справа №2-5138/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем     України

15 липня 2010р.   Бабушкінський райсуд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді  -  Решетніка М.О.

при секретарі           -  Медведєвій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 „Про стягнення заборгованості по зарплаті, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди”, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому вказує, що вона з 09 жовтня 2007 року по 11 лютого 2009 року працювала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на посаді швачки 5-го розряду. При звільнені, з нею не було проведено розрахунку та не була видана трудова книжка. Повний розрахунок з нею не проведено й досі. Просить стягнути з відповідачки заборгованість по зарплаті у розмірі 2265грн.66коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 8635грн., компенсацію за затримку розрахунку у розмірі 302грн.13коп. та на відшкодування моральної шкоди 10000грн.

У судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про день слухання справи повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила, в зв’язку з чим судом ухвалено про заочний розгляд справи в порядку ст.224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка з 09 жовтня 2007 року працювала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на посаді швачки 5-го розряду, була звільнена з 20 листопада 2008 року за власним бажанням (а.с.52-53). Однак, після 20 листопада 2008 року ОСОБА_1 продовжувала працювати у відповідача і виконувала свої трудові обов’язки у повному обсязі до 11 лютого 2009 року.

Відповідно до ч.1 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правила, у письмовій формі, а згідно ч.3,4 цієї статті укладання трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечити умови праці,   необхідні для виконання роботи,   передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до ст.116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться у день звільнення, а згідно ст..117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника, або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст..116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні встановлено, що при звільнені позивачки відповідачка заборгувала їй заробітну плату за період з 16 вересня 2008 року по 11 лютого 2009 рік у розмірі 2265грн.66коп. виходячи із журналу замовлення (а.с.6-37). Остаточний розрахунок з нею не проведено й досі, а отже затримка розрахунку станом на 12 травень 2010 року складає 314 днів.

Згідно тверджень позивачки викладених в позові, її середньоденна заробітна плата складає 27грн.50коп. Виходячи з чого здійснювався розрахунок.

Таке твердження позивачки відповідачка не спростувала, що свідчить про те, що вона згодна з таким розрахунком, а відповідно до ст..61 ЦПК України обставини, визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З огляду на те, що вимушений прогул станом на 12 травня 2010р. склав 314 днів, слід стягнути з відповідача розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 8635грн. (27грн.50коп. середньоденна зарплата х 314 днів затримки розрахунку).

Судом також встановлено, що на підставі ст..2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. з відповідача на користь позивачки також підлягає стягненню компенсація за затримку розрахунку у розмірі 302грн.13коп. виходячи із розрахованої відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 величини індексів інфляції за 2009-2010 роки за даними Державного комітету статистики України.

Згідно до ст..237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні було встановлено, що затримкою виплати заробітної плати завдано позивачці моральну шкоду, яка полягає у тому, що вона була позбавлена нормального життєвого спілкування з оточуючими близькими людьми, не мала можливості користуватися належними їй грошовими коштами, чим було порушено її життєвий уклад. Вирішуючи питання стосовно розміру компенсації за заподіяну позивачці моральну шкоду, суд приймає до уваги, термін заподіяння шкоди, розмір невиплаченої зарплати, і оцінює її в 1500грн. А в іншій частині слід відмовити.

Крім того, на підставі ст..88 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь держави мито в сумі 120грн.53коп. та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.3,10,57,60,212-215 ЦПК України, суд –

                                                                       ВИРІШИВ:

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заплаті в сумі 2265грн.66коп., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11 лютого 2009 року по 12 травня 2010 року в сумі 8635грн., компенсацію за затримку розрахунку – 302грн.13коп., на відшкодування моральної шкоди - 1500грн., а всього 12702грн.79коп., а також на користь держави мито в сумі 120грн.53коп. та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подальшої подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Заочне рішення може бути переглянути судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідачів, котра може бути подана протягом десяти днів із дня оскарження копії заочного рішення.

Суддя             /підпис/      

Згідно з оригіналом:

Голова         Бабушкінського

райсуду м.Дніпропетровська                                                                                          Л.О.Татарчук