Справа № 2-а-2863/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2010 року м. Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді Гордійка Ю.Г.,
при секретарі Ващиліній Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чернігові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова про зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу, зобов’язати в подальшому щомісячно нараховувати державну соціальну допомогу,
В С Т А Н О В И В:
28.10.2010 року позивачка звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу за квітень-вересень 2010 року в розмірі 849 гривень, зобов’язання в подальшому щомісячно, постійно нараховувати як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу з розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що має статус «дитини війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказує, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами. Посилається, що рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України норми Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», якими обмежуються виплати «дітям війни». Зазначає, що її права гарантовані ст.ст. 8,22,55,95 Конституції України мають пряму дію.
В судове засідання позивачка не з»явилась.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду повідомлений належним чином, направив письмові заперечення проти позовних вимог в яких просить розглядати справу у його відсутності. В запереченнях посилається, що непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни. Вважає, що для стягнення коштів відсутні правові підстави та фінансування. Відповідно до ч.4 ст. 128 КАСУ, суд розглядає справу їх відсутності.
Оскільки особи, що беруть участь у справі в судове засідання не з»явились, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка являється дитиною війни.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Статтею 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету і підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялось, а отже допомога в 2010 році мала нараховуватись у визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» розмірах.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком не встановлений, підстави для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановленої названим Законом для розрахунку щомісячної соціальної допомоги відсутні.
Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності своїх дій щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 28.04.2010 року по 30.09.2010 року.
Враховуючи, що даний спір випливає із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково – зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу за період з 28.04.2010 року по 30.09.2010 року, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити. При цьому щодо вимог про стягнення на користь позивача 849 гривень невиплаченої соціальної допомоги за вказаний період, то суд враховує, що кошти на ці потреби з Державного бюджету не виділені, наведений позивачем розрахунок містить посилання на фактично отриманий розмір соціальної допомоги, який документально не підтверджений.
Щодо вимоги про зобов’язання відповідача в подальшому щомісячно, постійно нараховувати як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу в розмірні 30 % від мінімальної пенсії за віком, то відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Будь-яких доказів про порушення прав, свобод або інтересів позивача в подальшому щодо нарахування щомісячної допомоги у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком суду не надано, а отже в цій частині позовні вимоги задоволенню також не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69-72, 99, 158-163, 185 КАС України, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, 46, ч.2 ст. 152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова про зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу, зобов’язати в подальшому щомісячно нараховувати державну соціальну допомогу - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова здійснити нарахування та виплату недоплаченої державної соціальної допомоги ОСОБА_1 як дитині війни за період з 28.04.2010 року по 30.09.2010 року.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів.
Суддя Новозаводського
районного суду м. Чернігова Ю.Г.Гордійко