Рішення                                      справа №2-982/07

іменем України

23 квітня 2007 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі : судді Шевчук A.M., при секретарі Бірюков Я.Ю., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив :

У квітні 2007 року ОСОБА_1. звернувся  в суд   із зазначеним позовом, посилаючись на те, що знаходиться у шлюбі з відповідачкою із якою має неповнолітню доньку. Проте спільне життя з відповідачкою не складається через різні характери та погляди на життя, що породжує постійні сварки. Позивач просив шлюб з відповідачкою розірвати.

У попередньому судовому засіданні позивач не відмовився від вимог. Пояснив, що доньку слід залишити із відповідачкою, миритися не бажає, оскільки подальше спільне життя неможливе, просить не стягувати судові витрати на його користь та покласти на нього витрати за отримання свідоцтва про розірвання шлюбу.

Відповідачка позов визнала, про що надала суду письмову заяву, при цьому пояснила, що миритися не бажає, наполягає, щоб донька була із нею.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 cm. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому cm. і 74 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 cm. 174 ЦПК Укроаїни у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що сторони з 24 листопада 2004 року перебувають у шлюбі від якого мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4,5).

Як ствердив позивач та не заперечила відповідачка: подружжя через різні характери та погляди на життя постійно свариться, що істотно суперечить інтересам сторін.

Суд, згідно ч.2 ст.112 СК України, постановлює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд , керуючись ст.111 СК України, вживав заходи щодо примирення подружжя, однак позитивних результатів від такого примирення немає, подружжя миритися не бажає, тому шлюб слід розірвати.

Таким чином, визнання відповідачкою пред "явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Із пояснень сторін дитина проживає із відповідачкою, спору про виховання дитини між: ними не має. Суд покладає на позивача витрати за одержання свідоцтва про розірвання шлюбу. При визначенні розміру витрат враховує, що позивач є інвалідом третьої групи (а.с.6).

Суд за клопотанням позивача не відшкодовує йому судових витрат. Керуючись ст. ст. 111,112 СК України, ст. ст. 130,174 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстрований 24 листопада 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міського управління юстиції Житомирської області, актовий запис №616.

Доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити з матір»ю - ОСОБА_2.

При отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1   20 грн. державного мита, звільнивши від таких витрат ОСОБА_2

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 cm. 295 ЦПК України.