Справа № 2-а-7538/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2010 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:
головуючої - судді Хомінець І.В.,
при секретарі – Домолега Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харцизьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов,язання зробити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
11 жовтня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання неправомірною відмову у перерахунку ї пенсії по інвалідності та додаткової пенсії відповідно до ст..50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за період з 01 січня по 01 листопада 2005 року.
Позов мотивує тим , що з 03 серпня 2001 року є інвалідом 2 групи безстроково внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач звернувся з заявою до відповідача про перерахунок призначеної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за період з 01 лютого по 01 листопада 2005 року відповідно до ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що отримав відповідь про відмову в такому перерахунку , та правомірність здійснення управлінням розрахунку. Вважає необхідним визнати такі дії відповідача неправомірними та зобов’язати здійснити перерахунок пенсії.
Відповідач заперечує проти позову та зазначає, що положення ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" не розповсюджується на Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення мінімальної пенсії за віком, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. До вказаних правовідносин необхідно застосовувати Постанову Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002, із змінами та доповненнями, внесеними Постановою КМУ №894 від 13.07.2004р. , а також Постанову КМУ №1293 від 27.12.2005. Просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає позов обґрунтованим та таким , що підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належать (віднесені) до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням.
З виписки з Акту огляду МСЕК від 03 серпня 2001 року, вбачається, що ОСОБА_1 безстроково встановлено третю групу інвалідності. Позивачу встановлена причини інвалідності – захворювання, пов'язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду в м.Харцизьку Донецької області з заявою, в якій просив здійснити перерахунок призначеної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії відповідно до ст..50, ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , на що отримав відповідь про відмову в такому перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової пенсії з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність здійснення управлінням розрахунку.
3 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, шо особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсїї за ії вибором.
Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, в тому числі відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі – спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Ст..50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю , у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 2 групи – 75 відсотків, інвалідам 3 групи – 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст..53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку,пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача, як на віднесеного до категорiі 1.
Частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильськоі катастрофи" передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 1 групі інвалідності — 10 мінімальних пенсій за віком, 2 групі інвалідності — 8 мінімальних пенсій за віком, 3 групи інвалідності — 6 мінімальних пенсій за віком.
Суд зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижній розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального Закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного Закону нижній розмір державноі пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України "Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв»зку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 грн.91 коп., та 22 грн. 30 коп., що визначено Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету» від 3 січня 2002 року №1 (зі змінами, внесеними Постановою №895 від 13 липня 2004 року), суд не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо. Якшо «порядок» відповідає на питання „як, яким чином", то «розмір» — «скільки».
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статгі 28 Закону України "Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, шо прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Таким чином, для позивача як інваліда 2 групи , постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із вказаних розмірів.
Позиція відповідача ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижнього рівня пенсій, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварiї на ЧАЕС.
Суд не приймає доводи відповідача, як з огляду на недоведеність приписів зазначених постанов до спірних відносин.
Обґрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 та від 28 березня 2002 року №374 спростовується також приписами пункту І та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального Закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального Закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, шо не суперечить цьому Закону.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змiн до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Відповідач у запереченнях посилається на положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування", частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, якi постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Це посилання є хибним, оскільки ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті б, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань виходячи з положень принципу верховенства права.
Суд, зазначає, що не надання правової оцінки судом першої інстанції доводам позивача, не вчинення жодної спроби проаналізувати всі підстави позову з точки зору обґрунтування вимог певними правовими нормами, свідчать про порушення судом пункту 1 статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що було зазначено у рішенні суду по справі "Проніна проти України".
Суд вважає, що дії Управління щодо виплати пенсії позивачу у розмірі менших від восьми мінімальних пенсій за віком для інвалідів 2 групи , є протиправними, оскільки не відповідають вимогам частини 4 статтi 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст..54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожитого мінімуму.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправною відмови Управління ПФУ в м. Харцизьку Донецької області в перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за період з 01 лютого по 01 листопада 2005 року відповідно до ч.4 ст. 54 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та про зобов'язання провести перерахунок пенсії та додаткової пенсії з за період з 01 лютого 2005 року по 01 листопада 2005 року , виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який визначається на момент виплати пенсії, підлягають задоволенню.
Крім того, згідно ст.. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності.
Керуючись ст..16,50,55 Конституцією України , ст.ст. 50,.54,67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.2-15, 71,159,161 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області у перерахуванні пенсії по інвалідності та додаткової пенсії ОСОБА_1 за період з 0 1 лютого по 1 листопада 2005 рок у у відповідності до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за період з 01 лютого 2005 року по 01 листопада 2005 року , відповідно до ст..50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Харцизький міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: підпис.
Копія вірна. Суддя: