Справа 2-1665/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2009 року м. Чернігів
Новозаводський районний суд м. Чернігова
в складі: головуючого - судді Косач І.А.
при секретарі Пампуха А.Ф.
з участю представників позивача ОСОБА_1, Бачурної Н.О.,
Бурлаченка А.І.
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» до ОСОБА_5 про визнання договору позики та розписки недійсними, -
В С Т А Н О В И В:
09.04.2010 року ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору позики та розписки недійсними, мотивуючи свої вимоги наступним.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 09.09.09 р. по справі « 22ц-1937 стягнуто заборгованість за усним договором позики, укладеним між позичальником ТОВ «Агро компанія «Фрут-сервіс» та позикодавцем ОСОБА_5, на підтвердження якого суд прийняв нібито складену директором ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» ОСОБА_1 розписку від 22.02.07 р. на суму 39000 доларів США. Вважають договір позики недійсним через його безгрошовість внаслідок підроблення розписки від 22.02.07 р. Дана розписка є підробною, оскільки боргова розписка від 22.02.2007 року виготовлена з використанням чистого аркуша паперу з підписом та печаткою товариства. Розписка від 22.02.07 р. ніколи не підписувалася директором товариства ОСОБА_1 (саме як розписка в отриманні 22.02.07 р. грошових коштів в сумі 39 тис. доларів США), грошові кошти ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» не отримувалися, а фактично документ, який представлений ОСОБА_5 в якості розписки був виготовлений шляхом роздрукування на принтері тексту, набраного на комп’ютері на аркуш паперу формату А4, на якому вже знаходився справжній підпис ОСОБА_1 та справжній відбиток печатки товариства. Документ, який датований під еназвою «Розписка» 22.07.07 р. був складений реально не раніше жовтня 2007 року, оскільки 01.10.2007 року офісне приміщення ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» було неправомірно захвачено особами(серед них був і ОСОБА_6, який розписався на розписці в якості свідка), які не мали права на такі дії, замки на дверях до приміщення були змінені, доступ працівників, в тому числі і головного бухгалтера та директора, обмежено. Перебуваючи достатній час у приміщення товариства у сторонніх осіб був доступ і до чистих аркушів паперу без тексту, але з оригінальним підписом ОСОБА_1 та оригінальним відбитком печатки.
В зв’язку з наведеним, вважають, що ні при складені розписки (її підроблені), ні при укладені безпосередньо договору позики від 22.02.07 р. не було вільного волевиявлення ТОВ «Агро компанія «Фрут-сервіс» не було бажання настання реальних наслідків щодо отримання позики від ОСОБА_5, грошові кошти фактично не отримувалися від ОСОБА_5, що є підставами для визнання недійсними розписки та договору позики від 22.02.07 р. на підставі ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 1051 ЦК України.
Просили визнати недійсними розписку та договір позики від 22.02.07 р. між ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» та ОСОБА_5 на суму 39999 доларів США.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили задовольнити. Додатково пояснили, що директор товариства ОСОБА_1 був у відряджені та не міг підписати розписку.
Представник відповідачки позов не визнав. Просив застосувати строк позовної давності.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що гроші ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-Сервіс» під позику отримало для придбання магазину. Розписка є невід’ємною частиною договору позики. Він був присутній при підписані розписки та передачі грошей. Директор ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» ОСОБА_1 заніс виготовлену розписку вже ним підписану та з печаткою. Це відбувалося в приміщені ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс». Ознайомившись з текстом розписки, він поставив свій підпис, чим засвідчив факт передачі грошей. Хто виготовив розписку, йому невідомо. При передачі грошей були присутні він, ОСОБА_7 та ОСОБА_5.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи № 2-1422/09 Деснянського районного суду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як було встановлено в судовому засіданні, 20 лютого 2007 року між директором ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_5 передала у власність, а ОСОБА_1 прийняв грошові кошти в сумі 20000 доларів США строком до 01.06.2007 року. Згідно п. 1 зазначеного Договору, цей Договір є укладеним із моменту передання грошей. На підтвердження цього факту Позичальник у відповідності зі ст. 545 ЦК України повинен видати письмову розписку про одержання вказаної суми від Позикодавця (а.с. 10 справа № 2-1422/09 Деснянського районного суду м. Чернігова).
22 лютого 2007 року ОСОБА_1, який діяв в інтересах ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» на підставі Статуту, було видано розписку, згідно якої ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_5 в присутності свідка ОСОБА_6 в борг суму 39000 доларів США, що на день укладання розписки складає 196950,00 грн по офіційному курсу НБУ, для викупу магазина по адресу вул.. Шевченко, 31 м. Чернігів та зобов’язується повернути кошти в сумі 39999 доларів США до 01.06.2007 року або суму в гривнях еквівалент 39999доларів США по офіційному курсу НБУ на день повернення боргу (а.с. 5, оригінал знаходиться в матеріалах цивільної справи № 2-1422/09 Деснянського районного суду м. Чернігова).
10.09.2009 року ОСОБА_5 звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова до позивача про стягнення боргу, відсотків за прострочення зобов’язання та моральної шкоди. Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 09.09.2009 року позов ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» на користь ОСОБА_5 306930 грн. боргу за договором позики та 14943 грн. 96 коп. в рахунок 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, а всього 321873 грн. 96 коп., 1730 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 7). Даним рішенням суду встановлено, що у розписці від 22.02.07 року, зазначено, що директор товариства, діючи в інтересах товариства на підставі Статуту, одержав у ОСОБА_5 у борг 39000доларів США та зобов’язався повернути борг у строк до 01.06.07 року. Підпис керівника товариства засвідчений відповідною печаткою. Доводи відповідачів про підроблення розписки не підтверджені жодними доказами. Зважаючи, що ОСОБА_1 ухиляється від проведення експертизи, та згідно з нормами ч. 1 ст. 146 ЦПК України, суд вважає встановленим, що розписку про отримання у борг від позивача, діючи в інтересах ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс», видав і підписав директор товариства ОСОБА_1. Дане рішення суду набрало законної сили(а.с.6-7).
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Недійсність договору позики та розписки позивач пов’язує з тим, що при складені розписки та укладені безпосередньо договору позики від 22.02.07 р. не було вільного волевиявлення ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс», не було бажання настання реальних наслідків щодо отримання позики від ОСОБА_5, грошові кошти фактично не отримувалися від ОСОБА_5, що є підставами для визнання недійсними розписки та договору позики від 22.02.07 р. на підставі ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 1051 ЦК України.
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
В судовому засіданні представниками позивача не доведено тих обставин, на які вони посилаються.
Як вбачається з матеріалів справи, факт укладення договору позики від 20.02.2007 року сторонами не заперечується. Судовим рішенням встановлено факт, що розписку про отримання у борг від позивача, діючи в інтересах ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс», видав і підписав директор товариства ОСОБА_1 Згідно висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 469 від 15.10.2010 року, друкований текст розписки наданої на експертизу від 22.02.2007 року, яка розпочинається словами «Я, ОСОБА_1» і закінчується словами «…по офіційному курсу НБУ на день повернення боргу», ймовірно виконувався на аркуш паперу з вже проставленим на ньому відбитком печатки ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» України м. Чернігів код 32481025 та підписом від імені ОСОБА_1 У зв’язку з тим, що у досліджуваній розписці її реквізити (текст, відбиток печатки, підпис від імені ОСОБА_1 виконані окремо і не мають пересікань між собою) вирішити питання у більш категоричній формі неможливо (а.с.105-111). Даний висновок експерта стосовно доводів позивача про те, що документ, який представлений ОСОБА_5 в якості розписки був виготовлений шляхом роздрукування на принтері тексту, набраного на комп’ютері на аркуш паперу формату А4, на якому вже знаходився справжній підпис ОСОБА_1 та справжній відбиток печатки товариства, не є категоричним, тому не є допустимим доказом, стосовно вказаних позивачем обставин. Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд критично оцінює надані представником позивача до суду в якості доказів, телефонограму від 20.02.2007 року, посвідчення про відрядження від 20.02.2007 року (а.с.136-138), оскільки не були надані представником «Агрокомпанії «Фрут-сервіс» під час розгляду цивільної справи № 2-1422/09 Деснянським районним судом м. Чернігова та не заявлялись як доказ по справі. Крім того, до суду не надано наказів про відрядження директора ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс». Надані до суду в якості доказу копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.04.2008 року, іпотечного договору № 30007Z245 від 27.06.2007 року (а.с. 140-143), кредитного договору № 11176480000 від 26.06.2007 року (а.с. 145-155) не спростовують факту отримання коштів в борг по розписці від 22.02.2007 року та її підроблення.
Крім того, позивачем пропущено трирічний строк звернення до суду з вимогою про визнання договору позики недійсним, клопотання про поновлення строку та про поважність причин пропуску строку, представниками позивача не заявлялось.
Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 209, 213 - 215 ЦПК України, ст. ст. 203, 205, 1051 ЦК України,-
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» до ОСОБА_5 про визнання договору позики та розписки недійсними – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Новозаводського
районного суду м. Чернігова І.А.Косач