Справа № 22ц-6494/2010 Головуючий у першій інстанції – Литвиненко І.В.
Категорія – цивільна Доповідач – Губар В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.,
суддів: Губар В.С., Мамонової О.Є..,
при секретарі: Кравченко В.В.,
за участю: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ПАТ КБ „ПриватБанк” просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 жовтня 2010 року і винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено, визнано неправомірними дії ПАТ КБ „ПриватБанк” щодо збільшення з 01.11.2008 року відсоткової ставки за користування кредитом за кредитним договором № CNPGGK00320060 від 03 ТРАВНЯ 2007 року, укладеного між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_7 Відповідача зобов’язано провести перерахунок відсотків за користування кредитом ОСОБА_7 з 01.11.2008 року відповідно до умов п. 7.1 кредитного договору № CNPGGK00320060 від 03 травня 2007 року, а також стягнуто судові витрати.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до укладеного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом у випадку зміни кон’юктури ринку грошового ресурсу в Україні, Апелянт стверджує, що відповідно до вимог Закону України „Про захист прав споживачів” та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України і про зміну облікової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.
Також апелянт вказує, що письмове повідомлення про підвищення процентної ставки було направлено позивачу 29.10.2008 року відповідно до вимог діючого законодавства.
Апелянт наголошує, що згідно п. 2.3.1. Договору, укладеного з позивачем, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки.
На думку апелянта, Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банків змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” набрав чинності з 09.01.2009 року, а право банку збільшити процентну ставку шляхом надсилання відповідного повідомлення було реалізовано до набрання чинності зазначеного закону.
Вислухавши суддю – доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині визнання недійсним збільшення процентної ставки за кредитним договором є обґрунтованими, оскільки позивач не був своєчасно повідомлений про збільшення процентної ставки, чим порушуються умови договору, а також виходив з положень ст. 1056-1 ЦК України.
Даний висновок суду повністю ґрунтується на вимогах чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Судом по справі встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 02 травня 2007 року між ОСОБА_7 та ПАТ КБ „ПриватБанк” був укладений кредитний договір № CNPGGK00320060, відповідно до якого позивач отримав кредит в розмірі 99000 доларів США на придбання житлового будинку та 27900 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості (а.с. 6-9).
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 кредитного договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користуванням кредитом при певних умовах, а саме - зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.
Дане положення кредитного договору на момент його підписання сторонами не суперечило діючому законодавству, а саме ч.4 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів”. Згідно названої норми закону у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Відповідно до п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту( затверджених Постановою Національного Банку України №168 від 10.05.2007року) встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку із волевиявленням однієї із сторін (зміні кредитної політики банку).
Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2008 року на адресу ОСОБА_7 був направлений лист, в якому відповідач повідомляє про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором до 13,2 % на рік, починаючи з 01.11.2008 року (а.с. 39).
Проте, апелянтом не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду жодних доказів про отримання позивачем повідомлення про зміну процентної ставки за споживчим кредитом.
Доводи позивача про те, що він не знав про нараховування йому з 11.11.2008 року відсотків по кредиту за процентними ставками у новому розмірі і продовжував сплачувати кредит у сумах, визначених до підвищення процентної ставки по кредиту - підтверджуються платіжними квитанціями, наданими позивачем, з яких не вбачається, що відсоткова ставка по кредиту була підвищена і зазначені обставини справи апелянтом жодним чином не спростовані.
Апелянтом не спростовані і доводи ОСОБА_7 стосовно того, що з листопада 2008 року і до червня 2010 року він нічого не знав про підвищення процентної ставки по кредитному договору та сплачував тіло кредиту і відсотки по кредиту у розмірі, визначеному у кредитному договорі при його укладенні. Про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором він дізнався лише у червні 2010 року, отримавши з банку на свій запит виписку погашення по кредитному договору (а.с.10-13).
Крім того, відповідачем не надано доказів про правомірність збільшення процентної ставки в зв’язку з зміною кон’юктури ринку грошового ресурсу в Україні, оскільки кредитний договір укладений в іноземній валюті і не впливає на умови виконання зобов’язання.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги відносно того, що відповідачем не був порушений встановлений законом та умовами кредитного договору порядок одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом, є безпідставними, оскільки всупереч вимог п.4 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів” ОСОБА_7 не був повідомлений про збільшення відсоткової ставки, зміна умов кредитного договору вчинена без згоди ОСОБА_7, що суперечить вимогам ст.ст. 651, 652 ЦК України.
Посилання апелянта на те, що рішення компетентного органу про збільшення процентної ставки і повідомлення про це позивача відбулось до набрання чинності Законом № 661-V1 від 12 грудня 2008 року, є безпідставним, тому що саме підвищення планувалось вже під час дії заборони на одностороннє підвищення процентної ставки, а згоди позивача на таке підвищення не було.
Виходячи з обставин справи та згідно до пункту 4 статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів” суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зміна банком відсоткової ставки за кредитом, отриманим позивачем, є неправомірною.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка.
Доводи апеляційної скарги не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування вірного по суті рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 28 жовтня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: