Судове рішення #12271642

Апеляційний суд Запорізької області  

   Справа № 22  – 9221/  10                    Головуючий у 1 інстанції: Чорненко Л. І.  

Суддя-доповідач: Пільщик Л. В.  

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

«1»  грудня 2010 року      м. Запоріжжя

 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Пільщик Л.В.

суддів:      Краснокутської О.М.  

Сапун О.А.

при секретарі:      Петровій О.Б.  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3  на  рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до відділу освіти Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, Дружелюбівської загальноосвітньої школи І- ІІІ ступенів Вільнянської районної ради Запорізької області, треті особи – директор Дружелюбівської загальноосвітньої школи Спиця Світлана В’ячеславівна, начальник відділу освіти Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області Супруненко Аліна Григорівна про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування  моральної шкоди, -  

  В С Т А Н О В И Л А:  

      У липні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду  з позовом до відділу освіти Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, Дружелюбівської загальноосвітньої школи І- ІІІ ступенів Вільнянської районної ради Запорізької області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування  моральної шкоди  

 Зазначала ,що з 19.08.1995 року була прийнята на посаду вчителя хімії Дружелюбівської загальноосвітньої школи.Наказами  № 17-к від 04.06.2010 року Дружелюбівської загальноосвітньої школи та  № 104-к від 04.06.2010 року відділу освіти Вільнянської районної державної адміністрації її звільнено за п.3 ст. 41 КЗпП України  - за вчинення працівником , який виконує виховні функції, аморального проступку не сумісного з продовженням даної роботи.

Вважає, що не вчиняла ніякого аморального проступку та звільнена незаконно.

Незаконним звільненням відповідач спричинив їй моральну шкоду, оскільки вона має двох неповнолітніх дітей, і звільнення її з роботи залишило сім’ю без коштів для існування, що негативно вплинуло на її нервовий та психічний стан.

Посилаючись на вказані обставини,  та уточнивши свої позовні вимоги під час розгляду справи ,позивачка  просила суд:

скасувати наказ № 17-к від 04.06.2010 року Дружелюбівської загальноосвітньої школи та  наказ № 104-к від 04.06.2010 року відділу освіти Вільнянської районної державної адміністрації та поновити її на посаді вчителя хімії Дружелюбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вільнянської районної ради Запорізької області;

стягнути з Дружелюбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вільнянської районної ради Запорізької області   заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04.06.2010 року по день поновлення на роботі;

стягнути з Дружелюбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вільнянської районної ради Запорізької області   моральну шкоду в розмірі 5000 грн.;

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

 Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на  невідповідність висновків суду обставинам справи, просить  рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.  

 

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 , представника відділу освіти, пояснення третіх осіб, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

 Відмовляючи у задоволенні позову про поновлення на роботі, суд виходив з того, що  ОСОБА_3 звільнена з роботи  у відповідності до вимог п.3 ст.41 КЗпП України.

Висновки суду ґрунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні, відповідають фактичним обставинам справи.  Фактична сторона справи встановлена з додержанням норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ст . 41 КЗпП України  трудовий договір з ініціативи власника та уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального поступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

 Згідно ст.  50 Закону України "Про освіту"  на цій підставі можуть бути звільнені учасники педагогічного процесу, а також інші особи, до складу трудових обов’язків яких входить виконання виховних функцій.  

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачка з 19 серпня 1995 року працювала    вчителем хімії у Дружелюбівській  загальноосвітній школі, виконувала  обов’язки класного керівника, тобто є педагогічним працівником, який виконує виховні функції.  

Наказом відділу освіти  Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області  від 4 червня 2010 року №104-к  на підставі подання директора школи ОСОБА_3 звільнена з займаної посади   за п. З ст . 41 КЗпП України  у зв’язку із вчиненням   аморального проступку, несумісного з продовженням роботи   (а.с.12 ).  

 Як встановлено судом, підставою для звільнення стало те, що  7 травня 2010 року під час проведення  мітингу на честь Дня Перемоги біля братської могили у с.Новософіївка, де були присутні учні та запрошені гості , ОСОБА_3 із застосуванням    фізичної сили  вивела із строю учня  6 класу ОСОБА_2, допустивши нецензурні та образливі вирази на його адресу.  Зазначені обставини  підтверджені достовірними доказами, дослідженими в ході судового засідання ,зокрема, показами свідків  та пояснювальною запискою самої ОСОБА_3, яку вона  дала директору школи  в день зазначених подій , де   зазначала, що   витягла Феоктистова з гурту учнів  за куртку  і він впав, робила йому зауваження можливо й нецензурними словами, пояснюючи  свою дії поведінкою учня (а.с.25).У спростування зазначених фактів   апеляційна скарга доводів не містить.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що учень не реагував на зауваження вчителя   і  своєю поведінкою спровокував  інцидент , він  не отримав тілесних ушкоджень  і  батьки не мають претензій до вчителя. Проте  зазначені обставини  жодним чином не можуть  виправдати поведінку вчителя.  

В апеляційній скарзі  ОСОБА_3 зазначає, що при звільненні   не  було враховано    малозначність  проступку. Проте  така  оцінка ОСОБА_3 своїх дій       суперечить ст.ст.51,54    Закону України "Про освіту", ст.  24 Закону України „ Про загальну середню освіту ” .       

Учень має право на захист від будь-яких форм   фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність  (ст.51  Закону України "Про освіту").

Згідно статті 54 Закону України „Про  освіту” посадової інструкції вчителя,посадової інструкції класного керівника    ОСОБА_3 повинна була наставляти та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;  готувати учнів  до свідомого життя в дусі взаєморозуміння ,поважати гідність учнів , захищати їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, сприяти створенню комфортних психолого-педагогічних умов для індивідуального фізичного і духовного розвитку особистості, сприяти розвитку в учнів навичок спілкування, вирішувати проблеми, які виникають у стосунках з однолітками, дорослими, дотримуватися етичних норм поведінки в школі, побуті, у громадських місцях, які відповідають соціальному статусу педагога (а.с.26,27).

 У статті 24 Закону України „ Про загальну середню освіту ” передбачено, що  педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати професійні обов'язки навчальних закладах системи загальної середньої освіти.  

З огляду на викладене , судова колегія приходить до висновку ,що  вчинення ОСОБА_3 дій стосовно учня   ОСОБА_2 правильно кваліфіковані відповідачем як вчинення проступку ,несумісного з продовженням  даної роботи , що тягне звільнення за п.3 ст.41 КЗпП України.

Із матеріалів справи вбачається, що 25.05.2010 року  згоду на звільнення ОСОБА_3 профспілковий комітет давав  на прохання директора школи, який  не наділений правом прийняття на роботу і звільнення вчителя. У відповідності до п.1.2 посадової інструкції   вчителя  вчитель призначається на посаду і звільняється з неї начальником відділу освіти за згодою директора школи. Таким чином ,згода профспілкового комітету Дружелюбівської  загальноосвітній школи від 25.05.2010 року не має юридичного значення. 23 листопада 2010 року  профспілковий  комітет Дружелюбівської  загальноосвітній школи  дав згоду на звільнення ОСОБА_3 за поданням    начальника відділу освіти Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області.

У  ч.4 п.15  постанови Пленуму Верховного Суд України „Про практику розгляду судами трудових спорів” № 9 від 06.11.1992 р. ( з наступними змінами) зазначено, що встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Доводи апеляційної скарги  не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись  ст.ст. 307,308 ЦПК України,  колегія суддів, -

  У Х В А Л И Л А :  

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_3  відхилити.  

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення, проте вона може бути оскаржена  в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ   протягом двадцяти днів.  

                  Головуючий:

       Судді:

    

.

  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація