Справа № 2а-2509/10
СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРКАСИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2010 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді – Орленка В.В.
при секретарі – Гусак І.Ю.
адвокатів – ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення № 2-474 від 21.12.2006, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися з адміністративним позовом до суду, в якому просять визнати протиправним рішення другої сесії Черкаської міської ради № 2-474 від 21.12.2006 року. Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що на підставі договору дарування 18/25 частин будинку, посвідченого 25.12.2003 р. ОСОБА_7, приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу та зареєстрованого за номером 7955, вони є власниками 18/25 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд АДРЕСА_1, в рівних частинах. Право власності зареєстровано КП «Черкаське ООБТІ», реєстраційний номер 4156548, книга 18а, номер запису 366, про що свідчить витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.06.2009 р. № 23013563.
Під час розгляду цивільної справи Соснівського районного суду м. Черкаси за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно, до участі в якій позивачів залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, їм стало відомо, що рішенням другої сесії Черкаської міської ради від 21.12.2006 р. № 2-474 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність та в оренду (ОСОБА_8 та інші)» ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 передано земельну ділянку площею 176,5 кв. м безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). За основним цільовим призначенням земельну ділянку віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови. Земельну ділянку площею 209,4 кв.м передано безоплатно у спільну сумісну власність з громадянкою ОСОБА_10 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). За основним цільовим призначенням земельну ділянку віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови. Земельну ділянку площею 148,7 кв.м передано в оренду на 10 років під город, без права забудови та відшкодування понесених затрат і збитків за рахунок земель Черкаської міської ради. За основним цільовим призначенням земельну ділянку віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення. (п. 1.5 рішення) Підставою для прийняття рішення є технічна документація із землеустрою та проект відведення земельних ділянок, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 р. № 15-62, ст.ст. 12, 19, 40, 80, 81, 87, 118, 119, 120, 121, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 7, 13, 14, 15, 16, 17, 18 Закону України «Про оренду землі». На підставі цього рішення ОСОБА_9 видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 20.03.2007 р. № 010777500409, за яким вона є власником земельної ділянки площею 176,5 кв.м у межах згідно з планом + спільна сумісна власність 209,4 кв.м по АДРЕСА_1 у м. Черкаси.
Як вбачається з технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку ОСОБА_9 по АДРЕСА_1, виготовленої ТОВ «Архземпроект» та на підставі якої прийняте оспорюване рішення, план розподілу земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Черкаси для приватизації погоджено ОСОБА_9 та ОСОБА_10, як суміжними землекористувачами, про що зроблено заяву компетентним органам від 31.10.2005 р.
Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції станом на дату прийняття оспорюваного рішення) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
З огляду на вказану норму, з моменту укладення договору дарування 18/25 частин будинку, посвідченого 25.12.2003 р. ОСОБА_7, приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу та зареєстрованого за номером 7955, вони стали власниками 18/25 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд АДРЕСА_1, і, відповідно, до них в рівних частинах перейшло право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщений жилий будинок з відповідною частиною надвірних споруд, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
План розподілу земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Черкаси для приватизації ОСОБА_9 позивачі не погоджували. Згоди на виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку не давали. За таких обставин, рішення другої сесії Черкаської міської ради від 21.12.2006 р. № 2-474 в частині передачі земельних ділянок по АДРЕСА_1 у м. Черкаси ОСОБА_9 (п. 1.5 рішення) є необґрунтованим та суперечить ст. 377 ЦК України та ст. 87 ЗК України. Також, при прийнятті оскаржуваного рішення, органом місцевого самоврядування застосовано нечинний законодавчий акт: Декрет Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 р. № 15-62, оскільки на момент прийняття оспорюваного рішення він втратив чинність згідно із Законом України «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 14.09.2006 р. № 139-V (дата набрання чинності – 04.10.2006 р. ). За таких обставин позивачі вважають, що рішення відповідача є необґрунтованим та суперечить законодавству України, а тому підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача – Черкаської міської ради в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Клопотання про перенесення слухання справи від нього не надходило.
Треті особи та їх представник позовні вимоги не визнали та пояснили, що позивачі зареєстрували договір дарування лише 27 грудня 2007 року, це підтверджується відміткою ЧООБТІ,зробленою на договорі дарування, і тільки з дня реєстрації договору дарування позивачі набули право власності на майно. На момент підписання акту визначення та погодження меж вони ще не були власниками майна, а тому не було юридичних підстав для підписання з ними вказаного документа. Крім того, вважають, що позивачі пропустили строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення представника позивачів, третіх осіб ( ОСОБА_5, ОСОБА_6 ) та їх представника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.
На підставі договору дарування 18/25 частин будинку, посвідченого 25.12.2003 р. ОСОБА_7, приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу та зареєстрованого за номером 7955, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є власниками 18/25 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд АДРЕСА_1, в рівних частинах. Право власності зареєстровано КП «Черкаське ООБТІ», реєстраційний номер 4156548, книга 18а, номер запису 366, про що свідчить витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.06.2009 р. № 23013563.
Як вбачається з технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку ОСОБА_9 по АДРЕСА_1, виготовленої ТОВ «Архземпроект» та на підставі якої прийняте оспорюване рішення, план розподілу земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Черкаси для приватизації погоджено ОСОБА_9 та ОСОБА_10, як суміжними землекористувачами, про що зроблено заяву компетентним органам від 31.10.2005 р.
План розподілу земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Черкаси для приватизації ОСОБА_9 ОСОБА_3 та ОСОБА_12 не погоджували. Згоди на виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку не давали.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР (діючого на момент укладення договору дарування) право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Як записано в п. 5 договору дарування від 25.12.2003 р. обдаровані набувають право власності на вказану частину будинку з моменту підписання цього договору у приватного нотаріуса.
Отже, з огляду на ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР (діючого на момент укладення договору дарування) та п. 5 договору дарування, право власності у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах на 18/25 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд АДРЕСА_1 виникло 25.12.2003 р.
Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції станом на дату прийняття оспорюваного рішення) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно ст. 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, при добровільному об’єднанні власниками належних їм земельних ділянок.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
В силу ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії ), дій чи бездіяльності поширюється компетенція адміністративних судів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 р. № 10-рп/2010 у справі № 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а“, „б“, „в“, „г“ статті 12 Земельного кодексу України, положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на „спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності “ слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Частиною 1 ст. 19 КАС України унормовано, що адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про існування оскаржуваного рішення другої сесії Черкаської міської ради від 21.12.2006 р. № 2-474 « Про передачу громадянам земельних ділянок у власність та в оренду ( ОСОБА_8 та інші ) » позивачам стало відомо під час розгляду цивільної справи Соснівського районного суду м. Черкаси за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно, до участі в якій позивачів залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Провадження у справі відкрито 27.07.2009 р.. Таким чином позивачі не пропустили строк на звернення до суду з адміністративним позовом, тому відсутні підстави для відмови у позові на підставі ст.100 КАС України, як наполягає представник третіх осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 6, 8, 9, 11, 17 – 19, 99, 128, 159-163 КАС України, ст. 87 ЗК України, ст.ст. 21, 377 ЦК України, п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Черкаської міської ради треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення другої сесії Черкаської міської ради « Про передачу громадянам земельних ділянок у власність та в оренду ( ОСОБА_8 та інші ) » від 21.12.2006 р. № 2-474 в частині передачі земельних ділянок по АДРЕСА_1 у м. Черкаси ОСОБА_9 (п. 1.5 рішення) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення другої сесії Черкаської міської ради «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність та в оренду ( ОСОБА_8 та інші)» від 21.12.2006 р. № 2-474 в частині передачі земельних ділянок по АДРЕСА_1 у м. Черкаси ОСОБА_9 ( п. 1.5 рішення ).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги з надсиланням її копії до апеляційної інстанції, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий В.В. Орленко