Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 9450 / 10 Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
01 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від «14» жовтня 2010 р . у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ПАТ „Райффайзен банк Аваль”, ПАТ „Укрсиббанк”, ПАТ КБ „Приватбанк”, ПАТ „Мета банк”, ПАТ КБ „Надра”, сьома Запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім’єю, поділ майна, визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування , -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, який в процесі розгляду справи неодноразово змінювала та уточнювала до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю, поділ майна, визнання права власності.
В позовній заяві зазначала, що з 08.05.1995 року вона проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 За час проживання однією сім’єю ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 , грошові внески з усіма компенсаційними нарахуваннями та відсотками в банківських установах. Після померлого, спадкоємцями за законом є відповідачі матір та син, які її право власності на спірне майно не визнають. Оскільки спірне майно було набуте ними на час спільного проживання однією сім’єю, вважає, що воно належить їй та покійному ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності. З цих підстав просила встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_7 в період часу з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2, на Ѕ частину грошових коштів з усіма відсотками та компенсаційними нарахуванням, що знаходяться на рахунках в ПАТ „Укрсиббанк”, ПАТ „Металург”, ПАТ КБ „Надра”, ПАТ „Приватбанк”, ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”.
Не погоджуючись з позовом, у квітні 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування .
В позовній заяві зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8, який є їм сином та батьком. Заповіту він не залишив. Спадкоємцями першої черги за законом є вони. Спадкова маса складається з нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 та грошових вкладів, що знаходяться на зберіганні у банківських установах. Проте ОСОБА_5, утримує документи на майно померлого, що позбавляє їх оформлення спадщини. З цих підстав просили визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину всіх грошових вкладів з відсотками, що знаходяться на зберіганні в банківських установах, визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири та визнати за ним право власності АДРЕСА_5 визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину всіх грошових вкладів з відсотками, що знаходяться на зберіганні в банківських установах Крім того, стягнути з ОСОБА_5 на їх користь моральну шкоду в сумі 2000 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5задоволено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_6 задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в період часу з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1
Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, Ѕ частину грошових коштів, з усіма відсотками та компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в ПАТ „Укрссибанк”, Ѕ частину грошових коштів, з усіма відсотками та компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться на рахунку НОМЕР_3 в ПАТ „Укрсиббанк”, Ѕ частину грошових коштів, з усіма відсотками та компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_4 в ПАТ „Мета банк”, Ѕ частину грошових коштів, з усіма відсотками та компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться на рахунку НОМЕР_5 в ПАТ „КБ „Надра”, Ѕ частину грошових коштів, з усіма відсотками та компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться на рахунку НОМЕР_6 в ПАТ „Приватбанк”, Ѕ частину грошових коштів, з усіма відсотками та компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться на рахунку НОМЕР_7 та НОМЕР_8 в ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_3 та визнано право власності на ј всіх грошових вкладів з відсотками, що знаходяться на зберіганні в банківських установах в порядку спадкування за законом після смерті сина – ОСОБА_7
Визнано за ОСОБА_4 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_3 та визнано право власності на ј всіх грошових вкладів з відсотками, що знаходяться на зберіганні в банківських установах в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_7
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та задоволення в повному обсязі позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині визнання права власності на Ѕ частину квартири та в цій частині постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Доводи апеляційних скарг щодо недоведеності позовних вимог стосовно проживання позивача однією сім’єю з ОСОБА_7 в період часу з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідачів та їх представників, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
Встановивши факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в період часу з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, суд вірно посилався на положення частини 2 статті 3 СК України, згідно якої сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
При цьому суд першої інстанції повно і всебічно з’ясував обставини справи, , що мають для неї значення, висновки суду відповідають цим обставинам і набутим доказам, норми матеріального і процесуального законів при вирішенні питання про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в період часу з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 судом не порушені і застосовані вірно.
За таких обставин судова колегія вважає, що в цій частині судове рішення не підлягає скасуванню.
Доводи апеляційних скарг щодо неправильного вирішення спору в частині визнання за позивачем ОСОБА_5 права власності на Ѕ частину грошових коштів, розмішених у банківських установах на ім’я ОСОБА_7 не знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
Судове рішення в частині визнання за позивачем, як співвласником майна, набутого жінкою та чоловіком, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, права власності на Ѕ всіх грошових вкладів з відсотками, що знаходяться на зберіганні в банківських установах на рахунках, відкритих на ім’я ОСОБА_7 відповідає обставинам справи, підтверджено доказами, дослідженим в ході розгляду справи, не суперечить вимогам ст. ст. 3, 70, 74 СК України, оскільки ці грошові вклади передано на зберігання до банківських установ у 2007 році - в період проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 однією сім’єю без реєстрації шлюбу - вже після розірвання шлюбу ОСОБА_7 з ОСОБА_2
Судова колегія вважає, що в цій частині рішення суду також не підлягає скасуванню.
Інші доводи апеляційних скарг полягають в тому, що суд першої інстанції, визнавши за позивачем право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3, неправильно застосував положення статей 70, 74 СК України та не врахував того, що спірна квартира була придбана в період перебування ОСОБА_7 у шлюбі з ОСОБА_2, а тому не може бути визнана спільною сумісною власністю жінки та чоловіка - ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які проживають однією сім’єю без укладення шлюбу.
Такі доводи апеляційних скарг заслуговують на увагу.
Вирішуючи спір про визнання за позивачем права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3, суд першої інстанції посилався на положення статті 70 СК України, якою передбачено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором – застосування цієї норми закону випливає зі змісту частини 2 статті 74 СК України.
Проте, суд не врахував, що застосування статті 70 СК України (в силу вимог ч. 2 ст. 74 СК України) можливо лише за умов, коли чоловік та жінка, які проживають однією сім’єю, не перебувають у будь-якому шлюбі, тобто, є вільними у виборі партнера та місця проживання з ним, як з членом сім’ї.
Частиною 1 статті 74 СК України передбачено, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь - якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
З матеріалів справи видно, що спірна квартира була придбана ОСОБА_7 23.07.1997 року і зареєстрована за ним на праві особистої власності, коли він знаходився в шлюбі з ОСОБА_2, а шлюб було розірвано 19.04.1999 року (т. 1, а. с. 15, 24).
З пояснень апелянта ОСОБА_2 в засіданні апеляційного суду вбачається, що вона вважала і вважає себе співвласником цієї квартири, оскільки квартиру придбано під час її шлюбу з ОСОБА_7 Після розірвання шлюбу вона не подавала позов про поділ майна, оскільки діяла в інтересах неповнолітньої дитини - в цій квартирі залишився проживати ОСОБА_7 з їх неповнолітнім сином – ОСОБА_4
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про визнання за позивачем права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 не відповідає обставинам справи та вимогам матеріального закону, а тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2010 року в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_4 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:
Відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_4.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: