У Х В А Л А
іменем України
24 листопада 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Джуги С.Д. (головуючий), Кеміня М.П., Панька В.Ф.
при секретарі : Майор Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 26 квітня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором,-
в с т а н о в и л а :
У лютому 2010року ПАТ «Універсал Банк »( надалі Банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором , посилаючись на те, що 3 жовтня 2007 року з ОСОБА_4(позичальник) укладено кредитний договір, згідно якого йому надано кредит в розмірі 16 000 грн. з щомісячним поверненням кредиту та відсотків за користування кредитом. В забезпечення повернення кредиту 3 жовтня 2007року між Банком і ОСОБА_3 укладено договір поруки , згідно якого поручитель ОСОБА_3 взяв на себе відповідальність за своєчасне та повне виконання позичальником ОСОБА_4 зобов»язань за кредитним договором. Позичальник в установлені договором строки не виплачує кредит та відсотки за користування кредитом. Згідно п.9.1 кредитного договору при порушенні строків погашення кредиту, відсотків та комісій за користування позичковими коштами , позичальник додатково сплачує штраф у розмірі 25 гривень та додатково сплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі 0,5% від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу. За договором позичальник сплатив 266,72 грн., 405,04 грн. за користування кредитом. Заборгованість станом на січень 2010р. становить 57 435,80 грн. , з яких залишок по кредиту – 8 898,71 грн., заборгованість по процентах за користування – 11 398,37грн, прострочена заборгованість по сумі кредиту – 6 834,57 грн., підвищені відсотки – 30 304,15 грн., яку просив стягнути з відповідачів солідарно.
Рішенням Мукачівського місьрайсуду від 26 квітня 2010 року позов задоволено.
На дане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема , зазначає, що його належним чином не повідомлено про час і місце розгляду справи; передчасно з нього стягнуто суму , оскільки його дружиною в судовому порядку оспорено договір поруки на підставі якого судом з нього присуджено до стягнення сума; позивач не повідомляв його про наявність прострочених кредитних зобов»язань позичальником і в встановлений п.4 ст 559 ЦК України не заявив до нього як поручителя грошові вимоги по зобов»язаннях позичальника; суд неправильно стягнув неустойку.
В судове засідання апелянт ОСОБА_3, представник Банку не з»явилися повторно, про час розгляду справи повідомлені належним чином. На підставі ч2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу задовольнити.
Заслухавши пояснення сторони, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається , що судом першої інстанції рішення ухвалено у відсутності відповідачів, яких повідомлено про час і місце розгляду справи через оголошення в пресі. Колегія погоджується, що судом першої інстанції не дотримано положення цивільно – процесуального закону щодо виклику відповідачів через оголошення в пресі, оскільки суд не мав для цього правових підстав , передбачених ч.9 ст. 74ЦПК України. Однак дане порушення не може бути підставою для скасування рішення суду , оскільки відповідно до ч.3 ст. 309 ЦК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення ,якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається , що 3 жовтня 2007 року між ОСОБА_4(позичальник) та Банком укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_4 надано кредит в розмірі 16 000 грн. з щомісячним поверненням кредиту та відсотків за користування кредитом. В забезпечення повернення кредиту 3 жовтня 2007року між Банком і ОСОБА_3 укладено договір поруки , згідно якого поручитель ОСОБА_3 взяв на себе відповідальність за своєчасне та повне виконання позичальником ОСОБА_4 зобов»язань за кредитним договором.
Судом першої інстанції правильно встановлено і це підтверджено матеріалами справи , що відповідач ОСОБА_4 , як позичальник за кредитним договором від 03.10. 2007року, належним чином не виконував свої зобов»язання відповідно до умов договору, внаслідок чого допустив заборгованість по сплаті кредиту та інших платежів згідно договору . Заборгованість відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором підтверджена відповідним розрахунком, який наявний в матеріалах справи (а.с.4)
Відповідно до ст.ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу; якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами , то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів , належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. У разі порушення боржником зобов»язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель, згідно ст. 554 ЦК України, відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Доводи апеляції відповідача ОСОБА_3 щодо того, що позивач не повідомляв його про наявність прострочених кредитних зобов»язань позичальником і не заявляв до нього як поручителя грошових вимог по зобов»язаннях позичальника , не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до договору поруки від 03.10.2007р., зокрема п.15 даного договору , у випадку подання Кредитором позову до Поручителя про виконання останнім зобов»язань за Кредитним договорм, Кредитор не зобов»язаний дотримуватись вимог п.6 даного Договору щодо повідомлення Поручителя про невиконання Боржником своїх зобов»язань за Кредитним договорм, таким повідомленням вважатиметься надіслання Поручителю копії позовної заяви. Відповідачу ОСОБА_3 відомо було про наявність заявленого до боржника ОСОБА_4 та до нього, як поручителя, позову, оскільки ним подавались до суду клопотання про відкладення справи.
Безпідставними і необґрунтованими є посилання в апеляції про те, що суд неправильно стягнув неустойку, оскільки така відповідальність передбачена п.9 кредитного договору при порушенні строків погашення кредиту, процентів та комісій за користування позичковими коштами.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Мукачівського районного суду від 26 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді: