ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
І м е н е м У к р а ї н и
«25» листопада 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді САВРАНСЬКОЇ Т.І.
при секретарі Юрченко С.В.
за участю :
представника позивача на підставі довіреності від 6 вересня 2010 року ОСОБА_3
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Ялтинської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», - про встановлення постійного безоплатного особистого сервітуту та усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_4 з вернулась і з зазначеною позовною заявою в порядку цивільного судочинства до Ялтинського міського суду АРК і просить суд :
- Встановити постійний безоплатний особистий сервітут для забезпечення ОСОБА_4 проходу на відстані 1 метри від південної стінки квартири АДРЕСА_1, для обслуговування стінки квартири та здійснення її ремонту у вигляді доріжки шириною 1 метр та довжиною 6.25 метрів через земельну ділянку прибудинкової території будинку АДРЕСА_2, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Ялта;
- Зобов’язати Ялтинську міську раду усунути перешкоди ОСОБА_4 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом демонтажу огорожі і воріт, що розташовані впритул до квартири.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.
ОСОБА_4 є власницею квартири № АДРЕСА_1 і відповідно, ураховуючи розташування на прибудинковій території багатоквартирного будинку огорожі з воротами, що чинить їй перешкоди у здійсненні права користування квартирою, вона вправі вимагати встановлення особистого сервітуту для забезпечення безперешкодного проходу та обслуговування свого майна та водночас усунення перешкод у здійсненні права користування ним .
У судовому засіданні представник позивачки на підставі довіреності від 6 вересня 2010 року ОСОБА_3 наполягав на задоволенні позовної заяви із зазначених підстав.
Суд, керуючись приписами ч. 4 статті 10 ЦПК України, роз’яснив представнику позивачки положення ст. ст. 11, 60 ЦПК України щодо обов’язку з доказування обставин, на які він та його довіритель посилаються в обґрунтування своїх вимог, проте клопотання про призначення експертизи на предмет з’ясування обґрунтованості встановлення сервітуту, його меж та площі заявлено не було.
Суду також не було надано відомостей про осіб, на права та обов’язки яких може вплинути рішення про встановлення сервітуту (стаття 35 ЦПК України), і залучення яких до участі у справі є обов’язковим з урахуванням правового статусу прибудинкової території багатоквартирного будинку та опорних конструкцій багатоквартирного будинку (статті 382 ЦК України), які належать на праві спільної власності власникам квартир.
Представник Ялтинської міської ради у судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Ураховуючи, що представник позивачки не заперечував проти вирішення справи на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до ст. ст. 169 ч. 4, 224-226 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представника позивача, заочно з’ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
На підставі договору дарування від 18 серпня 2010 року (реєстровий № 2123) ОСОБА_4 є власницею квартири АДРЕСА_1.
Посилаючись на порушення права користування квартирою внаслідок улаштування огорожі і воріт на прибудинковій території багатоквартирного будинку, ОСОБА_4 заявила вимоги про встановлення особистого сервітуту для забезпечення проходу по прибудинковій території і обслуговування квартири та водночас усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою шляхом демонтажу огорожі та воріт.
Ураховуючи зміст норм ст. ст. 12, 83 ЗК України і п. 12 Перехідних положень ЗК України, територіальній громаді м. Ялта належить на праві комунальної власності усі землі в межах м. Ялта, крім земель приватної та державної власності, і управління зазначеними земельними ділянками здійснює саме Ялтинська міська рада.
Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначений особі (особистий сервітут).
Згідно ч. 1 статті 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.
Отже, за своєю правовою природою сервітут – це право користування чужим майном (земельною ділянкою, іншими природними ресурсами, нерухомістю), яке встановлюється для задоволення виключно таких потреб власника або володільця суміжної земельної ділянки, які не можуть бути задоволені в інший спосіб і виникли при цьому внаслідок добросовісної реалізації його повноважень при дотриманні норм земельного і містобудівного законодавства.
Особливістю справ про встановлення сервітуту є те, що суд не вирішує питання про захист права, а встановлює обмежене речове право при недосягненні відповідної домовленості між сторонами, коли обидві сторони є рівними у правовідносинах, здійснюють свої права власників вільно і на власний розсуд, при цьому ураховуючи, що жодна із сторін не допустила порушення права іншої (ч. 5 ст. 11 ЦК України).
Зважаючи на таке, обґрунтовуючи необхідність встановлення особистого сервітуту порушенням своїх прав користування квартирою у багатоквартирному будинку, ОСОБА_4 по цій справі втрачає право на такий позов по суті і мала б заявляти вимоги про захист порушеного права при належному їх обґрунтуванні.
Окрім цього, як убачається з п. 2 Договору дарування квартири від 18 серпня 2010 року (а.с. 8), право власності на це нерухоме майно було зареєстроване не в установленому порядку прийняття до експлуатації (Закон України «Про основи містобудування» і Постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів»), а на підставі рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1275 від 26 липня 2010 року, тобто за наслідками самочинного будівництва, здійсненого без відповідних дозволів, належним чином затвердженого проекту і відведення земельної ділянки. За викладених обставин підстави для встановлення особистого сервітуту, на які посилається позивачка у позовні заяві та її представник, створені штучно, при первинному порушенні норм містобудівного законодавства. У цьому зв’язку суд відзначає, що для встановлення сервітуту необхідно окремо обґрунтувати виникнення потреби в обтяженні земельної ділянки не через зловживання правом або порушення норм містобудівного законодавства при спорудженні об’єкту нерухомості, оскільки умови, що тягнуть виникнення потреби у встановленні сервітуту, можуть випливати тільки з добросовісної реалізації повноважень власника та правомірності виникнення права на майно.
Встановлення особистого сервітуту з метою обслуговування стінки квартири багатоквартирного будинку не має підстав також й тому, що відповідно до ч. 2 статті 382 ЦК України опорні конструкції будинку, до яких належать і зовнішні стіни багатоквартирного будинку, є спільною сумісною власністю власників квартир, що обумовлює існування окремого порядку обслуговування і утримання загального та неподільного майна за згодою усіх співвласників переважно шляхом укладення договорів з експлуатуючою організацією, а не окремо кожним зі співвласників. У цьому зв’язку суд зазначає, що задоволення позову про встановлення сервітут щодо прибудинкової території багатоквартирного будинку є неможливим без залучення до участі у справі осіб, на права та обов’язки яких вплине ухвалення такого рішення, тобто усіх власників квартир та нежилих приміщень багатоквартирного будинку і організації, яка здійснює його утримання (стаття 382 ЦК України). Проте позивачкою та її представником не було надано відомостей про цих осіб, про місце їх реєстрації і праводієздатність тощо.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд також бере до уваги зміст статті 1 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» і статті 42 Земельного кодексу України, відповідно до яких земельна ділянка багатоквартирного жилого будинку є частиною житлового комплексу (єдиний комплекс нерухомого майна) і призначена для обслуговування усього будинку в цілому. Тобто встановлення сервітуту щодо такої земельної ділянки на користь одного з власників квартир багатоквартирного будинку порушуватиме зміст правового статусу прибудинкової території багатоквартирного будинку і створюватиме перешкоди для належного утримання нерухомого майна експлуатуючою організацією.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що встановлення сервітуту щодо земельної ділянки є неможливим без встановлення конкретних меж та площі, що має бути здійснено виключно у відповідністю з висновками судової експертизи, клопотання про призначення якої позивачкою та її представником не заявлялось.
Відносно позовної вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою, то жодних доказів на її обґрунтування суду надано не було. Як безпосередньо випливає з позовної заяви і пояснень представника ОСОБА_4, позивачка здійснює користування квартирою безперешкодно і просить суд ухвалити рішення про демонтаж огорожі і воріт тільки у зв’язку з необхідністю утримання стін багатоквартирного будинку. При цьому належить зауважити, що Ялтинська міська рада не встановлювала огорожу і ворота на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1.
Таким чином, розглянувши справу в присутності представника позивача, заочно з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 11, 382, 391, 401-404 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3 – 8, 10, 11, 15, 60, 61, 158, 179, 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до Ялтинської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», - про встановлення постійного безоплатного особистого сервітуту та усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном – відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Роз’яснити, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо позивач не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, він може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги позивачем, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання позивачем апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Савранська Т.І.