№ справи 2-о-38/2007

РІШЕННЯ

іменем України

26 квітня 2007 року

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого - судді Бондар А.В.

При секретарі - Демяненко С.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Верхньодніпровську заяву ОСОБА_1 про встановлення факту насильницького угону в німецькі табори,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулася до суду з заявою про встановлення факту насильницького угону в німецькі табори , посилаючись на те, що під час Великої Вітчизняної війни 20 травня 1942 року її разом з іншими жителями м. Верхньодніпровська, в тому числі ОСОБА_2, дошлюбне прізвище ОСОБА_3, ОСОБА_2, насильно була інтернована в Німеччину, де протягом 4х місяців знаходилась разом з нею в різних таборах м. Нюренберг.

У зв'язку з тим, що за станом здоров'я вона не пройшла комісію в вересні 1942 року через м. Брест-Литовськ Польши вона була відправлена додому і прибула в м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області в листопаді 1942 року.

Відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23 березня 2000 року вона має право користуватися пільгами, в тому числі по сплаті комунальних платежів, однак управління праці і соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області зареєструвати її як особу, насильно інтерновану в Німеччину в віці до 18 років в Німеччину і видати їй про це відповідний документ не може, так як вона прямо документально підтвердити факт насильницького угону її 20 травня 1942 року в Німеччину підтвердити не може.

В судовому засіданні заявник підтримала заяву і просить її задовольнити.

Представник управління праці і соціального захисту населення проти задоволення позову не заперечує.

Вислухавши заявника, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав: як встановлено в судовому засіданні під час Великої Вітчизняної війни 20 травня 1942 року заявницю разом з іншими жителями м. Верхньодніпровська, в тому числі ОСОБА_2, дошлюбне прізвище ОСОБА_3, ОСОБА_2, насильно була інтернована в Німеччину, де протягом 4х місяців знаходилась разом з нею в різних таборах м. Нюренберг.

У зв'язку з тим, що за станом здоров'я заявниця не пройшла комісію в вересні 1942 року через м. Брест-Литовськ Польши вона була відправлена додому і прибула в м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області в листопаді 1942 року.

Відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23 березня 2000 року вона має право користуватися пільгами, в тому числі по сплаті комунальних платежів, однак управління праці і соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області зареєструвати її як особу, насильно інтерновану в Німеччину в віці до 18 років в Німеччину і видати їй про це відповідний документ не може, так як вона прямо документально підтвердити факт насильницького угону її 20 травня 1942 року в Німеччину підтвердити не може.

Наведені обставини підтверджуються листом на ім'я зявниці Українського національного фонду «взаєморозуміння і примирення» від 22 вересня 2004 року про те, що їй призначена компенсаційна виплата за примусову працю в період націонал-

2

соціалізму.

За таких підстав заява підлягає задоволенню. Керуючись ст..ст..10, 60,212-214 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, була примусово інтернована 20 травня 1942 року з м. Верхньодніпровська Дніпропетровської області в Німеччину, де знаходилась до листопада 1942 року в різних таборах м. Нюренберга і м. Брест-Литовська Польши.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.