Справа № 2а-339/10

П О С Т А Н О В А

Іменем                 України

             17 листопада 2010 року суддя Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області  Соловйова Л.Я.

розглянувши у скороченому провадженні  справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до  управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу  про  визнання протиправною бездіяльність відповідача,  зобов’язання донарахувати  і  виплатити   недоотриману   суму  підвищення  до пенсії   як  дитині  війни за період з 12 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року, -

        ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2  звернувся до суду з адміністративним позовом, просив суд визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу щодо не проведення нарахування та виплати протягом періоду з 01.01.2007 року по 01.10.2010 року  державної соціальної підтримки дітей війни  у вигляді підвищення до пенсії  у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком  у відповідності до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та  зобов’язати відповідача донарахувати і виплатити на користь позивача недоотриману суму підвищення до пенсії дітей війни за період з 01.01.2007 року по 01.10.2010 року  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком передбачену  ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  в сумі 5459 грн..

Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що він має статус – дитина війни.  Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна доплата до пенсії  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак таку допомогу він отримує не в повному обсязі.  У квітні  2010 року  він звернувся до відповідача з питанням відновлення його права на отримання підвищення до пенсії в передбаченому законом розмірі. Проте, відповідач добровільно виплатити недоплачену  суму  допомоги до пенсії відмовився.  Просить його  вимоги задовольнити.

 Ухвалою Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 28.10.2010 року  відмовлено позивачу у поновленні пропущеного строку звернення до суду  за період з 01.01.2007 року по 11.04.2010 року включно.  Вимоги  в частині  визнання протиправною бездіяльність відповідача та  зобов’язання донарахувати і виплатити   недоотриману   суму  підвищення  до пенсії   як  дитині  війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007 року по 11.04.2010 року включно  - залишені без розгляду, оскільки відсутні підстави для поновлення строку.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2010 року відкрито скорочене провадження по даній адміністративній справі.  

15 листопада 2010 року  від  відповідача  надійшло заперечення проти позову, а  тому суд розглядає дану справу в межах строку передбаченого п.4 ч.5 ст.183-2 КАС України.  

В своїх письмових  запереченнях  Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу  просить відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі. Свої заперечення обгрунтовують тим, що допомогу позивачу виплачують на підставі п.8 Постанови КМУ від 28.05.2008 року, яка є обов»язковою до виконання.  Дії Управління  повністю відповідають чинному законодавству України та є правомірними. Відповідач діяв у межах своїх повноважень, у спосіб, встановлений чинним законодавством, а тому вимоги позивача не можуть бути задоволені.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне

ОСОБА_2   народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), знаходиться на пенсії за віком  та відповідно до ст.1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитина війни», що підтверджується довідкою управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної в місті ради м.Кривого Рогу №28 від 25.10.2010 року (а.с.14).  

 Згідно листа  від 06.05.2010 року (а.с.9-10),  заперечень на позовну заяву від 11.11.2010 року (а.с.19), ОСОБА_2   виплачувалася щомісячна  надбавка до пенсії  «Дітям війни»   з 01.10.2008 року по 01.10.2010 року включно  в розмірі  49,80 грн. в місяць.

 Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про  задоволення позовних вимог,  з  наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. УПФУ в Інгулецькому  районі м.Кривого Рогу, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6   Закону № 2195- IV і здійснити позивачу відповідні нарахування, але на порушення цієї правової норми таких нарахувань в повному обсязі не проводило.

Як убачається з матеріалів справи, виплата позивачу підвищення до пенсії як «дітям війни» з 12 квітня 2010 року здійснювалася в розмірі 49,80 грн. на підставі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», проте розмір підвищення, встановлений цією постановою, суперечить ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому не може бути застосований за нормою ч. 4 ст.9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру виплати підвищення до пенсії «дітям війни» підлягає застосуванню норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому відповідач в період з 12.04.2010р. по 01.10.2010 року  повинен нарахувати та виплатити позивачу пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, з урахування раніше проведених виплат.

Посилання відповідача у своїх письмових запереченнях суду на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, п. 8 якої було визначено, що «дітям війни» підвищення проводиться в іншому, ніж передбачено це Законом, розмірі, суд вважає безпідставним, оскільки така постанова є підзаконним нормативним актом, а надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка бере свій початок із вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які є чинними та домінуючими щодо підзаконних нормативних актів.  

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише за ст. 28 Закону України   «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»   і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Із зазначених підстав суд визнає, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28    Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком.  Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-  IV не можуть бути підставою  для відмови у задоволенні позову, оскільки на органи Пенсійного фонду України  покладено обов»язок  по нарахуванню та виплаті пенсії згідно з законом, в тому числі з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».  

Разом з запереченнями на позовну заяву відповідач не надав копії розпоряджень про перерахунок допомоги позивачу, як дитині війни  в  2010 році  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та не оспорює виплачені ним позивачу суми за період з 12 квітня 2010 року, а тому розрахунок недоплати повинен зробити сам відповідач згідно з його компетенцією.

 Таким чином, при визначенні розміру підвищення, відповідно до ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни», застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».          На підставі положень ст.ст. 3, 6 Закону № 2195-  IV встановлено конкретний розмір державної соціальної гарантії дітям війни у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком та передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими  актами.  

Частиною 3 ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Суд вважає, що розміри вказаної вище виплати позивачу не відповідали вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

   Згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав,  свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.  З позовом ОСОБА_2 звернувся  до суду 12.10.2010 року та просить задовольнити вимоги по 01.10.2010 року.

На підставі вищевикладеного,  позовні вимоги підлягають задоволенню з 12 квітня 2010 року по 01.10.2010 року, тобто до періоду, по  який просить позивач.  

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача  понесені останнім  судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп..        

На підставі ст.ст.8,22,46,64, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.3,6  Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,   ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  ст.52 Закону України  «Про державний бюджет України на 2010 рік  та керуючись ст.ст. 8-12,  69, 71, 94, 99, 100, 159-163, 183-2   КАС  України, суд,  -

                           ПОСТАНОВИВ :       

Визнати протиправною бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу щодо  не проведення нарахування і виплати ОСОБА_2  щомісячної доплати  до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  встановленої ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»    за  період з  12 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року.  

  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу здійснити перерахунок  та виплатити на користь ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії   відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”   за  період  з 12 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року  з підвищенням її на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком  з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням різниці, яка була виплачена у вказані періоди.

   Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі  3 грн. 40 коп. за рахунок коштів державного бюджету України.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

   Суддя