Господарський суд міста Севастополя
Іменем України
РІШЕННЯ
"05" червня 2006 р. | справа № 20-3/063 |
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю „Пілар” (99040, м. Севастополь, вул. Ген. Коломійця,2) |
до відповідача | Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Ріон” (99040, м. Севастополь, вул. Ген. Коломійця,2) |
про | визнання недійсним Акту про зарахування взаємних вимог |
Суддя Гоголь Ю.М.
За участю представників:
Позивач –не з’явився;
Відповідач –Светлічна Галина Павлівна, довіреність №9 від 27.04.06.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Пілар” звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Ріон” про визнання недійсним Акту про зарахування взаємних вимог, укладеного між сторонами 05.04.05.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Акт про зарахування взаємних вимог від 05.04.05 було укладено з порушенням вимог законодавства щодо змісту, а невідповідність змісту правочину вимогам законодавства в момент укладення такого правочину є підставою визнання його недійсним (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).
На думку позивача, на момент укладання оспорюваного Акту між сторонами не існувало зустрічних взаємних однорідних вимог на суму 12064,00 грн.
Відповідач в наданому відзиві на позов, позовні вимоги не визнав, з тих підстав, що в момент укладання Акту про зарахування взаємних вимог між сторонами існували однорідні вимоги, у зв’язку з чим, саме позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Пілар” звернулося до відповідача із проханням провести зарахування взаємних вимог. Зазначена пропозиція була прийнята, та 05.04.05 між сторонами укладений Акт про зарахування зустрічних вимог.
Згідно до ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської Хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 № 802-IV), статті 10 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 № 3018-III, статті 18 Закону України “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989 № 8312-XI і по клопотанню позивача, судочинство здійснювалось на російській мові.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд встановив.
05 квітня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Пілар” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Ріон” укладений Акт про зарахування взаємних вимог, відповідно до умов якого кредитор та боржник дійшли до угоди про припинення зобов’язань шляхом зарахування взаємних вимог.
Підставою для укладення Акту стали наступні документи: Акт звірки між Товариством з обмеженою відповідальністю „Пілар” і Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Ріон” від 28.03.05, який підтверджує кредиторську заборгованість ТОВ „Пілар” в сумі 12064,00 грн., за яким ТОВ „Пілар” є боржником, а ТОВ „Фірма „Ріон” є кредитором; Договір оренди №1 від 04.04.05 відповідно до якого на суму 12064,00 грн. ТОВ „Пілар” є кредитором, а ТОВ „Фірма „Ріон”.
Розмір взаємних вимог, які погашаються виходячи з вищевикладених документів складає 12064,00 грн.
Пунктом 2 Акту сторони домовились, що після підписання даного Акту на суму 12064,00 грн. не мають один до одного ніяких взаємних вимог.
Зазначений Акт був підписаний обома сторонами –Товариством з обмеженою відповідальністю „Пілар” і Товариством з обмеженою відповідальністю „Ріон” без зауважень і заперечень.
Однак, не погодившись із Актом про зарахування взаємних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю „Пілар” звернулося до суду із позовом, про визнання Акту про зарахування взаємних вимог недійсним.
Суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є підставою недійсності правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з оформленням Товариством з обмеженою відповідальністю „Пілар” договору на постачання електричної енергії з Відкритим акціонерним товариством „ЕК „Севастопольенерго” до бази відпочину, розташованій за адресою: місто Севастополь, Качинське шосе,35, 01 березня 2004 року (вих.№02/3) ТОВ „Пілар” звернувся до ТОВ „Фірма „Ріон” з проханням проводити оплату за фактично використану ним електроенергію за лічильником №576635 з 01.01.04 на період до обліку ВАТ „ЕК „Севастопольенерго” й укладання з останнім договору (арк.с.40).
Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Ріон” прийняв пропозицію позивача, та продовжував оплачувати енергопостачальнику використаної ТОВ „Пілар” електричної енергії за лічильником №576635 згідно укладеного ним договору з ВАТ „ЕК „Севастопольенерго” №1373 у межах встановленого обсягу постачання енергії й потужності.
Відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Таким чином, суд вважає, що між ТОВ „Пілар” і ТОВ „Фірма „Ріон” був фактично укладений договір, та він відповідає загальним вимогам положень Цивільного кодексу України щодо вимог до вчинення право чину. В даному випадку недодержання сторонами письмової форми право чину немає наслідком його недійсність, оскільки ТОВ „Фірма „Ріон” учинив обумовлені договором дії, а ТОВ „Пілар” письмово підтвердив їх завершення.
Відповідно до вказаного договору сторони підписали Акти надання, приймання виконаних робіт за використану ТОВ „Пілар” у період з 2004, січень-березень 2005 електроенергію за лічильником №576635: Акт від 18.01.05 №0000000001, Акт від 28.03.05 №00000002 на загальну суму 11564,00 грн., що й підтверджується Актом звіряння №1 від 28.03.05.
Також судом встановлено, що за рахунок компенсації витрат з договору за використану електроенергію ТОВ „Пілар” сплатив ТОВ „Фірма „Ріон” за платіжним дорученням від 18.01.05 кошти у сумі 1500,00 грн. Отже, борг позивача за укладеним договором станом на 01.04.05 залишився у сумі 10064,00 грн.
25.03.05 ТОВ „Пілар” звернувся до ТОВ „Фірма „Ріон” з проханням провести за рахунок останнього повірку лічильника для його пред’явлення ВАТ „ЕК „Севастопольенерго” з виконанням необхідних робіт із демонтажу, ремонту, повірки та установлення лічильника з гарантією оплати виконаних робіт. Сторони визначили суму вартості електроенергії на період користування нею без лічильника у сумі 2000,00 грн., про що був складений Акт надання, приймання виконаних робіт від 01.04.05 №0002 (арк.с.46).
Таким чином, загальна сума заборгованості за використану електричну енергію до здачи ТОВ „Пілар” обліку ВАТ „ЕК „Севастопольенерго” складає 12064,00 грн.
04.04.05 ТОВ „Пілар” звернулося до ТОВ „Фірма „Ріон” із проханням розглянути пропозицію погашення боргу шляхом передачі відповідачу у користування на умовах оренди трьох збірно-щитових будинків з інвентарними номерами 9625,9626,9627 з 01.04.05 по 01.09.05, розташованих на території ТОВ „Фірма „Ріон” за адресою: місто Севастополь, Качинське шосе,33.
Зазначена пропозиція були прийнята, та між сторонами 04.04.05 укладений договір оренди №01, розділом 5 якого передбачений порядок розрахунків шляхом зарахування зустрічних вимог на підставі підписаного сторонами Акту.
Відповідно до статі 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Таким чином, суд вважає, що між сторонами виникли зустрічні зобов’язання: грошова компенсація ТОВ „Пілар” перед ТОВ „Фірма „Ріон” за використовування електричної енергії по лічильнику №576635 згідно договору та Актів №00000002 від 28.03.05, №0002 від 01.04.05 у сумі 12064,00 грн. з однієї сторони, та грошова сплата ТОВ „Фірма „Ріон” ТОВ „Пілар” у сумі 12064,00 грн. згідно Договору оренди трьох збірно-щитових будинків від 04.04.05 за №1 з іншої сторони, які відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України можна припинити зарахуванням.
У зв’язку з чим, саме позивач –ТОВ „Пілар” звернувся до ТОВ „Фірма „Ріон” із заявою про проведення зарахування взаємних вимог у порядку статті 601 Цивільного кодексу України. (арк.с.43). Зазначена пропозиція була прийнята, та 05.04.05 між сторонами був укладений Акт про зарахування зустрічних взаємних вимог.
Крім того, суд враховує, що зазначений Акт був підписаний обома сторонами без зауважень і заперечень.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Пілар” задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові у позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Вирішив:
1. У задоволенні позову відмовити.
Суддя Ю.М.Гоголь
Рішення оформлено згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України та підписано 13.06.06