Справа № 2а-141/2010

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї НИ  

24 листопада  2010 року  Нововоронцовський районний суд Херсонської області

в  складі: головуючого  судді Каневського В.О.

при  секретарі Кателевській Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Нововоронцовка  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Нововоронцовському районі Херсонської області про поновлення пропущеного строку та стягнення  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

ВСТАНОВИВ :

24 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Нововоронцовському районі Херсонської області про визнання неправомірною відмову відповідача  щодо виплати соціальної допомоги  та стягнення невиплаченої соціальної допомоги  «Дітям війни»,  мотивуючи тим, що відповідно до законодавства вона має статус дитини війни  і право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 6 цього Закону  передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Всупереч вказаній статті Закону України «Про соціальний захист дітей війни» доплата до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за  2006 рік  їй не виплачувалася, за період 2007- 2010 році – виплачувалась не в повному обсязі. У зв’язку з чим невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2007-2010роки   складає 5642,16 грн.

Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати їй вказаної допомоги протиправними, просить суд зобов'язати  управління  Пенсійного  фонду України в Нововоронцовському районі здійснити  їй нарахування та виплату  щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України  « Про соціальний  захист дітей війни» за період з 2007-2010 роки в сумі 5642,16 грн.          

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просила суд їх задовольнити.  Позивач питання про відшкодування судових витрат не ставить.

Представник управління Пенсійного фонду України в Нововоронцовському районі Антонюк Т.В. в судовому засіданні позов не визнала , посилаючись на  письмові заперечення надані суду. Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачкою пропущено строк звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.  Посилаючись на наведене, представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. 

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.         

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів  або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Судом встановлено, що ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно з чинним законодавством України є дитиною війни.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначаються Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 1 цього Закону дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Державна соціальна гарантія – встановлений цим законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни. 

Ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»  передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. 

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

При визначенні спеціального розміру, з якого повинні обчислюватися підвищення до пенсії дітям війни слід виходити з положень Закону України «Про прожитковий мінімум».

Так, відповідно до ст.2 вказаного Закону прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про прожитковий мінімум» посадові особи, винні у порушенні законодавства про прожитковий мінімум, несуть відповідальність згідно із законами.

Закон України « Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, набрав чинності 01 січня 2006 року.  

Законом України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19 грудня 2006 року було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».   

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними  положення  п.12 ст. 7  Закону  України  «  Про  Державний  бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України  « Про соціальний захист дітей війни».   

Отже, з 01.01.2006р. по 01.01.2007р. діяло положення ст. 6 Закону України « Про соціальний    захист дітей війни», з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року соціальна допомога дітям війни виплачувалася згідно Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік». Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення, знову почали діяти положення ст.6 Закону України « Про соціальний  захист дітей війни», тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, а саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Законом України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, внесено зміни до Закону України    « Про соціальний захист дітей війни». Ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям  війни  до  пенсії  або  щомісячного  довічного  грошового  утримання,  державної соціальної   допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.      

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 – рп /2008 положення пункту 28 розділу 11 « Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року щодо внесення змін до Закону України  « Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України ( неконституційними).   

Статтею 71 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-У1 від 26 грудня 2008 року,  надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених бюджетними програмами.   

Вказана стаття передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни» залежить до розміру мінімальної пенсії за віком.                                                                                 

На виконання вищевказаної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії « дитина війни». Пунктом 8  постанови  Кабінету  Міністрів  України  № 530  від  28  травня  2008 року  « Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни ( крім тих,  на яких поширюється дія Законів України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірах, встановлених вказаною постановою. Розмір підвищення до пенсії з 01 січня 2009 року цією постановою не визначений і змін стосовно цього питання у 2009 році у вказану постанову не вносилося.   

Отже, стаття 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» з  01 січня 2009 року по теперішній  час є діючою у наступній редакції:  « дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».  

Згідно ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд встановив, що виплачуючи частково позивачу підвищення до пенсії,  передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни», управління Пенсійного фонду України в Нововоронцовському районі Херсонської області діяло необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне конкретніше сформулювати резолютивну частину постанови з метою можливості її виконання в подальшому. 

Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексам або іншими законами.

Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий  після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється  ухвала.

З огляду на дану норму,  внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.

В даному  випадку, позивачкою ОСОБА_1 пропущений  строк звернення  до суду не з  поважних причин. Позивачкою не висувалась  вимога щодо поновлення  пропущеного нею строку позовної давності,  а  представник  відповідача  просить їх застосувати, в зв’язку  з чим суд знаходить обґрунтованими підстави для відмови в задоволенні позову за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 23.05.2010 року з підстав пропуску строку позовної давності, та у зв’язку з цим відмовити у задоволенні цієї частини  позовних вимог.

Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивачки від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» за період з 24.05.2010 року по 24.11.2010 року відповідно до  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке було здійснено частково, в розмірі, що обчислюється з урахуванням фактично виплачених сум.

Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72,  122, 186 КАС України, суд, -

 ПОСТАНОВИВ  :

   Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Нововоронцовському районі Херсонської області здійснити  нарахування та виплату  ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за  віком  відповідно до статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Нововоронцовському районі Херсонської області здійснити нарахування  та виплату  ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» за період з 24.05.2010 року по 24.11.2010 року  відповідно до  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням фактично виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції  подається до Одеського адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, через Нововоронцовський районний суд.

Суддя