УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-610 2006 р. Категорія ст. 115 ч.1,289 ч.1,357ч.3,70 КК України
Головуючий в суді 1 інстанції ЧЕЧОТ А.А. Доповідач в апеляційній інстанції ЛІТВІНЦЕВ В.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2006 року колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ДЕМИДЕНКА А.І.
суддів ЛІТВІНЦЕВА В.М., КЕКУХА В.Ф.
з участю прокурора ГРИШАНОВОЇ Н.Д.
потерпілої ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
та його захисника -
адвоката ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку апеляції кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Соснівського району м. Черкаси Кругляк Н.М. із змінами в порядку ч. 1 ст. 355 КПК України, а також засудженого ОСОБА_2 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2006 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець і житель м. Валки Харківської області, не працюючий, раніше не судимий, -
визнаний винним в скоєнні злочинів і засуджений: за ч. 1 ст. 115 КК України - до 10 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 289 КК України - до 3-х років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 185 КК України - до одного року позбавлення волі; за ч. З ст. 357 КК України - до 2-х років обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України, тобто за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 до відбуття покарання - 10(десять) років позбавлення волі, з початком строку - з 29.11.2005 року(з моменту його затримання). -
Судові витрати по справі за проведення судових експертиз на суми: 70 грн. 62 коп., 47 грн. 08 коп., 117 грн. 68 коп., 70 грн. 62 коп. та 94 грн. 15 коп. постановлено стягнути із засудженого.
Вирішена доля речових доказів по справі. Рішення по цивільному позову потерпілої ОСОБА_1 в резолютивній частині вироку відсутнє.
Згідно до вироку, 12 листопада 2005 року, близько 3 год. ОСОБА_2 замовив приватне таксі - автомобіль ВАЗ-2107 д\н НОМЕР_1, за кермом якого знаходився ОСОБА_4, і попрохав відвезти його доАДРЕСА_1. Прибувши до вказаного будинку в ході виниклої суперечки між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з приводу способу оплати послуг таксі, яка перейшла у бійку в салоні вказаного автомобіля, ОСОБА_2 умисно, з метою вбивства, витягнувши з кишені своєї куртки ножа, наніс ним один удар в область грудної клітки ОСОБА_4, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого сліпого колото-різаного поранення грудної клітки справа з пошкодженням правого підключичного судинно-нервового пучка, верхівки правої легені, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і стало причиною смерті ОСОБА_4.
Після цього, близько 3 год. 10 хв. ОСОБА_2 переклав тіло ОСОБА_4 на заднє сидіння зазначеного автомобіля ВАЗ-2107 д\н НОМЕР_1 і, умисно та відкрито, з метою приховати сліди злочину незаконно заволодів цим транспортним засобом, сів за кермо та відвіз тіло ОСОБА_4. у двір між будинками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 по АДРЕСА_2, де залишив тіло в купі листя. Продовжуючи свій злочинний намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_2 здійснив поїздку даним автомобілем в м. Кременчук і повертаючись в Черкаси залишив його на 10 км + 900 м автодороги Золотоноша-Черкаси, чим завдав матеріальної шкоди власникові автомобіля на суму 14089 грн. 50 коп., а сам з місця скоєння злочину зник.
Він же, 12 листопада 2005 року близько 3 год. 15 хв., витягнувши тіло вбитого ним ОСОБА_4. з автомобіля у дворі між будинками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 по АДРЕСА_2, умисно, таємно і з корисливих спонукань вчинив крадіжку чужого майна, що належало ОСОБА_4, а саме: грошей в сумі 60 грн., мобільного телефону «ALKATEL», вартістю 412 грн., в якому знаходилась картка оператора мобільного зв'язку, вартістю 50 грн., спричинивши власникові матеріальної шкоди на загальну суму 522 грн.
Він же, 13 листопада 2005 року, в період часу між 7 год. та 8 год. ранку, знаходячись в салоні автомобіля ВАЗ-2107 д\н НОМЕР_1 на 10 км + 900 м автодороги Золотоноша-Черкаси, умисно, незаконно заволодів важливими особистими документами, які належали ОСОБА_4, а саме: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідченням водія НОМЕР_4, талоном НОМЕР_5 до посвідчення водія(вирок, друк, текст - т. 2 а. с. 260-260 зв.).
В апеляціях на вирок суду:
прокурор, яка приймала участь в розгляді справи судом першої інстанції і наполягала
на засудженні .ОСОБА_2 за ст. ст. 115 ч. 1, 289 ч. 1, 185 ч. 1, 357 ч.3, 70 КК України до 11 років позбавлення волі і повному задоволенні цивільного позову потерпілої(прот. с\з - т. 2 а. с.
258 зв.), не оспорюючи правильності встановлених судом фактичних обставин справи,
доведеності вини ОСОБА_2 та правильності кваліфікації його дій, спочатку не погоджується з призначеним засудженому покаранням, яке вважає надмірно м'яким, таким, що не відповідає тяжкості скоєних ним злочинів і особі засудженого. Наводячи детальну мотивацію таких своїх вимог, прокурор просила вирок з цих підстав скасувати і постановити новий, про засудження ОСОБА_2 до 11-и років позбавлення волі(т. 2 а. с. 268-269). Далі прокурор змінив власну позицію і 15 серпня 2006 року, тобто в день апеляційного розгляду, в порядку ч. 1 ст. 355 КПК України вніс зміни до апеляції, які не тягнуть за собою погіршення ст не вирішення по суті цивільного позову потерпілої у справі, помилкове врахування засудженому в якості обтяжуючої його покарання обставини «вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння», міститься прохання в частині призначеного ОСОБА_2 судом покарання у вигляді 10-и років позбавлення волі вирок суду залишити незмінним (вх. НОМЕР_6);
засуджений ОСОБА_2, не заперечуючи того факту, що саме він і у такий спосіб позбавив життя водія таксі, який відвозив його за місцем проживання співмешканки, вважає судове рішення про своє засудження однобоким і упередженим. Акцентуючи увагу на нібито неправомірність дій самого загиблого ОСОБА_4., який на його твердження перший почав його ображати, виказувати погрози, наносити удари, в тому числі перший наніс йому удар сокиркою, що була в нього у машині, ОСОБА_2посилається на потерпілого як ініціатора сварки та бійки, що специфічно вплинуло на нього в емоційно-психологічному плані, в стані якого він і наніс ОСОБА_4 своїм ножем смертельну травму. Тобто веде мову про наявність в нього сильного душевного хвилювання і стану необхідної оборони від нападу потерпілого. Після чого, з посиланням на поганий стан свого здоров'я, в тому числі і внаслідок участі його у збройних конфліктах на теренах колишнього СРСР; наявність батьків похилого віку та неповнолітнього сина,ІНФОРМАЦІЯ_3, що, на його думку було враховано судом не у повній мірі, просить дати належну оцінку викладеним обставинам, пом'якшуючи або кваліфікуючи їх за іншою статтею кримінального закону. Наполягає на розгляді апеляції у його присутності(т. 2 а. с. 271,272).
Про зміну чи скасування вироку суду, в тому числі для можливого направлення справи на додаткове розслідування, про інші злочини, в яких ОСОБА_2 визнано винним і було засуджено, про пом'якшення призначеного йому покарання, вирішення цивільного позову, - в апеляції засудженого не йдеться.
Копія вироку отримана засудженим 19.05.2006 року(т. 2 а. с. 270); копія апеляції прокурора - 15.06.06 р.(т. 2 а. с. 275); за заявою засудженого останній був у повному обсягу ознайомлений з матеріалами справи і без будь-яких зауважень(т. 2 а. с. 266,267, 274).
Інші учасники процесу, включаючи захисника засудженого - адвоката ОСОБА_3 та потерпілу - цивільного позивача ОСОБА_1, вирок суду не оскаржили, своїх заперечень на апеляції прокурора і засудженого - вони не представили.
В задоволення письмового клопотання засудженого ОСОБА_2, який перебуває під вартою в умовах СІЗО НОМЕР_7, останній був доставлений в засідання апеляційного суду на 15.08.2006 року, де разом із своїм захисником, прокурором та потерпілою прийняв безпосередню участь в розгляді апеляцій.
Призначений вперше на 1.08.2006 р. апеляційний розгляд даної справи не відбувся, так як в задоволення клопотання потерпілої ОСОБА_1 і у її відсутність він був перенесений(відкладений) постановою суду від 24.07.2006 року на 15 серпня 2006 року.
Судове слідство в апеляційному суді не призначалося і не проводилося; протокол судового засідання - не вівся.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію свого колеги у зміненій її редакції, вказував на припущені судом порушення при вирішенні цивільного позову потерпілої у кримінальній справі і визначення ним обставин, що обтяжують покарання винного, апеляцію якого, як безпідставну, просив залишити без задоволення, а вирок суду відповідним чином змінити; засудженого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, які в підтримку апеляції засудженого стверджували про неправомірність дій самого загиблого і вбивство останнього ОСОБА_2 саме у відповідь на дії потерпілого та у стані сильного емоціонального збудження; потерпілу ОСОБА_1, яка солідаризувалася з позицією прокурора і просила суд в ніякому разі не пом'якшувати покарання винному, який не тільки не відшкодував завданої злочином шкоди, але й навіть не просив в неї вибачення за вбивство її чоловіка; вивчивши та перевіривши матеріали 2-х томної кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій сторін обвинувачення та захисту у всіх їх варіантах, колегія суддів знаходить підстави тільки для задоволення апеляції прокурора у зміненій її редакції із відповідною зміною вироку суду, виходячи із встановлення нею слідуючого.
Висновки суду щодо винності ОСОБА_2 в скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 289 ч. 1, 185 ч. 1, 357 ч. З КК України, та правильність їх юридичної оцінки(кваліфікації) базуються на зібраних по справі, досліджених судом і викладених ним поепізодно у вироку доказах і ніким з учасників процесу, включаючи апелянтів, в апеляційному порядку не оспорюються.
Правильно засуджений ОСОБА_2 і за ч. 1 ст. 115 КК України - за умисне вбивство ним без обтяжуючих обставин водія приватного таксі ОСОБА_4.
Факт нанесення ОСОБА_2.за вказаних у вироку обставин смертельного удару ножем в область грудної клітини ОСОБА_4, незважаючи на відсутність свідків-очевидців цієї події, і позбавлення засудженим у такий спосіб життя цієї людини встановлений безспірно і ніким з учасників процесу, включаючи самого засудженого-апелянта, не оспорюється також.
Суд дійшов також вірного висновку про умисність таких дій винного, спрямованості їх саме на позбавлення життя потерпілого при з'ясуванні у такий спосіб виниклої суперечки та бійки з водієм таксі. Професійно наносячи удар на ураження ножем в життєво важливий орган потерпілого, будучи спеціально навченим у поводженні із холодною зброєю та її застосуванням проти супротивника, маючи певний практичний досвід бойових дій(зі слів та відвертих зізнань самого ОСОБА_2, зокрема, у його останньому слові(т. 2 а. с. 254-255) та в апеляційному суді), засуджений не міг не усвідомлювати наслідків таких своїх дій, передбачав і бажав спричинення смерті ОСОБА_4.
При цьому не було у ОСОБА_2 стану «сильного душевного хвилювання», в розумінні положень ст. 116 КК України, чи стану «необхідної оборони», відповідно до ст. 118 КК України. За відсутності у справі будь-яких даних щодо неправомірної поведінки водія таксі по відношенню до свого нічного клієнта, які б передували цьому і становили реальну загрозу для ОСОБА_2 як особи, окрім голослівних тверджень з цього приводу останнього, колегія суддів, як і суд першої інстанції критично відносяться до тверджень засудженого протилежного змісту.
Раптового вибуху і сплеску емоцій в той момент у ОСОБА_2 не виникало. В період бійки з ОСОБА_4 і після неї він діяв холоднокровно і розважливо, не помилився з нанесенням тому смертельного удару, хоча перед цим два інших непроникаючих пошкодження клинком ножа на зовнішній поверхні лівого рукава куртки ОСОБА_4 було встановлено висновком експертизи НОМЕР_8.(т. 2 а. с. 18-19, 20-21). Після убивства ОСОБА_4, пересвідчившись, що той не виявляє ознак життя, у ОСОБА_2 не настало остраху або розкаяння від того, що він зробив, і він не став з'являтися із зізнанням у правоохоронні органи. А, навпаки, професійно приховавши труп, продовжив свої злочинні дії, на цей раз проти майна загиблого: обшукав тіло і викрав гроші та мобільний телефон ОСОБА_4; заволодів його особистими документами, а також автомобілем, яким на власний розсуд користувався на протязі тривалого часу і покинув на дорозі. Тобто скоїв ще ряд умисних злочинів протягом 12-13.11.2005 року.
Зазначене ні у якій мірі не характерно для поведінки особи в стані фізіологічного афекту, про наявність якого засуджений - апелянт намагався запевнити суди першої та апеляційної інстанцій.
Згідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 37 від 11.01.06 р. та у сукупності з іншими даними даної справи ОСОБА_2 яким-небудь хронічним душевним захворюванням чи недоумством не страждав і не страждає, відхилів у психіці, які б позбавляли його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, - не має. В розглядаємій ситуації діяв цілеспрямовано, усвідомлював характер своїх дій, керував ними, взмозі був дати їм правильну оцінку(т. 1 а. с. 174-180). Тому як осудний у повній мірі повинен відповідати по закону за вчинене.
В матеріалах справи не має будь-яких даних про вчинення ОСОБА_2 зазначених злочинів у стані алкогольного сп'яніння. Ця обставина органом досудового слідства у вину ОСОБА_2 не ставилася, в тому числі в якості обтяжуючої його покарання(т. 1 а. с. 208). Тому у вироку суду про засудження цієї особи вона вказана безпідставно, і, як про це цілком слушно зазначає в апеляції прокурор, підлягає виключенню з вироку, як помилкова.
За доведеності вини ОСОБА_2 у повному обсягу пред'явленого йому обвинувачення і за відсутності підстав для перекваліфікації дій винного з ч. 1 ст. 115 КК України на менш тяжкий злочин, як хоче того скаржник, призначене йому покарання слід вважати правильним і доволі поміркованим. Оскільки при санкції до 15 років позбавлення волі суд обрав ОСОБА_2 тільки 10 років позбавлення волі, з посиланням на пом'якшуючу його відповідальність обставину - «сприяння розкриттю злочину». А остаточне покарання за сукупністю чотирьох злочинів визначив не шляхом складання, а поглиненням цих покарань більш суворим. Не просить суд про пом'якшення призначеного покарання і сам засуджений -апелянт(ст. 365 КПК України).
Що ж стосується цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування за рахунок винного завданої їй матеріальної та моральної шкоди то, на відміну від мотивувальної частини, в резолютивній частині вироку нічого про нього не сказано. Тобто, в порушення вимог ст. 328 КПК України, цивільний позов у кримінальній справі через неуважність і помилку суду не знайшов свого вирішення. В даний час ця помилка не може бути усунута судом апеляційної інстанції, який не вправі винести власне рішення по суті заявленого, але не розглянутого позову(ст. ст. 366 ч. 1, 378 КПК), а також судом, який постановив вирок, в порядку ст. ст. 409, 411 КПК. Повторний розгляд цивільно-правових вимог потерпілої - цивільного позивача за таких умов має відбутися тільки в порядку цивільного судочинства, через відповідну зміну розглядаємого судового рішення.
Виходячи з наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366 ч. 1, 369-370, 373 ч. 1, 377 КПК України, колегія суддів, -
У X В А Л И Л А:
Апеляцію помічника прокурора Соснівського району м. Черкаси Кругляк Н.М. у зміненому в порядку ч. 1 ст. 355 КПК України вигляді - задовільнити.
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2006 року відносно ОСОБА_2 - змінити.
Скасувати вирок в частині невірно вирішеного судом цивільного позову потерпілої ОСОБА_1, включаючи вирішення цього позову в мотивувальній частині вироку. Справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд в порядку цивільного судочинства для усунення зазначених в ухвалі недоліків і постановлення законного і обґрунтованого рішення за позовом ОСОБА_1.
Виключити з вироку, як помилкову, обтяжуючу покарання ОСОБА_2 обставину -«вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння».
В решті вирок суду про засудження ОСОБА_2 залишити без змін, апеляцію засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду В.М. Літвінцев