АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01   серпня   2006   року   колегія   суддів   судової   палаті   у   цивільних   справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

Головуючого, судд     Моісеєнко ТІ.

суддів     Мамасуєвої Л.О.

Полянської В.О.

при секретар      Апостолові О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Кримської митниці Державної митної служби України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою Кримської митниці на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Кримська митниця Державної митної служби України звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку регресу в сумі 5643,72 гривен. Позивач мотивує свої вимоги тим, що ОСОБА_1., який знаходився при виконанні службових обов'язків водія Кримської регіональної митниці на закріпленим за ним наказом КРМ службовому автомобілі ВАЗ 21093 д/н НОМЕР_1 порушив вимоги пунктів 12.1,12.3 Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, наслідком якої стало спричинення шкоди ОСОБА_2. Вказана сума була сплачена позивачем згідно рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23.03.2004р. на користь ОСОБА_2.

Постановою Відділу державної виконавчою служби МЮ України в АР Крим від 22.08.2005 року з Кримської регіональної митниці також стягнуто виконавчий збір та постановою про закінчення виконавчого провадження встановлено, що рішення суду про стягнення 5643,72 гривен виконано.

Оскільки між КРМ та ОСОБА_1 було укладено «Договір про повну матеріальну відповідальність» позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду у повному обсязі на підставі вказаного договору, а також на підставі того, що його постановою Феодосійського міського суду від 10.12.2002р. визнано винним у порушені правил дорожнього руху.

Сплачена сума становить пряму дійсну шкоду для позивача, у зв'язку с чим позивач просить стягнути в порядку регресу з відповідача 5643,72 гривни.

Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2006 року позовні вимоги Кримської митниці - задоволені частково.

Справа № 22-ц-1087-ф/2006р.                                          Головуючий у першій інстанції

Терентьєв А.Н.

    суддя-доповідач Моісеєнко Т.І.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь позивача матеріальна шкода у розмірі середньомісячного заробітку в сумі 692,42 гривни та судовий збір в сумі 51 грн. В іншій частині позову відмовлено.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач хоч і є винний у спричинені шкоди позивачу, може нести лише обмежену відповідальність в межах середньомісячного заробітку.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Кримська митниця подала апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що судом при ухваленні рішення були неповно з'ясовані обставини справи, що привело до порушення норм матеріального та процесуального законодавства. Апелянт вказує, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність відповідача в разі заподіяні, з його вини, збитків позивачу. Судом першої інстанції ці обставини не прийняти до уваги.

Апелянт просив скасувати рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2006 року в частині відмови в задоволені позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судом було встановлено, що 24 жовтня 2002 року, тобто у період знаходження ОСОБА_1 у трудових відносинах з Кримською регіональною митницею, з вини відповідача та у в час виконання нім трудових обов'язків, мала місце цорожньо-транспортна пригода, якою ОСОБА_2 була спричинена матеріальна та моральна шкода.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 23.03.2004 р. з Кримської регіональної митниці на користь ОСОБА_2 було стягнуто 5643,72 гривни. Це рішення суду, згідно постанови відділу державної виконавчою служби Головного управління Міністерства юстиції України в АР Крим від 22.08.2005 року, виконано у повному обсязі.

Судом також встановлено, що в період знаходження відповідача і позивача в трудових відносинах, між ними був укладений „Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність" НОМЕР_2, згідно якому ОСОБА_1. приймав на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження довірених йому організацією матеріальних цінностей".

Однак, згідно статті 135-1 Кодексу законів про працю України письмові договорі про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до чинної постанови Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань № 447/24 від 28.12.77р. „Об утверждении перечня должностей и работ, замещаемых или выполняемых работниками, с которыми предприятием, учреждением, организацией могут заключаться письменные договори о полной материальной ответственности за не обеспечение сохранности ценностей, переданных им для хранения, обработки, продажи (отпуска), перевозки или применения в процессе производства, а также типового договора о полной индивидуальной материальной ответственности" посада водія, для якої було би обов'язковим укладення з роботодавцем договору про повну матеріальну відповідальність, відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач виконував лише технічні обов'язки водія службового автомобіля.

Судова колегія згодна з висновками суду першої інстанції про те, що „Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність" № 29 від 15 червня 2000р. був укладений неправомірно. Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що ОСОБА_1. може нести тільки обмежену матеріальну відповідальність на підставі статті 132 Кодексу законів про працю України працівники, згідно положень, якої працівники, з вини яких заподіяно шкоду організації, несуть матеріальну відповідальність у розмірі дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального та матеріального законодавства.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 303,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кримської митниці Державної митної служби України -відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2006 року - залишити без зміни.

Ухвала набуває чинності з дня проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 2 місяців.