити в управління або володіння спадковим майном;

або подати державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Оскільки позивачами відразу після смерті ОСОБА_3було здійснено фактичний вступ у володіння спадковим майном, як того вимагає ст. 549 ЦК УРСР, то суд встановив, що прийняття спадщини відбулося у відповідності до закону, а все майно, в тому числі і земельна ділянка, було набуто позивачами в управління як спадкове майно за законом.

Пунктом 1.4. Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року N 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» передбачено, що державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення Київської міської ради. Таким чином, позивачі позбавлені отримати правовстановлюючий документ на земельну ділянку, а саме державний акт на право власності на земельну ділянку, впродовж більше чотирьох років.

Відповідно до листа Державного комітету України по земельних ресурсах від 28.11.2003 року № 14-17-6/7727, визначено, що якщо є рішення ради про передачу земельної ділянки у приватну власність, а громадянин, який набув дане право, помер і не отримав державного акта на право власності на земельну ділянку, то оформлення державного акта здійснюється на ім'я спадкоємців за відповідною заявою. Більш того, підпунктом „г" статті 81 ЗК України передбачено право громадян набувати право власності на земельну ділянку шляхом прийняття спадщини. Позивачами доведено обставини, що підтверджують фактичне прийняття ними спадщини в управління. Таким

4

чином суд вважає, що спадкоємець за законом першої черги ОСОБА_1. і ОСОБА_4. (відповідно дружина і дочка померлого спадкодавця) є власниками по 1/2 частині кожний земельної ділянки загальною площею 5,68 сотих, що розташована на острові Водників у Голосіївському районі м. Києва.

В ході розгляду справи було встановлено, що позивачами неодноразово подавались заяви про видачу державного акту на право власності на земельну ділянку. Отже, право власності позивачів порушено, що і стало предметом даного спору. Таким чином позивачі скористалися наданим їм правом на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування в порядку, передбаченому ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Крім того, судом встановлено, що на сьогоднішній день Рішення № 392/1826 Київради від 28.03.2002 року «Про передачу громадянам, членам садівничого товариства «Блакитна затока» Харківського району м. Києва, земельних ділянок для ведення садівництва та садовому товариству «Блакитна затока» Харківського району м. Києва, земель загального користування і про погодження садовому товариству «Блакитна затока» Харківського району м. Києва місця розташування колективного садівництва на острові Водників у Голосіївському районі м. Києва» є дійсним і ніяким чином не змінювалось.

Головне управління діє на підставі Положення, яке затверджено рішенням Київради від 19.12.2002 року N 182/342. У відповідності до підпункту 13.3. вказаного Положення Головне управління організовує видачу державних актів на право власності на землю і право користування землею, оформлення та видачу договорів оренди земельних ділянок та здійснює їх реєстрацію. Згідно статті 14 цього ж Положення, Головне управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, в установленому порядку виступає позивачем та відповідачем в судах загальної юрисдикції та господарських судах.

Згідно ст. 4 Закону України „Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Статтею 12 цього ж Закону встановлено підстави набуття права власності, до яких віднесено набуття права власності в порядку спадкування. У відповідності до статті 48 Закону України „Про власність" визначено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. У зв'язку з цим суд вважає, що дії Головного управління є необгрунтованими та такими, що порушують право власності позивачів. В позові до Київради слід відмовити, оскільки вказаний державний орган прав позивачів на оформлення права на спадщину не порушує.

Відповідно до ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачами було доведено та належним чином обґрунтовано свої позовні вимоги.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 48 Закону України „Про власність", ст.ст. 9, 81, 121 ЗК України, ст.ст. 5, 9,17, 72, 158, 160, 162 КАС України, суд

5

ПОСТАНОВИВ

Позов ОСОБА_1та ОСОБА_2до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління по земельних ресурсах Київської міської державної адміністрації видати Державний акт на право власності в рівних частках на земельну ділянку загальною площею 5,68 сотих, що розташована на АДРЕСА_1з цільовим призначенням для ведення садівництва на користь позивачів - ОСОБА_1. (1/2 частина) та ОСОБА_4.(1/2 частина) як спадкоємцями за законом першої черги після померлого 09.08.2002 р. ОСОБА_3.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано до Голосіївського районного суду м.Києва протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.