У Х В А Л А
іменем України
2 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічненського районного суду від 11 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування, зобов’язання припинити поширювати недостовірну інформацію, відшкодування моральної шкоди та усунення перешкод у користуванні квартирою і прибудинковою територією багатоквартирного будинку,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Зарічненського районного суду від 11 жовтня 2010 року в задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, позивач подала апеляційну скаргу, де покликалася на неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність зроблених висновків обставинам справи.
На її обґрунтування вказувала про суперечність твердження суду попередньої інстанції щодо поширення інформації лише в ході сварок між сторонами, однак не взяв до уваги, що така інформація була поширена відповідачем і серед третіх осіб. Так само судом неповно з’ясовано ті обставини, що димовий канал порушує її право на користування об’єктом свого права власності. Натомість обмежившись висновком про відповідність димоходу протипожежним нормативам. Вважала, що не відповідає вимогам закону і твердження суду про відсутність документальних доказів щодо права користування спірною земельною ділянкою, яка визначена як прибудинкова територія. На її думку, право користування земельною ділянкою виникло через її право власності на квартиру в багатоквартирному будинку, а не в силу виготовлення нею особисто документа на цю землю. З метою підтвердження обґрунтованості її доводів вимагала допитати в суді апеляційної інстанції свідків.
З наведених підстав просила скасувати рішення Зарічненського районного суду від 11 жовтня 2010 року і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги повністю.
ОСОБА_1, бувши повідомленою належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилась, про поважність причин своєї відсутності не повідомила.
ОСОБА_2 надала заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, оскільки вона перебуває на лікуванні.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що використання сторонами лайливих слів на адресу одне одного під час сварок як між сусідами не є поширенням недостовірної інформації, а тому вимогу про зобов’язання
Справа №22-1828-09 Головуючий у суді 1 інстанції: Березюк.О.Г.
Категорія: 5 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
відповідача припинити поширювати недостовірну інформацію залишено без задоволення. Оскільки при вирішенні спору і ухваленні рішення місцевим судом не було встановлено в діях ОСОБА_2 вини та причинного зв’язку на приниження честі, гідності, ділової репутації, тому відмовлено в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди. Відповідач, встановивши димовий канал зі своєї квартири, який проходить впритул до балкона ОСОБА_1, з додержанням вимог санітарно-технічних та протипожежних нормативів і відповідно до правил експлуатації багатоквартирного будинку, не порушила права власності позивача, а тому в задоволенні вимоги про демонтаж димоходу відмовлено. Так як договір між сторонами на користування прибудинковою територією багатоквартирного будинку не укладався, межі в натурі (на місцевості) та точний розмір спірної земельної ділянки не визначені, а суб’єктивне речове право на землю, що ґрунтувалося б на документальних доказах, у позивача не виникло, вимога про усунення перешкод у користуванні ділянкою визнана судом такою, що задоволенню не підлягає.
Погоджуючись з правильністю досягнутих районним судом висновків, колегія суддів виходила з такого.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1, а відповідач - проживає у кв. НОМЕР_1 в даному будинку. При цьому квартира позивача знаходиться безпосередньо над квартирою ОСОБА_2.
Судом попередньої інстанції правильно встановлено, що між сторонами на ґрунті особистих неприязних відносин неодноразово виникали сварки, причиною яких було спільне користування комунальними послугами, зокрема через використання ними каналізації, водопостачання, прибудинкової території та димоходу. В ході сварок вони вживали одне до одного лайливі та образливі слова та вирази.
Ці факти обґрунтовано з’ясовані місцевим судом через дослідження письмових доказів, а саме, заяви відповідача до Зарічненського будинкоуправління від 17.08.2009 року, спільного звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 до Зарічненського будинкоуправління від 16.04.2010 року, заяв відповідача до селищного голови від 21.04.2010 року і до органу внутрішніх справ від 20.05.2010 року, та показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
З роз’яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абз. третьому п. 19 своєї Постанови від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вбачається, що відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового розгляду оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судові практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Як вбачається з протоколу судового засідання (а.с. 59), у суді першої інстанції ОСОБА_1 зменшила розмір заявлених позовних вимог, відмовившись від захисту своїх особистих немайнових прав, а саме про визнання поширеної інформації недостовірною та зобов’язання відповідача спростувати цю інформацію. Також вона зменшила розмір моральної шкоди з 2 500 гривень до 1 000 гривень.
Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України – під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Тому за викладених обставин доводи апеляційної скарги про захист особистих немайнових прав ОСОБА_1 у спосіб визнання поширеної інформації недостовірною та зобов’язання спростувати цю інформацію на увагу заслуговувати не можуть, позаяк у суді попередньої інстанції вона зменшила розмір позовних вимог, а місцевий суд правильно вирішив спір з урахуванням цих обставин. Вимогу ж позивача про зобов’язання ОСОБА_2 припинити поширювати недостовірну інформацію вірно залишено судом першої інстанції без задоволення.
За змістом ст.ст. 10, 60 і 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Перевіривши всі обставини у справі та відповідність заявлених вимог положенням закону, а також врахувавши відсутність таких доказів, що безперечно стверджували б факт порушення прав позивача повноцінно використовувати балкон і користуватися прибудинковою територією, суд першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні її вимог про зобов’язання демонтувати самовільно прибудований до балкону димохід та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Так, на виконання припису Служби державного пожежного нагляду від 18 вересня 2000 року, яким відповідача зобов’язано вивести димову трубу на висоті не менше 500 мм над коньком покрівлі, ОСОБА_2 з додержанням санітарно-технічних, протипожежних нормативів та правил добросусідства при експлуатації будинку було змонтовано димохід, що спростовує доводи позивача про порушення її права на повноцінне користування балконом.
Щодо покликань ОСОБА_1 на порушення її права користуватися прибудинковою територією, то апеляційний суд знаходить їх необґрунтованими. Як вірно встановив місцевий суд, ця земельна ділянка знаходиться в спільному користуванні всіх співвласників квартири багатоквартирного будинку. Однак з яких правових підстав саме спірна ділянка, яку відповідач попередньо привела в придатний для використання стан і користується нею, виявляється належною позивачеві і на якому речовому праві та в яких саме розмірах ОСОБА_1 об’єктивних і переконливих доказів суду не надала.
Норми ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 59 ЦПК України вказують про належність доказів, тобто таких фактичних даних, що містять інформацію щодо предмета доказування, та про їх допустимість, а саме, що підтвердження обставин справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Клопотання ОСОБА_1 про допит в суді апеляційної інстанції ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 як свідків, що заявлене в апеляційній скарзі, не заслуговує на увагу, адже вказані свідки вже давали показання з приводу обставин, що мають значення для справи, в суді першої інстанції, а тому законної необхідності повторно їх допитувати колегія суддів не вбачає.
Таким чином апеляційний суд знаходить, що оскаржуване рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі. Апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Зарічненського районного суду від 11 жовтня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з дня її проголошення.
Головуючий: Судді: