Cправа № 2-370/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року смт. Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого-судді Орленко Л.О.,
при секретарі Пономарьовій В.В.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представників відповідачів ОСОБА_4,ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до відповідачів Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області, Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області, відділу Держкомзему у Веселинівському районі Миколаївської області, про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування,
В С Т А Н О В И В:
13 вересня 2010 року ОСОБА_6, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. В обґрунтування позовних вимог вказали, що вони є звідними дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9.
20 лютого 2000 року померла ОСОБА_8, після смерті якої відкрилася спадщина на належні їй на праві власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, передану для обслуговування цього будинку.
ОСОБА_8 заповіту не залишила, тому згідно зі ст. 529 ЦК УРСР вiд 18.07.1963 року № 1540-VI, що діяв на той час, її спадкоємцями за законом у першу чергу стали чоловік ОСОБА_9 та дочка ОСОБА_6.
Провівши поховання ОСОБА_8, обидва спадкоємці звернулися до Веселинівської державної нотаріальної контори та подали заяви про прийняття спадщини. 14 вересня 2001 року спадкоємці отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, де було зазначено, що спадкове майно складається лише з будинку. Це мало місце у зв’язку з тим, що в Державному акті на право приватної власності на землю серії МК № 00194, виданому 16 грудня 1993 року Веселинівською селищною радою Миколаївської області, було виявлено цілу низку помилок. Тому, враховуючи можливість отримання додаткового свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_9 і ОСОБА_6 вирішили звернутися до нотаріуса ще раз після внесення змін до Державного акту.
Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 звернулися до Веселинівської філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації та зареєстрували свої права на частки в будинку, а саме – на ? частину будинку кожен.
В подальшому ОСОБА_9 та ОСОБА_6 намагалися внести зміни до Державного акту, але Веселинівським земельним відділом їм у цьому було відмовлено. У зв’язку з віддаленістю місця проживання ОСОБА_6 та хворобою ОСОБА_9 це питання залишилося не вирішеним.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_9, після смерті якого відкрилася спадщина на належну йому ? частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та ? частину земельної ділянки, переданої для обслуговування цього будинку, успадковані ним після смерті ОСОБА_8
ОСОБА_9 заповіту не залишив, а тому у відповідності зі ст. 1261 ЦК України право на спадкування за законом у першу чергу отримали його діти – ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Провівши поховання батька, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Веселинівської державної нотаріальної контори, де подали заяви про прийняття спадщини. 26 грудня 2006 року вони отримали свідоцтва про право на спадщину за законом. В подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Веселинівської філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації та зареєстрували свої права частки в будинку, а саме – на ? частину будинку кожен. Але, у видачі свідоцтва про право на спадщину на успадковану ними частину земельної ділянки спадкоємцям було відмовлено у зв’язку з ненаданням правовстановлюючого документу.
На даний час позивачі є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1, а земельна ділянка, передана для обслуговування цього будинку, залишається значитися власністю померлої ОСОБА_8
Для вирішення цього питання позивачі звернулися до Веселинівської державної нотаріальної контори з питанням про узаконення права на успадковану земельну ділянку, але їм було відмовлено в зв’язку з невідповідністю Державного акту вимогам чинного законодавства та наявністю в ньому цілої низки необумовлених помилок. Після цього, позивачі звернулися до Веселинівської селищної ради, як органу, який видав Державний акт, та Веселинівської райдержадміністрації і відділу Держкомзему у Веселинівському районі Миколаївської області, як органів, які вирішують земельні питання з приводу внесення виправлень до Державного акту. Веселинівською селищною радою було визнано факт наявності помилок в Державному акті, але у внесенні виправлень чи змін позивачам було відмовлено з причини неможливості видачі дублікату Державного акта після смерті власника та рекомендовано звернутися до суду для вирішення цього питання.
Зважаючи на те, що позивачі не мають можливості іншим шляхом захистити своє право на спадщину, тому вони і звернулися до суду із зазначеним позовом.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов підтримали та просять визнати за ними в порядку спадкування право спільної часткової власності на земельну ділянку, площею 408 кв.м., передану для обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та визначити, що ОСОБА_6 належить ? частина, ОСОБА_2 належить ? частина, ОСОБА_3 – ? частина цієї земельної ділянки.
Представник позивачки ОСОБА_6 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі і з тих же підстав, просить позов задовольнити та визнати право власності позивачів в порядку спадкування на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 408 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1, пропорційно до часток позивачів у праві власності жилого будинку.
Представник відповідача Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області ОСОБА_5 та представник відповідача відділу Держкомзему у Веселинівському районі Миколаївської області ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримали повністю і просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_10 в судове засідання не з’явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву від 26.10.2010 року із проханням розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги визнав повністю.
Заслухавши пояснення позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_6 – ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_8. Після її смерті відкрилася спадщина на належний їй на праві власності будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1, та на земельну ділянку площею 408 кв. м., передану їй у власність для обслуговування цього житлового будинку. Провівши поховання ОСОБА_8, спадкоємці першої черги за законом чоловік та дочка ОСОБА_9 та ОСОБА_6 прийняли спадщину та 14 вересня 2001 року кожен із них отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складалося з житлового будинку АДРЕСА_1. Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_9 та ОСОБА_6 зареєстрували право власності кожен на 1/2 частину будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Згідно зі ст. 1261 ЦК України право на спадкування за законом у першу чергу отримали його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які звернулися до Веселинівської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини та 26 грудня 2006 року отримали свідоцтва про право на спадщину за законом та зареєстрували у Веселинівській філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації своє право власності на ? частину будинку, а саме на ? частку спадкового будинку кожен. (а.с.13,14, 16-20). В 2010 році позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до державного нотаріуса з питанням про отримання свідоцтва про право на спадщину на успадковану ними земельну ділянку, але їм було відмовлено через невідповідність Державного акта на право приватної власності на землю вимогам чинного законодавства, а саме – вимогам Постанови Верховної ради України від 13 березня 1992 року № 2201 –ХІІ «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею». Як вказує завідуюча нотаріальною конторою в консультації від 09.09.2010 р. № 369/01-14 в Державному акті на право приватної власності на землю серії МК № 00194 наявний ряд розбіжностей: його видано громадянці « ОСОБА_8 », у плані зовнішніх меж земельної ділянки вказано «ОСОБА_8» В свідоцтві про смерть померла зазначена як ОСОБА_8. Адреса проживання ОСОБА_8 вказана в Державному акті: АДРЕСА_2, натомість як з інших документів вбачається, що померла проживала у житловому будинку АДРЕСА_1. (а.с.26).
З метою внесення змін до Державного акта на право приватної власності на землю серії МК № 00194 позивачі звернулися до Веселинівської селищної ради, Веселинівської райдержадміністрації та до відділу Держкомзему. Веселинівською селищною радою було визнано факт наявності помилок у Державному акті, але у внесенні виправлень чи змін було відмовлено з мотивів неможливості видачі дублікату Державного акта після смерті власника та рекомендовано звернутися до суду, що підтверджується листами № 1668 від 07.09.2010 р. за підписом заступника селищного голови ОСОБА_11 (а.с.23) та № 1009-01-06 від 09.09.2010 р. за підписом начальника відділу Держкомзему у Веселинівському районі ОСОБА_12 (а.с.25).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Факт того, що ОСОБА_8 була власником земельної ділянки площею 408 кв. м., наданої їй для обслуговування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується рішенням Веселинівської селищної ради про передачу їй земельної ділянки у власність та Державним актом серії МК № 00194, виданим 16 грудня 1993 року Веселинівською селищною радою Миколаївської області, та визнається відповідачем Веселинівською селищною радою як органом, який прийняв рішення про передачу земельної ділянки у власність і видав та зареєстрував державний акт, та іншими відповідачами.
Частиною 5 ст.1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом та Витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, довідкою з комунального підприємства Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації. (а.с.13-20) та матеріалами спадкової справи № 279/05.
Згідно зі ст. 1225 ЦК України та ст.131 ЗК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Позивач ОСОБА_6 являється громадянкою Російської Федерації (а.с.27), однак у відповідності до ч.2, ч.3 ст.81 ЗК України може набути право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення у разі прийняття спадщини.
Оскільки позивачка ОСОБА_6 прийняла спадщину на ? частину житлового будинку, то за нею може бути визнано право власності на відповідну їй частку земельної ділянки, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ч.4 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку.
Враховуючи вимоги цієї статті та те, що позивач ОСОБА_6 набула право власності на ? частину жилого будинку, а позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули право власності по 1/4 частині жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1, то суд вважає, що є підстави для визнання за позивачами ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у порядку спадкування права спільної часткової власності на земельну ділянку пропорційно до їх часток у праві власності жилого будинку, а саме: за ОСОБА_6 на ? частину успадкованої земельної ділянки, а за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по ? частині успадкованої земельної ділянки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити повністю.
Визнати у порядку спадкування за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 408 кв. м., передану для обслуговування житлового будинку, розташовану в АДРЕСА_1, та визначити, що: ОСОБА_6 належить ? (одна друга) частка у праві спільної власності на земельну ділянку площею 408 кв. м., передану для обслуговування житлового будинку, розташовану в АДРЕСА_1; ОСОБА_2 належить ? (одна четверта) частка у праві спільної власності на земельну ділянку площею 408 кв. м., передану для обслуговування житлового будинку, розташовану в АДРЕСА_1; ОСОБА_3 належить ? (одна четверта) частка у праві спільної власності на земельну ділянку площею 408 кв. м., передану для обслуговування житлового будинку, розташовану в АДРЕСА_1.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Веселинівського районного
суду Миколаївської області Л.О. Орленко