Cправа № 2-о-20/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2010 року смт. Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого – судді Орленко Л.О.,
при секретарі Пономарьовій В.В.,
з участю заявниці ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове цивільну справу за заявою ОСОБА_1, із залученням заінтересованих осіб ОСОБА_2, Веселинівської державної нотаріальної контори, Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, про встановлення факту прийняття спадщини та встановлення факту відмови від спадщини,
В С Т А Н О В И В:
12 травня 2010 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Веселинівського районного суду Миколаївської області із заявою про встановлення факту прийняття спадщини та встановлення факту відмови від спадщини.
В заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області помер її батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина на належні йому житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, та 2/3 частини земельної частки (паю) в землях колективної власності КСП “Калініна” с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області, успадкованої ним після смерті ОСОБА_4.
За життя батько склав заповіт, в якому висловив свою волю про те, що належну йому земельну частку (пай) він заповідає заявниці - ОСОБА_1 та її брату - ОСОБА_5, а житловий будинок він заповів сестрі заявниці -ОСОБА_2.
Провівши поховання батька, заявниця звернулася до юридичної консультації з питанням про порядок прийняття спадщини та відмови від неї, де їй було роз’яснено, що відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року для прийняття спадщини спадкоємець протягом шести місяців з дня відкриття спадщини має фактично вступити в управління або володіння спадковим майном або подати державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, а у відповідності зі ст. 553 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, щоб відмовитися від спадщини, спадкоємець за законом або за заповітом протягом шести місяців з дня відкриття спадщини має заявити про це державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, або не вчиняти жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини, передбачених ст. 549 цього Кодексу.
Отримавши консультацію нотаріуса, заявниця вступила в управління та володіння спадковим майном, а саме: розпорядилася майном звичайної домашньої обстановки, прийняла на зберігання сертифікат на право на земельну частку (пай) та свідоцтво про право на його успадкування, уклала договір з ОСОБА_6 про передачу йому в оренду земельної частки (паю), уклала договір з ОСОБА_7 про передачу йому в оренду спадкового житлового будинку та передала йому будинок у тимчасове користування, на умовах оренди. Тобто, виконала дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, які свідчать про прийняття нею спадщини.
В свою чергу, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 участі в похованні батька не приймали і жодної з дій, передбачених ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року не вчинили, тому повинні бути визнані такими, які відмовилися від спадщини.
В теперішній час заявниці стало відомо, що відповідно до ст. 1297 чинного ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
У зв’язку з цим вона звернулася до Веселинівської державної нотаріальної контори з питанням про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом. Але нотаріус, оглянувши надані нею документи, повідомила їй про неможливість видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки факт прийняття нею спадщини та факт відмови від спадщини ОСОБА_5 та ОСОБА_2 має бути встановлений судом.
Зважаючи на те, що факт прийняття заявницею спадщини та факт відмови від спадщини її брата і сестри мають для неї юридичне значення, як породжуючі право заявниці на спадщину, вона вимушена звернутися до суду із вказаною заявою. Просить суд визнати факт прийняття нею спадщини та факт відмови від спадщини її братом і сестрою.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримала в повному обсязі і зазначила, що вона здійснила поховання свого батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Після його смерті фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, а саме: прийняла на зберігання сертифікат на право на земельну частку (пай), ощадну книжку, передала в оренду право на земельну частку (пай) ОСОБА_6, від якого впродовж 2003 -2008 років отримувала орендну плату, передала в найм ОСОБА_7 спадковий будинок для проживання в ньому. Однак, державний нотаріус вказала їй, що не може видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки на момент смерті батька вона проживала в іншому населеному пункті, а також через недостатність у неї документів для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлена належним чином, про що у справі містяться відповідні поштові повідомлення НОМЕР_1 від 15.06.2010 року та НОМЕР_2 від 21.10.2010 р, про причини неявки суд не повідомила, ніяких заперечень, зауважень проти вимог заявника зі сторони ОСОБА_2. до суду не надійшло.
Представник заінтересованої особи Веселинівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу у відсутність державного нотаріуса.
Представник заінтересованої особи Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області в судове засідання не з’явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що у справі містяться відповідні поштові повідомлення НОМЕР_3 від 12.06.2010 року та від 03.09.2010 р.
16.09.2010 р. до суду надійшла заява за вх. № 2412, в якій сільський голова просив розглядати справу у його відсутність та вказав, що не має зауважень і проти задоволення вимог заявника не заперечує.
Заслухавши пояснення заявника ОСОБА_1, свідка ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області помер батько заявниці ОСОБА_3, смерть якого було зареєстровано Широколанівською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області, про що в книзі реєстрації актів про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 було зроблено актовий запис за № 19 та видано свідоцтво про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_4 (а.с. – 6).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на житловий будинок № 3, розташований по вулиці Новій в с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області, належний йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.02.1997 р. за реєстром № 184 та на підставі договору купівлі-продажу від 26.06. 1997 року 1/3 частини цього жилого будинку, на 2/3 частини земельної частки (паю) загальним розміром 9,40 в умовних кадастрових гектарах вартістю двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень в землях колективної власності КСП “Калініна” с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК № 0205876, виданим Веселинівською райдержадміністрацією 3 лютого 2000 року (а.с. – 7), належної йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.02.2000 р. за реєстром № 192, та на 2/3 частки грошових внесків, які йому належали відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.06.1997 р. за реєстром № 673
За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 03.02.2003 року № 96 (а.с. – 12), в якому висловив свою волю про те, що належну йому земельну частку (пай) він заповідає заявниці - ОСОБА_1 та її брату - ОСОБА_5, а житловий будинок він заповів сестрі заявниці -ОСОБА_2.
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до Веселинівської державної нотаріальної контори з питанням про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом. Але нотаріус, оглянувши надані нею документи, надала консультацію від 18 березня 2010 року № 77/01-14 (а.с. – 13) та повідомила її про неможливість видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом через недостатність документального підтвердження факту вступу в управління та розпорядженням спадковим майном, і рекомендувала звернутися до суду з заявою про встановлення факту прийняття спадщини.
Згідно з ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З матеріалів справи вбачається, що спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому необхідно застосовувати положення чинного та той час Цивільного кодексу Української РСР.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.549 ЦК УРСР в ред. 1963 р. вважалося, що особа прийняла спадщину, якщо вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті свого батька знайшов підтвердження в судовому засіданні. Протягом шести місяців з дня відкриття спадщини ОСОБА_1 прийняла на зберігання сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК № 0205876, передала належну спадкодавцю 2/3 частки земельного паю в оренду ОСОБА_6 та отримувала від цього орендну плату впродовж 2003 -2008 років, що підтверджується заявою –договором між нею та ОСОБА_6, розпорядилася майном звичайної домашньої обстановки, доглядала за будинком, пізніше уклала договір з ОСОБА_7 про передачу йому в оренду спадкового житлового будинку та передала йому будинок у тимчасове на умовах оренди користування, а в 2007 році продала будинок за 2000 грн. ОСОБА_8, що підтверджується розпискою від 20.09.2007 р., прийняла на зберігання ощадну книжку та свідоцтва про право на спадщину за законом.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердив, що після смерті ОСОБА_3 заявниця ОСОБА_1 доглядала за будинком, потім передала йому в користування будинок та город, а в 2007 році він із своєю дружиною купили у ОСОБА_1 за 2000 грн. цей будинок.
Як встановлено в судовому засіданні спадкоємець за заповітом брат заявниці ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлена про дату та місце судового засідання, не направила до суду заперечень проти вимог заявника, то при наявності таких обставини суд вважає, що відсутній спір про право.
Враховуючи викладене, заява ОСОБА_1 в частині встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, підлягає задоволенню.
Вимога заявника щодо встановлення факту відмови ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, померлого в с.Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області ІНФОРМАЦІЯ_2, не підлягає задоволенню, оскільки згідно зі ст. 256 ЦПК України такий факт в судовому порядку не підлягає встановленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 234, 256, 259 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт прийняття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви в частині встановлення факту відмови ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Веселинівського районного
суду Миколаївської області Л.О. Орленко