Справа №2-89/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

     29 листопада 2010р.                 Вільногірський міський суд Дніпропетровської обл.

у складі головуючого                                        судді Болоніної М.Б.

при секретарі                                                                Шараповій О.О.

за участю позивача                                                      ОСОБА_1

                  представника позивача         адвоката      ОСОБА_2              

                  відповідача                                                  ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вільногірськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист гідності та честі і відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про захист гідності та честі і відшкодування моральної шкоди (ар.с.3-4) та доповненням до нього (ар.с.26-27), де зазначає наступне.

 Позивач мешкає у приватному жилому будинку у АДРЕСА_1, по сусідству з ним, у АДРЕСА_2, проживає батько відповідача – ОСОБА_4, відповідач є власником цього будинку і часто навідується до батька для допомоги йому у веденні домашнього господарства.

У 2004р. на загальних зборах мешканців АДРЕСА_3 позивача було вповноважено виносити питання на розгляд зборів мешканців вулиці та вчиняти дії по вирішенню питань стосовно благоустрою вулиці, з того часу позивачем було організовано ремонт водопроводу, полагодження дороги на вулиці, полагодження енергопостачання та інші заходи з благоустрою.

24.05.2008р. позивач вирішив провести збори жильців АДРЕСА_3 з метою вирішення питань благоустрою вулиці власними засобами, про що оголосив завчасно. Приблизно о 19.00год. того ж дня біля будинку №29 зазначеної вулиці зібрались мешканці у кількості не менше 10 осіб, на збори з’явилась також і відповідач. Під час зборів позивач запропонував жильцям найняти вантажний автомобіль для засипки ям на дорозі вулиці відсівом щебеню, який він придбав раніше. Раптово відповідач підбігла до нього та безпідставно, без будь-якого приводу, почала висловлюватися на його адресу нецензурною брутальною лайкою, погрожувала йому застосуванням фізичної розправи, говорячи при цьому, що з ним розправляться якісь особи та що  якби він ходив пішки, а не їздив на автомобілі, то його б уже давно знайшли мертвим у посадці. Окрім того, відповідач робила руками непристойні жести, підносила їх до його обличчя, хапала його за одяг, від неї відчувався характерний запах алкоголю, по її зовнішньому вигляду позивач зрозумів, що вона знаходилась у стані алкогольного сп’яніння. Під час лайки відповідач також поширювала про нього недостовірні відомості, а саме те, що він, начебто, наживається від вчинення зазначених дій по благоустрою вулиці та привласнює собі частину коштів, які здають мешканці вулиці, хоча насправді він не привласнив з цих коштів жодної копійки. Позивач попросив її заспокоїтися, пояснюючи, що він діє не у власних інтересах, а в інтересах всіх мешканців вулиці, однак відповідач на його прохання припинити неправомірні дії не реагувала, продовжувала висловлюватися нецензурною лайкою на його адресу, внаслідок чого він був вимушений оголосити учасникам зборів, що збори не відбулися і пішов додому.

Зазначені дії та висловлювання відповідача ганьбили гідність та честь позивача в очах осіб, які були присутні на зборах, крім того у зв’язку з цим у нього погіршився стан здоров’я – підвищився артеріальний тиск, розболілася голова, за медичною допомогою до лікаря він не звертався.  

Неправомірними діями відповідача позивачу завдана моральна шкода, яку він оцінює сумою 3000грн., і яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв’язку з приниженням честі та гідності. Він є літньою людиною, відповідач же, яка набагато молодше  за нього, у присутності багатьох людей висловлювала образи нецензурною лайкою на його адресу, що спричинило втрату його авторитету серед мешканців вулиці та завдало значної моральної травми.

Позивач просить зобов’язати ОСОБА_3 спростувати перед загальними зборами мешканців вул. Південної поширені нею недостовірні відомості про те, що він у період з 2004р. по теперішній час присвоював кошти, які збирали мешканці вулиці для благоустрою, захистити його честь та гідність, зобов’язавши ОСОБА_3 принести вибачення за її дії та висловлювання протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, а також стягнути з неї на його користь завдану йому моральну шкоду у сумі 3000грн. і відшкодувати за її рахунок понесені ним судові витрати.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, суду також пояснив, що він у 2004р. був обраний старшим вулиці, завдяки йому багато зроблено для благоустрою вулиці. У 2007р. він протягнув 850м труби для води, вартість усіх робіт з прокладки та монтажу труби становила близько 27000грн. Для оплати робіт позивач за згодою мешканців вулиці продав металеві труби, які були придбані у 1991р. для проведення газу, виручив за них 11000грн., решту грошей у сумі 10600грн. для придбання пластикових труб зібрали мешканці вулиці, по 200грн. з двору.  Крім того, 1200грн. здали люди, які використовували будинки під дачі, ця сума частково була використана на оплату загортання траншеї. Траншея була загорнута  «Сталевою волею», з водієм якої позивач домовився приватним способом, документально ці витрати не підтверджуються.  

24.05.2008р. він зібрав збори мешканців вулиці для вирішення питання про оплату засипки ям на дорозі щебенем, оскільки для цього він за свій рахунок винайняв КамАЗ, сплатив водію за роботу 300грн. До нього підбігла ОСОБА_3 тикала дулі під ніс, погрожувала, нецензурно висловлювалась, вимагала звіту про використання суми 1200грн., які зібрали дачники. Він звертався до міліції з приводу дій ОСОБА_3, в нього погіршився стан здоров’я, але за медичною допомогою він не звертався.

Відповідач проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що дії, які описує позивач у позові, не відбувались, суду також пояснила, що будинок АДРЕСА_2, їй у 2008р. подарували батьки, вона там мешкає з травня по жовтень. Протягом багатьох років позивач та її батько ОСОБА_4 знаходяться у неприязних відносинах, ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з позовами до батька з різних приводів, тепер має претензії до неї як до власника будинку. 24.05.2008р. вона випадково дізналась про проведення зборів, позивач про збори їй, на її думку, навмисно не повідомив. У цей день вона працювала до 19.30, підмінилась, щоб бути присутньою на зборах, алкоголь не вживала. Коли стали обговорювати питання про збір грошей на засипку дороги, вона спитала у ОСОБА_1, куди поділись гроші у сумі 1200грн., які зібрали дачники, оскільки на той час траншея вже була засипана, він відповідати на це питання відмовився і почав кричати, що вона не має ніякого відношення до робіт з прокладки труб. Про те, що ОСОБА_1 привласнив гроші, вона не казала, нецензурною лайкою не висловлювалась, у розмові вона руками показала розмір засувки, можливо, позивач сприйняв це за образливий жест. Крім того, їй відомо, що щебінь для засипки дороги виділила залізниця, КамАЗ і  навантажувач безоплатно надав директор заводу «Вільногірське скло», тому вона і заперечувала проти збору грошей.  

 Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених  позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На думку суду, позовні вимоги позивача свого підтвердження під час судового розгляду справи не знайшли, заперечення відповідача проти позову відповідають іншим зібраним по справі доказам, тому суд прийняв їх до уваги, поклавши в основу висновків щодо відмови у задоволенні позову.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на ст.ст.16,23,280 ЦК України, які регламентують підстави відповідальності за завдану особі моральну шкоду внаслідок порушення її особистого немайнового права, та на ст.297 ЦК України, у відповідності до якої кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими, фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.  

Однак, на думку суду, протягом розгляду справи позивачем суду не надано жодного доказу посягання на його честь та гідність з боку відповідача ОСОБА_3  

П.15 постанови Пленуму Верхового Суду України від 27.02.2009р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» встановлює, що при розгляді справ зазначеної категорії суд  повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної особи чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої,   яка не відповідає дійсності: г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.  

 У підтвердження свого позову позивач надав суду постанову дільничного інспектора Вільногірського МВ ГУМВ Литовченка Р.В. від 29.05.2008р. про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст.ст.129,296 КК України за відсутністю у її діях складу злочину, оскільки грубого порушення   громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, не було, незаперечних доказів того, що ОСОБА_3 реально погрожувала ОСОБА_1 фізичною розправою,  не здобуто, свідків та очевидців по даному факту немає (ар.с.8), протокол зібрання громадян вулиці Южної м.Вільногірська від 12.06.2004р. по питанню приватизації земельних ділянок, згідно якого голову вуличного комітету ОСОБА_1 уповноважено бути представником вулиці у Биківській сільраді (ар.с.60), договір на надання послуг з установки пластикової труби по вул.Південній у м.Вільногірську, укладений 23.07.2007р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Абсолют-Сервіс» (ар.с.61), локальний кошторис на водопровід по вул. Південній на загальну суму 12561грн. (ар.с.62-63), розписка ОСОБА_1 про отримання від ОСОБА_6 1200грн. для участі у капітальному ремонті водопроводу (ар.с.64), акт виконаних робіт щодо прокладки труб від 27.09.2007р. (ар.с.66), протоколи загальних зборів жильців вул. Південної від 09.08.2007р. з вирішення питань про надання дозволу на продаж залізної труби і придбання пластикової (ар.с.67,68), лист міського голови м.Вільногірська на заяву ОСОБА_1, згідно якого вул. Південна на балансі КП «Благоустрій м.Вільногірська» не знаходиться і є безгосподарською (ар.с.70).  

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були допитані судом за клопотанням позивача, суду показали, що  на зборах жильців вулиці, які відбулися 24.05.2008р., розмови  за труби не було, ОСОБА_1 запропонував зібрати гроші для засипки ям на вулиці, ОСОБА_3 гроші здавати відмовилась, просила ОСОБА_1 показати документи, якими підтверджується винайм ним транспорту для перевозки щебеню, про те, що він привласнює гроші, вона не говорила; ОСОБА_3 ОСОБА_1 не погрожувала, запаху алкоголю від неї вони не чули.

 Згідно відмовних матеріалів Вільногірського МВ ГУМВС №486 за заявою гр. ОСОБА_1, які були оглянуті у судовому засіданні за клопотанням представника позивача, позивач у своїй заяві і поясненнях від 26.05.2008р., зазначив, що 24.05.2008р. ОСОБА_3 погрожувала йому фізичною розправою, висловлювалась в його сторону нецензурною лайкою на  ґрунті   виниклих між ними неприязних відносин, знаходилась у стані алкогольного сп’яніння. З пояснень ОСОБА_3, які були одібрані у неї 29.05.2008р., виходить, що на зборах ОСОБА_1 запропонував мешканцям вулиці  відшкодувати йому кошти, які він витратив на оплату робіт по засипці ям на вулиці,  проти чого вона заперечувала, нецензурною лайкою вона не висловлювалась, фізичною розправою не погрожувала,  впевнена, що  заяву на неї ОСОБА_1 написав з-за особистої неприязні, оскільки вже 30 років судиться з її батьком з приводу території їх дворів. У відповідності до пояснень свідка ОСОБА_9 ОСОБА_3 ОСОБА_1 не погрожувала, нецензурних слів відносно нього не вживала.

Таким чином, суд вважає недоведеними ствердження позивача про поширення ОСОБА_3 недостовірної інформації щодо нього, яка порушує його особисті немайнові права, завдає шкоди його особистим немайновим благам або перешкоджає  йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, тобто у позивача відсутні підстави вимагати від відповідача відшкодування шкоди, спричиненої порушенням його права на повагу до гідності та честі. До того ж позивачем ані у позовній заяві, ані у поясненнях під час судових засіданнях, а також у виступі його представника у судових дебатах не зазначено і не доведено, у чому саме полягає моральна шкода, що було підставою визначення запропонованого до стягнення розміру шкоди у сумі 3000гр., якими доказами це підтверджується.

 У відповідності до ст.88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем оплатою судового збору (державного мита) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи компенсації не підлягають.

 Керуючись ст.ст.10,11,58-60,88,209,212,213,215,218 ЦПК України,  суд

       В И Р І Ш И В:

      У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист гідності та честі і відшкодування моральної шкоди відмовити.

 Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

      Копію повного рішення в порядку ст.222 ЦПК України направити особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення.

СУДДЯ                                               М.Б.БОЛОНІНА