ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

          27 серпня 2024 року                  м. Житомир                      справа № 240/15894/24

категорія 112010203

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Головнjuj управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якій позивач просить суд:

- визнати дії відповідача протиправними відносно ненарахування та невиплати пенсії відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року  № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок основної пенсії з 07 липня 2021 року  відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року  № 1-р (ІІ)/2021,  як особі, що має ІІІ групу інвалідності щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою та статус потерпілої від наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі не менше шести мінімальних пенсій відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР, розмір мінімальних пенсій визначається відповідними Законами України про бюджет на відповідний рік та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок основної пенсії з 07 липня 2021 року  відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року  № 1-р (ІІ)/2021  як особі, що має ІІІ групу інвалідності щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою та статус потерпілої від наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі не менше шести мінімальних пенсій відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР, розмір мінімальних пенсій визначається відповідними Законами України про бюджет на відповідний рік та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вона просить поновити строк звернення до суду.

Розглядаючи вказану заяву суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом 16 серпня 2024 року, а за змістом заявлених вимог просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 07 липня 2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)2021 та на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР, визнавши протиправними дії щодо непроведення такої виплати.

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом позивач зазначає, що її право на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань. Норми статті 122 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку виплатою недоплаченої суми пенсії. Зважаючи на те, що непроведення виплати належної суми пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплата недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. У таких доводах позивач посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18. Також позивач звертає увагу суду, що Верховний Суд ухвалюючи постанови від 14 квітня 2024 року у справі № 460/20412/23, від 15 травня 2024 року у справі № 400/12171/21, не застосовував норму статті 122 КАС України, що є додатковим аргументом, як вважає позивач, на користь не застосування статті 122 КАС України до спірних правовідносин.

Надаючи оцінку наведеним доводам позивача суд звертає увагу на те, що висновки Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18, до яких покликається позивач, зроблені у спорі, який виник у зв`язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсії громадянину України, який змінив місце проживання та не повідомив про це орган Пенсійного фонду.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила на тому, що пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.

У постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми, зокрема статті 87 Закону № 1788-ХІ та  статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

З урахуванням цього, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зробила правовий висновок, який зводиться до того, що реалізація права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від позивача, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача (пенсійного органу). Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

У цій же постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважала за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18)  щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для  визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час,  триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює  момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання  інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Щодо доводів позивача про виплату недоплаченої суми пенсії без обмеження будь-яким строком, то слід звернути увагу на те, що у згаданій постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а Велика Палата Верховного Суду зауважила на тому, що питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті (стаття 99 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, стаття 122 КАС України), слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

З урахуванням викладеного, повертаючись до вирішення питання щодо строку звернення до суду у цій справі суд враховує, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на висновках Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, проте нею не надано жодних доказів у підтвердження вжиття у розумний строк хоча б якихось заходів (дій) після отримання пенсійної виплати після ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, як-от звернення до пенсійного органу щодо отримання інформації про розмір перерахованої їй пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, тим самим демонструючи свою необізнаність щодо складових пенсії та зацікавленість щодо своїх прав. Згідно з доданими матеріалами до позову такі дії позивач почала вчиняти більш ніж через 3 роки після отримання пенсії за липень 2021 року.

Тому суд зазначає, що застосовуючи строки у зазначеній сфері слід розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

З цих підстав неприйнятними є також і доводи позивача щодо ухвалення Верховним Судом постанов від 14 квітня 2024 року у справі № 460/20412/23 та від 15 травня 2024 року у справі № 400/12171/21 без застосування норм статті 122 КАС України, оскільки в силу положень, визначених статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції здійснює перегляд судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тобто у чітко визначених межах касаційного провадження.

Такі межі у справах № 460/20412/23 та № 400/12171/21 окреслені доводами скаржників про порушення судами норм матеріального права з огляду на неправильне тлумачення як рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, так і Закону № 796-ХІІ, внаслідок чого порушення їх прав відповідачами триває. Питання ж застосування процесуального строку звернення до суду за судовим захистом у цій категорії спору не ставилось перед Верховним Судом у межах цих касаційних проваджень. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Отже звернувшись до суду із цим позовом 16 серпня 2024 року ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами в частині періоду з 07 липня 2021 року по 15 лютого 2024 року, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску цього строку.

Верховний Суд послідовно у своїх судових рішеннях наголошує на тому, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами і труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За таких обставин, вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом в частині періоду з 07 липня 2021 року по 15 лютого 2024 року не можна визнати поважними, що утворює підставу для залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам КАС України, її належить залишити без руху з наданням строку для усунення її недоліків у десять днів шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині періоду заявлених вимог з 07 липня 2021 року по 15 лютого 2024 року, у якій вказати інші підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин пропуску цього строку.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя

ухвалив:

Визнати неповажними підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду у заяві від 16 серпня 2024 року та залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява в частині позовних вимог буде повернута позивачу без розгляду.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

          Суддя                                                                                             О.Г. Приходько